What are the opening hours?

Monday 08:00 - 17:00 Tuesday 08:00 - 17:00 Wednesday 08:00 - 17:00 Thursday 08:00 - 17:00 Friday 08:00 - 17:00

https://www.facebook.com/465667626976069/

Адвокат, Короленко 29/16, Tarashcha (2026)

25/08/2026

ПЕНСІЙНІ БОРГИ ЗА РІШЕННЯМИ СУДІВ: ПОСТАНОВУ №821 СКАСУВАЛИ, АЛЕ ПРОБЛЕМА ЗАЛИШИЛАСЯ

Після останніх змін, внесених Кабінетом Міністрів до порядку виплати пенсійної заборгованості за рішеннями судів, до мене звертаються пенсіонери, у тому числі особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, з одним і тим самим питанням: суд виграно, рішення набрало законної сили, Пенсійний фонд провів перерахунок та нарахував заборгованість — коли будуть виплачені гроші?

На жаль, останні зміни поки що не дають підстав говорити про те, що багаторічну проблему виконання таких судових рішень нарешті вирішено.

Постанову Кабінету Міністрів України №821, яка встановлювала спеціальний порядок виплати пенсій, перерахованих на виконання судових рішень, було визнано судами протиправною та нечинною.

У серпні Верховний Суд відкрив касаційне провадження за скаргами Уряду, але виконання судових рішень не зупинив.

Міністерство соціальної політики у відповідь на запит «Судово-юридичної газети» офіційно підтверджувало, що розробило та погодило з Пенсійним фондом України проєкт нової спеціальної постанови на заміну скасованої.

Проте 19 серпня 2026 року Уряд ухвалив інше рішення. Замість прийняття окремої нової постанови Кабмін включив правила фінансування судових пенсійних виплат до Порядку №157.

Одночасно Кабінет Міністрів сам скасував спірні постанови, не чекаючи остаточного рішення Верховного Суду. Постановою №1046 Уряд офіційно визнав такими, що втратили чинність, постанову №821, а також постанову №1165, яка регулювала виплату пенсійної заборгованості внутрішньо переміщеним особам за минулі періоди.

На перший погляд може здатися, що проблему вирішено: спірної Постанови №821 більше немає.

Але якщо подивитися на зміст нових правил, ситуація виглядає зовсім інакше.

Фактично змінилася нормативна форма, але основний принцип виплати заборгованості залишився: виконання судових рішень залежатиме від того, скільки бюджетних коштів буде реально виділено на ці цілі.

Пенсійний фонд та його територіальні органи мають обліковувати суми, нараховані на виконання судових рішень. На підставі цих даних формується відповідний перелік пенсій, нарахованих на виконання рішень суду.

А далі починається найважливіше.

Якщо виділених державою коштів недостатньо для погашення всієї заборгованості, вони розподілятимуться пропорційно між стягувачами, включеними до такого переліку.

Простими словами, якщо держава за судовими рішеннями повинна пенсіонерам умовно 100 мільярдів гривень, а на погашення цього боргу реально виділить лише 10 мільярдів, повністю свої гроші люди не отримають. Виділена сума буде розподілена між ними відповідно до встановленого порядку, а решта боргу залишатиметься непогашеною.

І саме тут я бачу головну проблему нового механізму.

Людина вже звернулася до суду. Вона довела незаконність дій Пенсійного фонду. Суд ухвалив рішення на її користь, це рішення набрало законної сили.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов’язковим до виконання.

Тому виникає цілком логічне питання: якщо держава в особі суду вже остаточно підтвердила право людини на відповідні пенсійні виплати, чому їх фактичне отримання знову ставиться в залежність від обсягу коштів, які будуть передбачені в бюджеті?

Саме скасування Постанови №821 проблему не вирішило.

Фактично принцип пропорційного розподілу бюджетних коштів збережено та перенесено до іншого нормативного механізму.

На мою думку, таким шляхом проблему величезної пенсійної заборгованості вирішити неможливо.

Можна створювати нові переліки, змінювати порядки та встановлювати формули розподілу коштів. Але якщо держава щороку виділятиме менше грошей, ніж необхідно для повного виконання судових рішень, борг не буде погашатися — він буде накопичуватися.

Більше того, поки погашатимуть стару заборгованість, з’являтимуться нові судові рішення та нові суми боргу.

