20/08/2026
Виправдувальний вирок за вбивство.
Як захист довів, що обвинувачення не має доказів.
Мій майбутній підзахисний сам прийшов до поліції і повідомив, що у їх спільному помешканні виявив свого знайомого без ознак життя.
Він не намагався зникнути чи приховати знайдене тіло, ножі, які знаходились в приміщенні.
Відразу поліція його затримала і пред'явила підозру в умисному вбивстві з особливою жорстокістю — за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України.
Версія обвинувачення була конкретною: саме мій клієнт завдав своєму знайомому 22 множинних колото-різаних поранень, від яких той помер.
На перший погляд, справа могла здаватися очевидною.
Знайомі. Спільне місце проживання. Конфлікти між ними. Тіло виявлене у спільному помешканні. Кілька ножів вилучено з місця події. А згодом у матеріалах кримінального провадження з'явилися й слова самого затриманого про обставини події.
Але кримінальна справа не повинна вирішуватися за принципом «виглядає очевидним».
Потрібно відповісти на значно конкретніше питання:
• який доказ підтверджує, що саме ця людина завдала смертельних поранень?
Експерт встановив, що поранення виникли від дії гострого предмета, який мав форму клинка ножа, у короткий проміжок часу до смерті. Експерт не дослідив, чи могли бути завдані колото-різані рани ножами, вилученими з місця події, не дослідив одним чи різними ножами, тому що слідчий не ставив йому такі питання.
На досліджених ножах, не виявили біологічних зразків потерпілого і затриманого, так само, як і на одежі підозрюваного на його тілі не виявлено біологічних зразків потерпілого, на одежі потерпілого не виявили ДНК затриманого.
Тобто матеріальні докази не підтвердили версію про фізичний контакт мого клієнта з потерпілим під час заподіяння йому поранень.
Де саме було вчинено вбивство?
Ще одне питання сторони захисту виявилося принциповим.
Обвинувачення виходило з того, що поранення були завдані саме за місцем знайдення трупа.
Але чи було це встановлено?
Ні.
Судово-медична експертиза встановила характер поранень, причину смерті та час їх виникнення, але питання про конкретне місце їх заподіяння фактично не було вирішене.
При цьому перед експертом не поставили низку питань, які могли мати принципове значення для встановлення механізму події: чи могли поранення бути завдані в іншому місці, чи переміщувався потерпілий, чи відповідають пошкодження одягу ушкодженням на тілі та інші питання.
«Найсильніший доказ обвинувачення».
У справі залишався ще один важливий елемент — пояснення затриманого.
Після звернення до поліції він спілкувався з працівником поліції, і це спілкування було зафіксоване на відео.
У матеріалах справи ці відомості використовувалися як підтвердження причетності затриманого до смерті його знайомого.
У суді обвинувачений категорично заперечив свою причетність до вбивства та повідомив, що працівники поліції схиляли його взяти вину на себе, поки поряд не було адвоката.
Захист поставив питання вже не про зміст цих слів, а про те, чи можуть вони бути допустимим доказом.
Суд дійшов висновку, що відповідні показання були отримані без участі захисника, без повідомлення процесуальних прав та з істотним порушенням права на захист.
Тому ці дані не могли бути покладені в основу обвинувального вироку.
18 серпня 2026 року Шевченківський районний суд міста Києва виправдав мого клієнта — за недоведеністю вини. В той же день його випустили з слідчого ізолятору. Цього моменту він очікував в СІЗО 2 роки.(справа № 761/41187/24).
Адвокат Анатолій Фесенко
Тел.(050)5930812.
Адвокат Национальной ассоциации адвокатов Украины