Адвокатське об'єднання "Біднягін і партнери"

  • Home
  • Ukraine
  • Dnipro
  • Адвокатське об'єднання "Біднягін і партнери"
Directions Website

Адвокатське об'єднання "Біднягін і партнери" Надання правової (правничої) допомоги населенню і юридичним особам. Послуги адвоката, арбітражного керуючого.

УСЕБІЧНІСТЬ ТА ПОВНОТА СУДОВОГО РОЗГЛЯДУПостанова ВС КГС від 03 листопада 2026 рокуу cправі № 910/573/25https://reyestr....
09/11/2026

УСЕБІЧНІСТЬ ТА ПОВНОТА СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ
Постанова ВС КГС від 03 листопада 2026 року
у cправі № 910/573/25
https://reyestr.court.gov.ua/Review/141229517
Верховний Суд під час касаційного перегляду скасував попередні судові рішення направив справу на новий розгляд та вказав таке: Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду (частина сьома статті 75 ГПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 викладено правову позицію щодо загальних ознак розмежування преюдиційних обставин та правової оцінки судом обставин справи, яка є усталеною в судовій практиці Верховного Суду. Велика Палата Верховного Суду у означеній постанові, зокрема, наголосила на тому, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи (схожі за змістом висновки містяться також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.04.2022 у справі № 910/2615/18 та постанові Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 756/2484/19). Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків, такі як вчинення чи невчинення певної дії певною особою; настання чи ненастання певних подій; час, місце вчинення дій чи настання подій тощо. Обставини встановлюються судом шляхом оцінки доказів, які були досліджені в судовому засіданні. За наслідками такої оцінки доказів, зокрема щодо їх належності, допустимості, достовірності, достатності суд робить висновок про доведеність чи недоведеність певних обставин. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону, тощо. Такі висновки Верховного Суду є усталеними та викладені у постановах від 29.04.2025 у справі № 902/1518/23, від 01.04.2025 у справі № 917/495/24, від 30.01.2025 у справі № 910/3822/24, від 14.11.2024 у справі № 922/5224/23, а також у постанові від 05.02.2026 у справі № 910/15948/24 на яку також посилається скаржник у касаційній скарзі). Надаючи оцінку доводам скаржника та висновкам, які містяться, зокрема, у оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції колегія суддів зазначає, що у питанні застосування процесуальної норми статті 75 ГПК України та оцінки наявності підстав для звільнення від доказування ці висновки підлягають урахуванню судами при розгляді спорів безвідносно до обставин конкретної справи. Однак, суд апеляційної інстанції означеного не та безпідставно послався у розгляді цього спору, зокрема, стосовно належності виконання своїх договірних зобов`язань позивачем на преюдиційність встановлених у справах № 910/1823/25 та № 910/511/25 обставин та відсутності у діях позивача прострочення виконання договірних обов`язків. Суди не встановили юридичних фактів, які підлягали встановленню у цьому спорі та не перевірили належним чином обставин щодо належності виконання позивачем своїх зобов`язань, а обмежилися формальною вказівкою про наявність судових спорів у справах № 910/1823/25 та № 910/511/25, не врахувавши, що у означених справах не досліджувалися обставини, які є визначальними для цього спору, зокрема, щодо досягнення сторонами погодженого результату Договору, який по суті і становив майновий інтерес для відповідача та визначав для нього економічний сенс. Верховний Суд також наголошує, що строки та умови Договору не підлягають виокремленню, натомість підлягають комплексній оцінці. При цьому обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд. Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є компетенцією виключно національних судів першої та апеляційної інстанцій. Проте зважаючи на прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Оскаржувані судові рішення наведеним вимогам не відповідають, оскільки суди не надали належної оцінки умовам укладеного Договору та відповідно, не оцінили наявних у матеріалах справи доказів, доводів сторін та не встановив з достовірністю обставин, які є предметом доказування у цьому спорі, чим порушили вимоги статей 86, 236, 282 ГПК України. Суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки умовам Договору, а тому у вирішенні спору фактично розділивши етапи поставки та впровадження програмного забезпечення, без урахування фактичних домовленостей сторін зафіксованих у Договорі та характеру правовідносин.