У результаті знову матимемо ту саму ситуацію: люди звертатимуться до Пенсійного фонду, до органів примусового виконання, а потім знову до судів через тривале невиконання або неналежне виконання вже ухвалених судових рішень.

Виходить замкнене коло: неправильний розрахунок пенсії — звернення до суду — перемога в суді — перерахунок — нарахування заборгованості — очікування бюджетного фінансування — неповна виплата — і знову звернення до суду.

Тому, на моє переконання, Постанова №1046 та внесені зміни до Порядку №157 самі по собі не вирішують головної проблеми — реального погашення заборгованості за судовими рішеннями.

Проблему можна вирішити лише тоді, коли виконання судових рішень буде забезпечене достатнім фінансуванням, а людина після перемоги в суді зможе отримати присуджені їй кошти у повному обсязі та в розумний строк.

Інакше заборгованість продовжуватиме накопичуватися, а пенсіонери будуть змушені знову й знову звертатися до суду, домагаючись від держави виконання рішення, яке вони вже один раз отримали на свою користь.

Адвокат Олег ЯКИМЕНКО

25/08/2026

ПЕНСІЙНІ БОРГИ ЗА РІШЕННЯМИ СУДІВ: ПОСТАНОВУ №821 СКАСУВАЛИ, АЛЕ ПРОБЛЕМА ЗАЛИШИЛАСЯ

Після останніх змін, внесених Кабінетом Міністрів до порядку виплати пенсійної заборгованості за рішеннями судів, до мене почали звертатися пенсіонери, у тому числі особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, з одним і тим самим питанням: суд виграно, рішення набрало законної сили, Пенсійний фонд провів перерахунок та нарахував заборгованість — коли нарешті будуть виплачені гроші?

На жаль, останні зміни не дають підстав говорити про те, що багаторічну проблему виконання таких судових рішень нарешті вирішено.

Кабінет Міністрів скасував постанову №821, яка встановлювала особливий порядок виплати пенсій, перерахованих на виконання судових рішень. Однак разом зі скасуванням цієї постанови не зник головний принцип, який і викликав найбільше запитань: виплата заборгованості фактично залишається залежною від того, скільки коштів держава передбачить на ці цілі в бюджеті.

Новими правилами передбачено формування Пенсійним фондом єдиного переліку сум, нарахованих на виконання судових рішень. Кошти, які держава виділить на погашення такої заборгованості, розподілятимуться між пенсіонерами пропорційно.

Простими словами: якщо для повного виконання всіх судових рішень необхідно, наприклад, 100 мільярдів гривень, а держава передбачить лише невелику частину цієї суми, пенсіонери не отримають одразу весь належний їм борг. Кожному виплачуватимуть лише певну частину залежно від фактичного фінансування.

І саме тут залишається головна проблема.

Людина вже звернулася до суду, довела незаконність дій Пенсійного фонду та отримала рішення на свою користь. Це рішення набрало законної сили і відповідно до статті 129-1 Конституції України є обов’язковим до виконання.

Тому після перемоги в суді не повинна виникати ситуація, коли людина ще роками очікує належні їй кошти лише тому, що на виконання судових рішень не передбачено достатнього фінансування.

Фактично Постанову №821 скасували, але сам принцип пропорційного розподілу коштів залишили, перенісши його до іншого порядку.

На мою думку, це не вирішує проблему пенсійної заборгованості.

Для цього недостатньо створити черговий перелік пенсіонерів та визначити, як розподіляти між ними наявні гроші. Потрібно передбачити реальне фінансування, достатнє для виконання судових рішень у повному обсязі.

Більше того, якщо нових боргів за судовими рішеннями виникатиме більше, ніж держава фактично виплачуватиме протягом року, загальна заборгованість не зменшуватиметься. Вона буде лише накопичуватися.

А далі ми знову отримаємо нові звернення до Пенсійного фонду, виконавчі провадження та нові судові справи через невиконання або неналежне виконання вже ухвалених судових рішень.

У результаті виникає замкнене коло: неправильний розрахунок пенсії — звернення до суду — перемога — перерахунок пенсії — нарахування заборгованості — відсутність повної виплати — і знову суд.

Тому саме по собі скасування Постанови №821 ще не означає, що проблему вирішено.

Поки держава не забезпечить достатнього фінансування для фактичного та повного виконання судових рішень, пенсійна заборгованість продовжуватиме накопичуватися, а люди будуть змушені повторно звертатися до судів, щоб домагатися виконання рішення, яке вони вже один раз отримали на свою користь.

