19/02/2026
19 ЛЮТОГО – ДЕНЬ ДЕРЖАВНОГО ГЕРБА УКРАЇНИ
19 лютого 1992 року постановою Верховної Ради України Державним гербом України було затверджено Тризуб.
Слово герб походить з німецької мови «ербе» і означає спадок. Справді, герби – не лише малюнки на рицарських щитах. Їхня основна функція за часів Середньовіччя – позначити власність: земельні кордони, тварин, будинки та замки, особисті речі та все, що взагалі мало цінність. Тож і перші герби мали дуже прості зображення, що складались із не складних фігур чи ліній.
В Україні герб початково – це знак власності. Тризуб був особистим знаком Володимира Великого. Його походження дуже просте – це видозміна батьківського знаку – двозуба. У батька Володимира- Святослава Хороброго- особистим знаком був двозуб, який зафіксовано на печатках нашого правителя. Після смерті Святослава його владу, майно та країну успадкували три сини. Кожен із них мав свій особистий знак, яким позначено кордони їх володінь. В основі кожного знаку був батьківський двозуб. Таким чином у Володимира Святославича з’явився тризуб – символ, в який він міг вкладати свої контексти і значення, але безперечно походив від простішого знаку – двозубу. Що означав двозуб Святослава Хороброго – можемо лише здогадуватись. Очевидно, що він був так само складовою якогось ранішого знаку.
Слід зауважити, що назва нашого герба – тризуб – це новотвір, що з’явився лише в 19 столітті у колі науковців. Як називали в часи Русі княжі знаки достеменно не відомо. З джерел відомо кілька термінів, якими загально позначали знаки власності, до яких належали і княжі – «пятно», «знамено» та «печать».
Тризуб Володимира Великого – був його особистим знаком. Разом із тим, Рюриковичі мали ще загальний родовий знак – розетку у вигляді квітки-зірки. Цікаво знати, якби Володимир не карбував своїх монет – ми б ніколи не знали, що тризуб це саме його знак. Адже знахідки тризубів з інших предметів – одиничні і переважно без підписів імені їхнього власника.
Після смерті Володимира Святославича його тризуб, відомий нам сьогодні, перестає використовуватись. Його нащадки використовують тризуби та двозуби – але вже у своїх численних видозмінах. Вони так само модифікуються та подекуди утворюють інші знаки - з одним зубцем, або взагалі подібні до літери Ж чи інших форм. Найдовше княжі знаки використовувались князями Огінськими та Пузинами. Їхні двозуби були зафіксовані у 16 столітті до гербовників під назвою герб «Огинських або Брама».
У 13 столітті – значна кількість наших князів починає використовувати разом із знаками – зображення геральдичних фігур. Так гербом Королівства Русь, що його першим королем був Данило Романович – спочатку був двоголовий візантійський орел, а пізніше золотий лев. Саме галицький, або ж ще руський лев – стане символом українського національного руху на українських землях, що входили до складу Австро-Угорської імперії. У часи Визвольних змагань зображення лева – було одним із претендентів стати загальноукраїнським гербом.
Козацька Доба подарувала нам ще один герб, який мав усі шанси стати й сучасним гербом України. І в Конституції він зафіксований, як обов’язковий елемент Великого герба України. Йдеться про зображення козака з самопалом та шаблею. Його значення – готовність до походу та оборони рідної землі. Цей герб з’являється на козацьких печатках вже у 16 столітті. А в часи гетьмана Богдана Хмельницького – козак з мушкетом – офіційний герб незалежної української держави, що у той час мала назву «Військо Запорозьке», а ми здебільше називаємо її Гетьманщиною. Цей герб використовувався до ліквідації Російською імперією гетьманства та Запорозької Січі – тобто до 1775 року.
У 1917 році, із початком української революції питання герба України порушували не один раз. Були різні концепції та пропозиції. Зокрема пропонували галицького лева – але відповідали, що це дуже регіональний герб, як на всю Україну. Пропонували архистратига Михаїла – але занадто клерикальний – говорили інші. Відкинули і суто соціалістичні пропозиції – орало, селянку, робітника. Та, зрештою сформувалось певне коло патріотів, що почали відстоювати зображення тризубу Володимира Великого, як герба незалежної України. Ідеологічна складова такого вибору була абсолютно зрозумілою. Ми спадкоємці Русі, а отже і знак Володимира Святого – це підтвердження тисячолітньої традиції нашої державності. Проте, на позір оригінальне рішення діячів Центральної Ради мало одне але. Про існування знаку Володимира Святого – тризуба, знали вузькі кола фахівців та незначна кількість любителів історії. Тобто, знання про тризуб у українців було на рівні одного відсотка, а мабуть і менше. Проте тризуб з’являється у грудні 1917 року на 100 карбованцях – першій банкноті випущеною Україною. А вже у березні 1918 року остаточно затверджений гербом України. З того часу його зображення почали масово використовувати на грошах, державних бланках та печатках. А головне – на прапорах та у війську. А в період Української Держави, яку у 1918 році очолив гетьман Павло Скоропадський – тризуб став складовою нового герба України де з’явилось зображення козака з мушкетом. Після падіння Гетьманату Скоропадського і відновлення Української Народної Республіки – тризуб залишається гербом України. І саме в час боїв української армії проти більшовиків та білогвардійців – тризуб стає символом боротьби за незалежність. Таким чином за кілька років – знак Володимира Великого набирає неймовірної популярності. Використовують його українські партизани і у часи більшовицької окупації. В еміграції тризуб приймають за свій символ різні політичні та громадські організації.
15 березня 1939 року – тризуб визнаний гербом проголошеної Карпатської України. А 30 червня 1941 року його затверджено гербом відновленої Української Держави. На жаль, обидві спроби відновити і, головне, захистити незалежність проголошених держав зазнавали поразки. Наприкінці ІІ Світової війни було створено орган політичного керівництва українським визвольним рухом – Українську головну визвольну Раду. Її гербом став тризуб, що вже розцінювався не лише, як державний герб України, а як символ загальної політичної та військової боротьби за незалежність України.
Після ІІ Світової війни територія України вчергове опинилась у складі СССР. Цей кордон, щоправда вже без багатьох українських етнічних та історичних земель, ми маємо і з 1991 року. В часи Совєцького союзу про тризуб знали і пам’ятали. Та, навіть ті, хто вже народився у часи «відлиги» та «застою» теж знали про тризуб – як герб самостійної України. І розповідала їм про це сама комуністична партія через гумористичний журнал «Перець». Карикатури із зображеннями емігрантів - «українських буржуазних націоналістів» у супроводі тризуба та гаслами «Най живе український уряд», «Антирадянщина» та інші – не у всіх викликав посмішку. Багато хто читав ці послання між рядків – існує еміграція, яка бореться проти комунізму. І її символ – тризуб! З початком розпаду СССР та посиленням громадської позиції в Україні – наприкінці 80-х років тризуб почали використовувати борці з комуністичним режимом.
Після відновлення незалежності України тризуб, як офіційний герб було затверджено не відразу, а лише 19 лютого 1992 року. Постанова Верховної Ради проголошувала: «Затвердити тризуб як малий герб України, вважаючи його головним елементом великого герба України». Саме тоді з’явилось визначення тризубу, як Малого герба. Це був політичний компроміс, який мав заспокоїти ліву більшість у парламенті, яка не визнавала легітимності цього знаку. Через те і в Конституції України тризуб записаний, як Малий герб. Але додатковим елементом у Великому гербі має бути Козак з мушкетом – герб Війська Запорозького та Української Держави Павла Скоропадського.