Зображення створене ШІ від Gemini

ВИКОНАННЯ ГРОШОВОГО ЗОБОВ`ЯЗАННЯ В КРИПТОВАЛЮТІ Постанова ВС КЦС від 05 серпня 2026 рокуу справі № 721/747/24https://rey...
06/11/2026

ВИКОНАННЯ ГРОШОВОГО ЗОБОВ`ЯЗАННЯ В КРИПТОВАЛЮТІ
Постанова ВС КЦС від 05 серпня 2026 року
у справі № 721/747/24
https://reyestr.court.gov.ua/Review/138787729
Верховний Суд погодився з рішеннями судів про відмову в позові про визнання недійсним договору позики «Доступний» за яким передано 500 USDТ, на умовах строковості та платності шляхом перерахування на електронний гаманець. У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій установили, що сторони уклали електронний договір, який прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, підписаний електронним підписом. При укладенні оспорюваного правочину позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, зобов`язується і погоджується неухильно дотримуватись умов цього договору. Відмовляючи у задоволенні позову Позивачу, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, правильно виходив із відсутності підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, оскільки зміст і форма укладеного договору позики відповідають вимогам цивільного законодавства. Відповідач надав позичальнику у повному обсязі всю необхідну інформацію, сторони узгодили всі істотні умови договору, а саме: суму позики, дату та умови повернення коштів, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; Позивач електронним підписом засвідчив, що він погодився на отримання у позику коштів саме на умовах, що визначені договором, волевиявлення сторін на укладення і підписання договору були вільними, тому будь яких підстав вважати, що в момент вчинення цього договору відповідачем було недодержано вимог статті 203 ЦК України немає. Суди визнали необґрунтованими доводи позивача про те, що умови укладеного договору позики не містять обов`язкові умови, які мають бути зазначені в кредитному договорі, що передбачені статтями 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», пославшись на те, що дія цього закону застосовується до відносин споживчого кредитування, який між сторонами не укладався. У спірному договорі визначено предмет позики в USDТ (криптовалюта), дол. США, із зазначенням його гривневого еквіваленту за курсом Національного банку України. У постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16 (провадження № 14-446цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що заборони на виконання грошового зобов`язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству. З урахуванням наведеного, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про недоведеність позивачем факту невідповідності укладеного між сторонами договору позики вимогам чинного законодавства, а також порушення відповідачем його прав.
Верховний Суд погоджується з висновками судів, які правильно застосували норми матеріального права у спірних правовідносинах та не допустили порушень норм процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржуваних судових рішень, тому доводи касаційної скарги з цього приводу є безпідставними.
Сторони уклали електронний договір, який прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, тому безпідставними є доводи касаційної скарги з приводу неукладення договору в письмовій формі. Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах від 04 грудня 2023 року у справі № 212/10457/21 (провадження № 61-6066св23), від 01 липня 2024 року у справі № 638/161/22 (провадження № 61-4022св24). Матеріали справи не містять доказів на спростування презумпції правомірності правочину, зокрема не спростовано, що під час укладення договору позики позивач діяв свідомо та вільно, враховуючи власні інтереси, своїм електронним підписом засвідчив, що отримав грошові кошти на умовах боргу.

Зображення створене ШІ від Gemini

НЕНАЛЕЖНИЙ ВІДПОВІДАЧ – ВІДМОВА В ПОЗОВІПостанова ВС КЦС від 02 листопада 2026 рокуу справі № 132/4666/13https://reyestr...
05/11/2026

НЕНАЛЕЖНИЙ ВІДПОВІДАЧ – ВІДМОВА В ПОЗОВІ
Постанова ВС КЦС від 02 листопада 2026 року
у справі № 132/4666/13
https://reyestr.court.gov.ua/Review/141104526
Верховний Суд переглядаючи справу нагадав, що процесуальна співучасть є обумовленою характером спірних матеріальних правовідносин множинністю осіб на стороні позивача або відповідача. Її визначальною ознакою є наявність у кількох осіб спільного чи взаємопов`язаного матеріально-правового інтересу, а також однакових за спрямованістю прав або обов`язків щодо предмета спору. Саме ця ознака відрізняє співучасників від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, оскільки останні не є суб`єктами спірних матеріальних правовідносин і щодо них суд не вирішує питання про наявність чи відсутність спірного права або обов`язку.
Згідно з частиною першою статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Наведені положення процесуального закону необхідно застосовувати з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України. Саме позивач визначає предмет і підстави позову, а також коло осіб, до яких звертає свої матеріально-правові вимоги. Відповідно, суд розглядає справу в межах заявлених вимог та щодо тих осіб, яких позивач визначив відповідачами.
Тому за загальним правилом суд не наділений повноваженнями залучати співвідповідачів з власної ініціативи всупереч волевиявленню позивача. У разі якщо характер спірних правовідносин свідчить про необхідність участі у справі іншої особи як відповідача або співвідповідача, проте позивач не заявляє відповідного клопотання про її залучення чи про заміну неналежного відповідача належним, суд вирішує спір у межах заявленого позову та щодо визначеного позивачем складу сторін.
Отже, якщо під час розгляду справи встановлено, що позов пред`явлено не до всіх осіб, які повинні відповідати за заявленими вимогами, або не до належного відповідача, а позивач не скористався наданими йому процесуальними правами щодо заміни неналежного відповідача чи залучення співвідповідача, наслідком такого процесуального вибору є відмова у задоволенні позову, оскільки суд не вправі вирішувати питання про права та обов`язки осіб, які не набули статусу сторони у справі.