Адвокат Олег ЯКИМЕНКО

14/08/2026

Встановлення факту перебування на утриманні загиблого військовослужбовця для отримання грошової допомоги
Доволі часто на консультацію до мене як адвоката звертаються з питанням: чи можна встановити факт перебування на утриманні загиблого військовослужбовця і як це зробити?
Особливо актуальним це питання стало під час воєнного стану, коли після загибелі військовослужбовця постає питання про коло осіб, які мають право на отримання передбачених державою виплат, у тому числі одноразової грошової допомоги.
Одразу необхідно розуміти: самі по собі родинні відносини із загиблим військовослужбовцем не завжди автоматично підтверджують факт перебування на його утриманні. У певних випадках цей факт необхідно окремо доводити, а за відсутності відповідних документів — встановлювати в судовому порядку.
Навіщо встановлювати факт перебування на утриманні?
Факт перебування особи на утриманні померлого може мати значення для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, вирішення окремих спадкових питань, відшкодування шкоди у зв'язку зі смертю годувальника та реалізації інших передбачених законом соціальних гарантій.
Окреме практичне значення це питання має у випадку загибелі військовослужбовця та вирішення питання про право на одноразову грошову допомогу.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відносить до числа осіб, які за визначених законом умов можуть мати право на таку допомогу, утриманців загиблого військовослужбовця. При цьому законодавство пов'язує поняття утриманця з положеннями законодавства про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей.
Принципове значення має стаття 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Відповідно до неї члени сім'ї вважаються такими, що перебували на утриманні померлого, якщо вони перебували на його повному утриманні або отримували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Саме ця обставина є ключовою.
Тому для суду недостатньо лише повідомити, що загиблий допомагав матеріально, передавав гроші, купував продукти або оплачував певні витрати. Необхідно довести характер такої допомоги, її регулярність, розмір та значення для матеріального забезпечення особи.
Куди звертатися для встановлення факту перебування на утриманні?
Якщо належними документами підтвердити перебування на утриманні неможливо, у відповідних випадках такий юридичний факт може встановлюватися судом.
Заява розглядається за правилами окремого провадження, передбаченими Цивільним процесуальним кодексом України. Тобто за загальним правилом подається не позов про стягнення коштів, а заява про встановлення факту, що має юридичне значення.
У заяві необхідно чітко визначити, який саме факт особа просить встановити та для якої юридичної мети це необхідно. Якщо питання пов'язане з одноразовою грошовою допомогою у зв'язку із загибеллю військовослужбовця, ця мета повинна бути прямо та зрозуміло зазначена.
Практика показує, що саме з метою подальшого вирішення питання про отримання одноразової грошової допомоги громадяни звертаються до суду за встановленням факту перебування на утриманні загиблого військовослужбовця.
За загальним правилом, встановленим статтею 316 ЦПК України, заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Найважливіше — правильно зібрати докази
На практиці саме доказова база найчастіше визначає перспективу такої справи.
Необхідно довести не просто факт родинних відносин або періодичної матеріальної допомоги, а те, що допомога загиблого мала систематичний характер і фактично була основним джерелом забезпечення заявника.
Для цього можуть використовуватися документи про родинні відносини, відомості про доходи заявника, довідки Пенсійного фонду, банківські виписки та перекази, документи про оплату житла, комунальних послуг, навчання, лікування, придбання продуктів, ліків та інших необхідних речей. Значення можуть мати документи про навчання, відсутність роботи або постійного заробітку, непрацездатність, а також інші матеріали, які характеризують реальне матеріальне становище людини у відповідний період.
Можуть використовуватися і показання свідків — родичів, сусідів, знайомих та інших осіб, яким безпосередньо відомо, яким чином загиблий забезпечував заявника.
Водночас розраховувати виключно на показання свідків не завжди достатньо. Суд оцінює не окремий доказ, а всю їх сукупність та взаємний зв'язок.