Зображення створене ШІ від Gemini

КОЛИ ДОНАРАХУВАННЯ ЗА ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЮ НЕЗАКОННЕПостанова ВС КГС від 29 жовтня 2026 рокуу cправі № 916/121/25https://reyes...
04/11/2026

КОЛИ ДОНАРАХУВАННЯ ЗА ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЮ НЕЗАКОННЕ
Постанова ВС КГС від 29 жовтня 2026 року
у cправі № 916/121/25
https://reyestr.court.gov.ua/Review/141107450
ФОП звернулася до Господарського суду з позовом до ДТЕК. Рішенням господарського суду позов задоволено частково; зобов`язано ДТЕК відновити становище, яке існувало до порушення прав та законних інтересів ФОП, шляхом проведення зняття (коригування, скасування, заміни) обсягів (сертифікованих даних) комерційного обліку щодо обсягів розподіленої електричної енергії за договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії в обсязі 207942 кВт/год., нарахованих за зазначений період, з комерційного обліку електричної енергії на електронній платформі "Marketmanagementsystem" (MMS) в реєстрі споживачів Товариства; зобов`язано Товариство вчинити дії щодо перерахунку розміру плати за спожиту електричну енергію за цей період на підставі оновлених сертифікованих даних комерційного обліку від ДТЕК по точці комерційного обліку ФОП; у задоволенні решти позову відмовлено;
ВС КГС погодився з таким рішенням вказавши наступне: Як встановлено судами попередніх інстанцій, комерційний облік електричної енергії на об`єкті ФОП здійснювався за допомогою лічильника GAMA 300, установленого у РП "Агаровий". Трансформатор напруги в РП "Агаровий", несправність якого стала причиною донарахувань, перебуває на балансі та в зоні відповідальності ДТЕК. За результатами проведеної технічної перевірки складено Акт яким зафіксовано відсутність напруги по фазі "С" вимірювального трансформатора напруги та те, що з 02.10.2024 схема обліку відновлена. Посилаючись на зазначений акт, дані АСКОЕ, а також інформацію щодо відображенням на дисплеї лічильника лише двох фаз ("L1", "L2") за відсутності індикації фази "L3", ДТЕК вважає правомірним здійснення донарахування електричної енергії за пунктом 8.6.18 Кодексу комерційного обліку електричної енергії.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про недоведеність належних правових і фактичних підстав для такого донарахування.
Відповідно до пункту 1.2.1 Кодексу комерційного обліку електричної енергії вузол обліку електричної енергії - це сукупність обладнання та засобів вимірювальної техніки, змонтованих та з`єднаних між собою за встановленою схемою для забезпечення вимірювання та обліку електричної енергії в заданій точці вимірювання. Пунктом 8.6.18 Кодексу комерційного обліку електричної енергії передбачено, що у разі тимчасового порушення роботи вузла обліку не з вини споживача обсяг спожитої електричної енергії від дня порушення вимірювань до дня відновлення вимірювань, визначається на підставі показів верифікаційних лічильників, а у разі їх відсутності розраховується відповідним оператором системи/ППКО за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії таким споживачем. Однак, зазначений пункт Кодексу комерційного обліку електричної енергії підлягає застосуванню при одночасному тимчасовому порушенні роботи вузла обліку не з вини споживача та при наявності порушення вимірювань електричної енергії. Відповідно до пункту 1.2.1 Кодексу комерційного обліку електричної енергії АСКОЕ - це різновид автоматизованої системи, що складається із засобів вимірювальної техніки, а також з устаткування, що забезпечує збір, обробку, збереження та відображення інформації, засобів зв`язку та синхронізації часу, функціонально об`єднаних для забезпечення комерційного обліку електричної енергії.
Так, на виконання вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 15.01.2026, судом апеляційної інстанції встановлено, що: вузол обліку, включаючи трансформатор напруги, розташований поза межами господарського відання та контролю позивача, а відтак остання об`єктивно не могла впливати на його технічний стан чи забезпечувати належне функціонування відповідного обладнання; за змістом Акта технічної перевірки спірний лічильник електричної енергії придатним до експлуатації як розрахунковий та працює у своєму технічному стані, не зафіксовано припинення роботи засобу обліку або втрати ним функціональної здатності, систематичної похибки вимірювання не виявлено; ДТЕК як власником лічильника не було здійснено зчитування первинної бази даних лічильника, зокрема журналу подій, не надано архівних показів, оскільки саме вони є первинним джерелом інформації про стан вузла обліку; АСКОЕ за пунктом 1.2.1 Кодексу комерційного обліку електричної енергії не є засобом вимірювання, а відсутність зв`язку з АСКОЕ або непередача даних у автоматичному режимі свідчить лише про порушення функціонування каналу дистанційного зчитування, але не доводить припинення роботи засобу обліку чи спотворення результатів вимірювання; інформації з дисплея лічильника, яка свідчить про відсутність індикації фази "L3" лише відображає стан навантаження по відповідній фазі станом на момент спостереження, однак не підтверджує факт порушення вимірювань електричної енергії або викривлення результатів обліку; жоден з наведених ДТЕК доказів окремо та в сукупності не підтверджує факт порушення вимірювань електричної енергії, а отже підстави для застосування розрахункового способу за пунктом 8.6.18 Кодексу комерційного обліку електричної енергії відсутні, а донарахування 207 942 кВт/год є безпідставним.
Під час нового розгляду справи апеляційний суд надав оцінку доказам, які відповідач-1 вважав підтвердженням порушення вимірювань, виклав мотиви відхилення доводів щодо достатності таких доказів та обґрунтував висновок про недоведеність підстав для застосування розрахункового методу у спірних правовідносинах.