Актуальна судова практика підтверджує достатньо вимогливий підхід до доказування таких обставин: якщо не підтверджено систематичне матеріальне забезпечення або те, що допомога загиблого була постійним та основним джерелом існування заявника, суд може відмовити у встановленні відповідного факту.
Саме тому кількість документів сама по собі ще не гарантує позитивного результату. Значно важливіше, що саме підтверджує кожний доказ і яку загальну картину вони створюють у сукупності.
Наприклад, банківський переказ один раз ще не доводить перебування на утриманні. Але регулярні перекази протягом тривалого часу у поєднанні з відсутністю достатнього власного доходу, доказами спільного побуту, оплатою загиблим основних витрат та показаннями свідків можуть мати зовсім інше доказове значення.
Так само проживання разом із загиблим або сам факт близьких родинних відносин не є безумовним доказом утримання. Судова практика виходить із необхідності встановлення саме реальної матеріальної залежності від допомоги загиблого.
Якщо заявник мав власний дохід
Наявність у людини власних доходів потребує особливо уважної оцінки.
Сам по собі факт отримання певного доходу не слід автоматично ототожнювати з відсутністю утримання. Однак суд обов'язково буде з'ясовувати розмір такого доходу, його регулярність та співвідношення з матеріальною допомогою, яку надавав загиблий.
Тому перед зверненням до суду необхідно проаналізувати доходи за відповідний період, банківські операції та інші фінансові документи. Якщо з них випливає наявність стабільного самостійного заробітку, а документального підтвердження регулярної допомоги загиблого немає, це може істотно ускладнити доведення факту перебування на утриманні. Такий підхід простежується і в актуальній судовій практиці.
Чому до звернення до суду варто оцінити перспективу справи?
Справи цієї категорії на перший погляд можуть здаватися нескладними: подати заяву, запросити декількох свідків та пояснити суду сімейні обставини.
Насправді все значно серйозніше.
Перед поданням заяви необхідно визначити, яку саме юридичну обставину потрібно довести, за який період, якими доказами це можна підтвердити та чи достатньо цих доказів у їх сукупності.
Особливо уважно потрібно підходити до справ, у яких заявник був повнолітнім, працював або мав певний дохід, проживав чи був зареєстрований окремо від загиблого, а матеріальна допомога передавалася переважно готівкою і не залишила значного документального підтвердження.
У таких ситуаціях ще до звернення до суду доцільно отримати кваліфіковану юридичну консультацію, проаналізувати наявні документи та визначити, які додаткові докази можливо отримати. Правильно сформована доказова база та юридично обґрунтована заява нерідко мають вирішальне значення для кінцевого результату справи.
Судовий збір
За подання фізичною особою заяви у справі окремого провадження сплачується судовий збір у розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір». Розмір збору визначається виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року.
Водночас законодавством передбачені випадки звільнення окремих категорій громадян від сплати судового збору. Тому перед поданням заяви необхідно окремо перевірити, чи має конкретна особа відповідну пільгу та чи поширюється вона саме на її звернення до суду.
Підсумок
Встановлення факту перебування на утриманні загиблого військовослужбовця може мати безпосереднє значення для реалізації права на передбачені законом соціальні виплати, у тому числі одноразову грошову допомогу.
Однак головне у такій справі — не сам факт звернення до суду, а якість підготовлених доказів.
Необхідно показати суду реальні матеріальні відносини між заявником та загиблим: хто фактично забезпечував заявника, за рахунок яких коштів він жив, наскільки регулярною була допомога та чи була вона основним джерелом засобів до існування.
Тому кожну таку ситуацію необхідно оцінювати індивідуально. До звернення до суду варто проаналізувати документи, фінансові операції, доходи, можливих свідків та інші докази, а вже після цього формувати правову позицію.
У справах про встановлення факту перебування на утриманні результат значною мірою залежить від того, наскільки професійно сформована доказова база ще до подання заяви до суду.
Адвокат Олег ЯКИМЕНКО

03/08/2026

Пошкодили автомобіль через яму на дорозі: чи можна отримати компенсацію?
Останнім часом значна кількість дорожньо-транспортних пригод та пошкоджень транспортних засобів трапляється саме через неналежний стан доріг. Вибоїни, просідання асфальту, незавершені ремонтні роботи без належного огородження чи попереджувальних знаків, зрізане дорожнє покриття — усе це, на жаль, давно стало звичним явищем для українських водіїв.
У більшості випадків люди просто ремонтують автомобіль за власний рахунок, навіть не замислюючись, що завдану шкоду можна відшкодувати. Часто водії вважають, що довести вину дорожніх служб неможливо. Насправді це не так.
Чи передбачена законом відповідальність за неналежний стан доріг? Так.
Частина перша статті 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність за порушення правил, норм і стандартів щодо утримання автомобільних доріг, а також за невжиття заходів для забезпечення безпечних умов дорожнього руху.
Якщо ж через неналежний стан дороги було пошкоджено транспортний засіб або створено аварійну обстановку, відповідальність настає вже за частиною четвертою статті 140 КУпАП.
Іншими словами, закон прямо покладає відповідальність на осіб, які повинні забезпечувати належний стан дорожнього покриття.
Хто повинен відшкодовувати завдану шкоду?
Відповідно до статті 13 Закону України «Про автомобільні дороги», орган, який здійснює управління автомобільною дорогою, відповідає за її належний стан, якість утримання та відшкодування збитків користувачам доріг у випадках, передбачених законом.
Стаття 49 цього ж Закону встановлює, що особи, винні у порушенні вимог законодавства щодо утримання автомобільних доріг, несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Тому обов'язок відшкодувати шкоду покладається на власника дороги, її балансоутримувача або орган, який відповідає за утримання відповідної ділянки.
Це може бути орган місцевого самоврядування, державний орган, служба відновлення та розвитку інфраструктури, комунальне підприємство або інша організація — залежно від того, кому належить конкретна дорога.
Що робити, якщо автомобіль пошкоджено через яму чи інший дефект дороги?
Насамперед не варто залишати місце події або одразу їхати ремонтувати автомобіль.
Алгоритм дій має бути таким:
негайно зупинитися та викликати патрульну поліцію;
зробити максимально детальні фото і відео місця події, дорожнього покриття, самої вибоїни та всіх пошкоджень автомобіля;
за можливості записати контакти свідків та зберегти відео з реєстратора;
наполягати, щоб поліцейські склали акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі із зазначенням усіх недоліків дорожнього покриття та їх розмірів;
вимагати виклик представника дорожньої організації, оскільки така участь передбачена Єдиними правилами ремонту і утримання автомобільних доріг;
після встановлення відповідальної особи поліція складає адміністративний протокол за ч. 4 ст. 140 КУпАП і направляє матеріали до суду;
після цього необхідно визначити розмір завданих збитків шляхом проведення відповідного експертного дослідження;
надалі, маючи постанову суду про притягнення винної особи до адміністративної відповідальності та висновок експерта, можна звертатися до суду з позовом про відшкодування матеріальної шкоди.
На що варто звернути особливу увагу?
Саме правильна фіксація події є одним із найважливіших етапів. Якщо одразу відремонтувати автомобіль і не оформити всі необхідні документи, у подальшому довести причину пошкодження буде значно складніше.
Також не менш важливо правильно визначити, хто саме відповідає за утримання тієї ділянки дороги, де сталася подія. Саме від цього залежить, до кого буде пред'явлено вимоги про відшкодування шкоди.
Отримати компенсацію за автомобіль, пошкоджений через неналежний стан дороги, цілком реально. Так, така процедура потребує часу, належного оформлення документів та, нерідко, звернення до суду. Однак якщо всі обставини належним чином зафіксовані, а докази зібрані своєчасно, шанси на успішне відшкодування вартості ремонту є достатньо високими.
Головне — не залишати ситуацію без реагування і не поспішати усувати наслідки до належного оформлення всіх матеріалів. Саме від перших дій після події часто залежить успіх усієї справи.

02/08/2026

⚖️ «Бойова» повістка поштою: головна новела Постанови №916, про яку варто знати кожному військовозобов’язаному

31 липня 2025 року набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України №916, якою внесено зміни до порядку ведення військового обліку та проведення мобілізаційних заходів.

Більшість нововведень мають технічний характер. Вони стосуються ведення військового обліку, взаємодії державних органів, органів місцевого самоврядування, закладів освіти та вдосконалення роботи Єдиного державного реєстру «Оберіг».

Однак одна зміна одразу привернула найбільшу увагу як військовозобов’язаних, так і адвокатів та юристів.

Йдеться про можливість направлення рекомендованим поштовим відправленням повісток у межах процедури призову під час мобілізації. Саме цю новелу сьогодні більшість людей пов’язують із так званою «бойовою» повісткою.

До набрання чинності Постановою №916 переважала практика особистого вручення таких повісток. Тепер законодавство прямо передбачає можливість їх направлення рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Саме ця новела, на мою думку, є найбільш практичною та водночас найбільш резонансною серед усіх змін.