Зображення створене ШІ від Gemini

ПРО ПОНОВЛЕННЯ ПЕРЕВІРОК ПОДАТКОВОЇ ПІСЛЯ МОРАТОРІЮПостанова ВС КАС від 20 жовтня 2026 рокуу справі № 280/8887/24https:/...
03/11/2026

ПРО ПОНОВЛЕННЯ ПЕРЕВІРОК ПОДАТКОВОЇ ПІСЛЯ МОРАТОРІЮ
Постанова ВС КАС від 20 жовтня 2026 року
у справі № 280/8887/24
https://reyestr.court.gov.ua/Review/140777712
Верховний суд погодився з рішеннями судів про відмову скасувати податкові повідомлення-рішення та проаналізував поновлення перевірок зазначивши зокрема таке: Пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України встановлено мораторій на проведення документальних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім: документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу. Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, протягом 10 календарних днів з дня завершення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19). Документальні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19). Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом. На період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу. Відповідно до абзацу першого підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України тимчасово, до 1 серпня 2023 року, для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Спростовуючи доводи позивача у цій частині, суд першої інстанції звернув увагу на те, що: грошові зобов`язання з податку на прибуток та податку на додану вартість за 2016 рік не нараховувались та штрафні санкції не застосовувались, про що свідчить розрахунок донарахованих сум в розрізі періодів та контрагентів, наявний у матеріалах справи; визначення грошових зобов`язань з податку на додану вартість за березень 2017 року відбулось внаслідок подання позивачем уточнюючого розрахунку від 18.04.2019 до звітного періоду березень 2017 року. Також суд першої інстанції зауважив, що документальна планова перевірка ТОВ уже була проведена та оформлена актом від 17.02.2020. Разом із тим, у зв`язку з незгодою позивача з висновками, викладеними в акті від 17.02.2020, ним подані заперечення від 20.03.2020 з наданням додаткових документів, що не досліджувалися під час проведення планової виїзної перевірки. У зв`язку з необхідністю перевірки оригіналів первинних документів, бухгалтерських документів та інших документів по господарським операціям, які не було надано під час перевірки, та у зв`язку з введенням мораторію на проведення документальних перевірок, ГУ ДПС у Запорізькій області не приймалось рішення, оформлене наказом про проведення перевірки, а листом від 31.03.2020 повідомлено позивача про необхідність проведення документальної позапланової перевірки на підставі вимог п.п.78.1.5 п. 78.1 ст.78 ПК України та, що дату початку перевірки буде визначено відповідним наказом.
При цьому, позапланова документальна перевірка внаслідок подання позивачем заперечень на результати планової перевірки від 17.02.2020 не розпочиналась у зв`язку з введенням мораторію на проведення документальних перевірок. З такими висновками суду першої інстанції погодилась колегія суддів суду апеляційної інстанції. Також суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що аналіз положень пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та пп.69.9 п.69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» дає підстави стверджувати про відсутність обов`язку контролюючого органу поновити перевірки саме з дати завершення дій карантину та як наслідок прийняти податкові повідомлення-рішення в строк не пізніше 02.08.2023.

Зображення створене ШІ від Gemini

БУДІВНИЦТВО БЕЗ ДОЗВІЛЬНИХ ДОКУМЕНТІВПостанова ВС КАС від 10 червня 2026 рокуу справі № 160/19368/25https://reyestr.cour...
02/11/2026

БУДІВНИЦТВО БЕЗ ДОЗВІЛЬНИХ ДОКУМЕНТІВ
Постанова ВС КАС від 10 червня 2026 року
у справі № 160/19368/25
https://reyestr.court.gov.ua/Review/137276953
Переглядаючи справу ВС скасував судові рішення та направив справу до суду першої інстанції вказавши, що: якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, стаття 376 ЦК України не ставить можливість знесення об`єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови. Зазначена правова позиція судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду є усталеною, підтверджена, зокрема, постановами Верховного Суду від 09.07.2020 у справі № 463/4564/16-а, від 29.11.2021 у справі № 1840/3278/18, від 08.12.2021 у справі № 520/3777/18, від 23.02.2023 у справі № 2040/5874/18, від 03.07.2024 у справі № 925/752/23, від 30.09.2025 у справі № 560/10290/24. Тобто певні види самочинного будівництва не можуть бути приведені до легітимного стану шляхом перебудови. Зокрема, будівництво без дозвільних документів або на земельній ділянці, не відведеній для цієї мети, порушує сам принцип правомірності використання земельної ділянки та здійснення будівельних робіт, а не лише технічні чи планувальні параметри об`єкта будівництва. У таких випадках знесення самочинного будівництва можливе без попереднього рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову, оскільки перебудова за своєю природою не може усунути первинну незаконність будівництва. Зазначене принципово відрізняє правовий режим знесення об`єктів, збудованих без дозвільних документів або на невідведених земельних ділянках, від правового режиму об`єктів з істотними відхиленнями від проекту чи порушеннями будівельних норм, щодо яких частина сьома статті 376 ЦК України передбачає можливість перебудови.
Верховний Суд вважає за необхідне наголосити, що визначальним для вибору правового наслідку самочинного будівництва є первинна правова підстава самочинності, а не сукупність усіх виявлених порушень. Якщо самочинність зумовлена відсутністю права на забудову земельної ділянки або відсутністю дозвільного документа на момент початку будівельних робіт, така самочинність не може бути усунута шляхом перебудови.
Водночас, суди у цій справі не встановили та не надали оцінки фактичним обставинам, які слугували підставою для складення численних приписів, а також їх невиконання відповідачем. Не встановили суди попередніх інстанцій і правового режиму самочинного будівництва залежно від підстав, передбачених частиною першою статті 376 ЦК України.
У цій справі суди обмежились посиланням на те, що з приводу права власності ТОВ на торговельно-складські будівлі спори вирішуються в порядку господарського судочинства у справах №904/1803/24 та №904/1805/24 та дійшли висновку, що позовні вимоги є передчасними, заявлені в частині майна, що є спірним у межах розгляду справ господарським судом. Верховний Суд звертає увагу на те, що судами не надано оцінки наявності спору в частині зобов`язання знести самочинно збудований об`єкт, враховуючи виконання судового рішення у справі №904/5799/23. Понад це, у цій справі судами не проаналізовані підстави та предмет позовів у справах №904/1805/24 та № №904/1803/24, а також, яким чином їх вирішення впливає на об`єктивну можливість розгляду цієї справи з урахуванням виникнення підстав для звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта та меж перевірки таких повноважень у позивача.