Разом із тим не варто сприймати це як підставу для гучних заголовків про те, що відтепер «усім почнуть масово надсилати бойові повістки поштою».

Постанова №916 не змінила підстав проведення мобілізації та не запровадила нових категорій осіб, які підлягають призову. Змінився лише один із механізмів вручення відповідних повісток.

Саме тому сьогодні кожному військовозобов’язаному варто уважніше ставитися до своєї поштової кореспонденції.

Якщо ви фактично проживаєте не за місцем реєстрації, працюєте в іншому місті, часто перебуваєте у відрядженнях або тривалий час відсутні вдома, не залишайте без уваги рекомендовані листи.

Рекомендую вже зараз перевірити, чи є актуальними ваші військово-облікові дані, чи правильно зазначене місце проживання та чи своєчасно повідомлені відповідні органи про зміну адреси або інших обставин, що мають значення для військового обліку.

Також раджу регулярно перевіряти наявність рекомендованих поштових відправлень за місцем реєстрації або фактичного проживання та не ігнорувати повідомлення поштового оператора про їх надходження.

Практика показує, що значна частина проблем виникає не через саме законодавство, а через звичайну необережність. Люди роками не проживають за місцем реєстрації, не перевіряють поштову скриньку або помилково вважають, що якщо вони особисто не отримали лист, то жодних юридичних наслідків для них не буде.

Після внесених змін така позиція може мати зовсім інші наслідки.

Окрім цього, Постановою №916 удосконалено порядок ведення військового обліку органами місцевого самоврядування, оновлено форми облікових документів, розширено використання Реєстру «Оберіг», передбачено автоматизоване взяття на військовий облік жінок, які мають медичну або фармацевтичну освіту, а також автоматичне присвоєння первинного військового звання окремим категоріям громадян без їх особистого виклику до ТЦК та СП.

Усе це свідчить про те, що військовий облік поступово переходить у цифровий формат, а більшість процесів автоматизується.

І насамкінець хочу звернути увагу ще на одну важливу обставину.

Сам факт направлення повістки поштою ще не означає, що всі дії посадових осіб є безумовно законними. У кожній конкретній ситуації необхідно перевіряти, чи дотримано встановленої законом процедури, чи правильно оформлено документи, чи мала особа право на відстрочку, бронювання або інші передбачені законом підстави, які впливають на мобілізацію.

Тому не поспішайте робити висновки лише з інформації у соціальних мережах чи заголовків новин. Якщо виникла спірна ситуація, краще одразу отримати кваліфіковану правову допомогу. У більшості випадків своєчасна юридична оцінка дозволяє уникнути помилок, які згодом виправити набагато складніше.

30/07/2026

Щодня тисячі громадян шукають у Google інформацію про відділи державної виконавчої служби: адресу, контакти тощо. Зазвичай це відбувається тоді, коли людина вже зіткнулася з проблемою, пов'язаною з виконавчим провадженням. Ось один з сервісів з актуальною інформацією - https://borg.in.ua/.../vdvs.../vdvs-kyyivskoyi-oblasti

30/07/2026

Адаптація адвокатури до сучасних викликів та змін: як зберегти професію, не втративши її сутності:

Світ змінюється швидше, ніж будь-коли. Те, що ще кілька років тому здавалося винятком, сьогодні стало повсякденною реальністю. Повномасштабна війна, стрімкий розвиток цифрових технологій, штучного інтелекту, електронного судочинства, постійні зміни законодавства та суспільних очікувань ставлять перед адвокатурою нові виклики. І саме зараз особливо важливо відповісти на запитання: чи здатна адвокатура адаптуватися до цих змін, не втративши власної сутності?
На моє переконання — не лише здатна, а й зобов'язана це зробити.
Війна змінила не лише країну — вона змінила адвокатуру
Після 24 лютого 2022 року адвокатська діяльність перестала бути виключно класичною юридичною практикою. Ми опинилися в умовах, коли щодня виникали питання, на які не існувало готових відповідей.
Мобілізація, військовий облік, діяльність територіальних центрів комплектування, статус військовослужбовців, права внутрішньо переміщених осіб, компенсація зруйнованого майна, спадкові питання під час війни, захист бізнесу в умовах воєнного стану — це лише невелика частина нових категорій справ, які стали буденністю для українських адвокатів.
Сучасний адвокат уже не може дозволити собі працювати лише в межах одного вузького напряму. Він повинен постійно навчатися, аналізувати судову практику, відстежувати зміни законодавства та оперативно реагувати на нові правові виклики.
Цифровізація більше не є майбутнім — це вже сьогодення:
Ще декілька років тому електронний суд сприймався багатьма як додатковий сервіс. Сьогодні він став необхідністю.
Онлайн-засідання, електронний документообіг, цифрові підписи, відеоконференції, державні електронні реєстри — усе це стало звичайним інструментом роботи адвоката.
Разом із цим зростає відповідальність за цифрову безпеку, захист адвокатської таємниці та конфіденційності інформації клієнта.
Технології допомагають працювати швидше, однак вони ніколи не замінять головне — професійне юридичне мислення.
Штучний інтелект — інструмент, а не заміна адвокату
Останні роки показали стрімкий розвиток систем штучного інтелекту. Вони здатні аналізувати великі масиви інформації, допомагати у підготовці документів, здійснювати пошук судової практики, узагальнювати законодавство.
Я використовую сучасні технології у своїй професійній діяльності як допоміжний інструмент. Це економить час та дозволяє більше уваги приділяти саме правовому аналізу.
Однак існує принципова межа, яку жоден алгоритм не здатний подолати.
Штучний інтелект не несе професійної відповідальності.
Він не відчуває психологічного стану людини.
Не бере участі в судових дебатах.
Не будує стратегію захисту, виходячи з людських факторів.
Не може замінити довіру між адвокатом та клієнтом.
Саме тому майбутнє адвокатури — не в конкуренції зі штучним інтелектом, а в його грамотному використанні.
Головний капітал адвоката — довіра
У час інформаційного шуму люди дедалі більше потребують не просто юриста, який знає закон. Вони шукають адвоката, якому можна довірити власну проблему. Саме довіра залишається тим фундаментом, на якому століттями будувалася адвокатська професія. Жодна цифрова технологія не здатна замінити особисте спілкування, професійну етику, відповідальність перед клієнтом та незалежність адвоката.
Адаптація не означає відмову від традицій
На моє переконання, іноді помилково вважають, що сучасність вимагає повністю змінити професію.
Насправді ж адвокатура повинна змінювати лише форму своєї роботи, але не її зміст.
Незалежність.
Конфіденційність.
Верховенство права.
Пріоритет інтересів клієнта.
Професійна етика.
Саме ці принципи залишаються незмінними незалежно від розвитку технологій чи політичних обставин.
Якою буде адвокатура завтра?
Я переконаний, що адвокат майбутнього — це поєднання класичних професійних цінностей із сучасними технологічними можливостями. Це фахівець, який однаково впевнено працює із законом, судовою практикою, цифровими сервісами та інструментами штучного інтелекту. Але водночас пам'ятає, що за кожною справою стоїть людина, її доля, репутація, сім'я та права. Саме тому професія адвоката не втратить своєї актуальності навіть у світі найсучасніших технологій.

Адвокатура завжди була відображенням свого часу.
Сьогодні вона проходить один із найскладніших етапів своєї історії — працюючи в умовах війни, цифрової трансформації та безпрецедентних темпів розвитку технологій.
Проте сила адвокатури полягає саме в її здатності адаптуватися до нових викликів, не зраджуючи своїм фундаментальним принципам.
Я переконаний, що сучасний адвокат повинен сміливо використовувати новітні інструменти, постійно вдосконалювати свої знання та бути відкритим до змін. Але водночас він має залишатися тим самим незалежним захисником прав людини, для якого честь професії, відповідальність перед клієнтом та відданість принципам права є безумовними цінностями.
Саме тому майбутнє адвокатури — не в руйнуванні традицій, а в їхньому поєднанні з можливостями сучасного світу. Адже професія може змінювати свої інструменти, але її справжнє призначення залишається незмінним — захищати права, свободи та законні інтереси людини.

адвокат Олег Якименко

Адвокат

25/08/2026

25/08/2026

14/08/2026

03/08/2026

02/08/2026

30/07/2026

30/07/2026

Address

Opening Hours

Telephone

Website

Alerts

Contact The Practice

Shortcuts

Share

Category

Listing takedown request

Monday	08:00 - 17:00
Tuesday	08:00 - 17:00
Wednesday	08:00 - 17:00
Thursday	08:00 - 17:00
Friday	08:00 - 17:00