Зображення створене ШІ від Gemini

РЕГРЕС ДО ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯ (ПО ДТП) - АДМІНКАПостанова ВС КЦС від 15 березня 2021 рокуу справі № 379/756/19 https://re...
30/10/2026

РЕГРЕС ДО ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯ (ПО ДТП) - АДМІНКА
Постанова ВС КЦС від 15 березня 2021 року
у справі № 379/756/19
https://reyestr.court.gov.ua/Review/95848738
ВС переглядаючи справу вказав таке: Спір між сторонами цієї справи виник з приводу проходження відповідачем військової служби за контрактом на посаді командира автомобільного відділення автомобільного взводу автомобільної колони у Центрі забезпечення службової діяльності Міністерства оброни та Генерального штабу Збройних Сил України, під час якої особу визнано винним у ДТП, яка сталася 09 березня 2016 року. Вина особи у вчиненні ДТП встановлена постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 16 вересня 2016 року. Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 09 листопада 2017 року, яке набрало законної сили, стягнуто з позивача на користь потерпілого матеріальну шкоду в розмірі 15578,46 грн (яка складається із суми вартості відновлюваного ремонту та вартості товарознавчого дослідження). Оскільки вищезазначена ДТП сталась з вини особи, позивач звернувся до суду із цим позовом, просивши стягнути з відповідача як з винної особи заподіяну шкоду в порядку регресу в сумі 16129,66 грн (яка складається із вартості відновлювального ремонту та суми судового збору за подання апеляційної скарги у справі). Відповідач на час ДТП проходив військову службу за контрактом та скоїв ДТП під час виконання службових обов`язків. Відносини між ним та позивачем щодо проходження військової служби врегульовані Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу». Відповідно до частин першої та четвертої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаний із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами. Зазначеними нормами права прямо передбачено, що військова служба є публічною службою. Таким чином, відповідач, перебуваючи на посаді, що відноситься до публічної служби, завдав шкоду державі в особі Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оброни та Генерального штабу Збройних Сил України у зв`язку з відшкодуванням шкоди внаслідок ДТП у період здійснення ним повноважень, пов`язаних з виконанням завдань і функцій військовослужбовця. Питання щодо матеріальної відповідальності військовослужбовців станом на час виникнення спірних правовідносин (09 березня 2016 року) були врегульовані Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, яке затверджено постановою Верховної Ради України № 243/95-ВР від 23 червня 1995 року (втратило чинність на підставі Закону № 160-IX від 03 жовтня 2019 року, далі Положення). Відповідно до пункту 10 Положення військовослужбовці і призвані на збори військовозобов`язані за шкоду, заподіяну недбалим виконанням ними службових обов`язків, передбачених військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами, несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше місячного грошового забезпечення. Згідно пункту 2 Положення військове майно це державне майно, закріплене за відповідними військовими частинами. У пункті 3 Положення передбачено, що військовослужбовці і призвані на збори військовозобов`язані несуть матеріальну відповідальність за наявності: а) заподіяння прямої дійсної шкоди; б) протиправної їх поведінки; в) причинного зв`язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди; г) вини у заподіянні шкоди. У пунктах 1012 Положення передбачені підстави обмеженої матеріальної відповідальності, а підстави повної та підвищеної матеріальної відповідальності - у пунктах 1315 Положення. У разі якщо до прийняття рішення про стягнення матеріальної шкоди винну в її заподіянні особу було звільнено в запас чи у відставку або така особа вибула з військової частини, командир (начальник) військової частини у порядку, встановленому чинним законодавством, подає позов до суду на суму заподіяної цією особою шкоди (пункт 31 Положення).
У випадку зобов`язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов`язків, перед судом обов`язково постане питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи. Водночас у рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу вимог статті 19 КАС України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення. Отже, цей спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такий, що пов`язаний з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби. Аналогічні висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 05 грудня 2018 року № 11-892апп18, від 12 грудня 2018 року № 14-481цс18 та від 13 лютого 2019 року № 14-524цс18. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі, оскільки відповідний спір має бути розглянутий в порядку адміністративного судочинства.

Зображення створене ШІ від Gemini

Address

Queen Elizabeth II Street, 16
Dnipro
49000

Opening Hours

Monday 09:00 - 18:00
Tuesday 09:00 - 18:00
Wednesday 09:00 - 18:00
Thursday 09:00 - 18:00
Friday 09:00 - 17:30

Alerts

Be the first to know and let us send you an email when Адвокатське об'єднання "Біднягін і партнери" posts news and promotions. Your email address will not be used for any other purpose, and you can unsubscribe at any time.

Shortcuts

Share

Category

Nearby law practices