10/10/2021
🔥Постанова об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20.09.2021 № 200/17337/17 (61-865сво21):
👨⚖️Суддя-доповідач: Синельников Є. В.
https://reyestr.court.gov.ua/Review/99861069
✅Наймач або член його сім`ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред`явлення позову про це. На підтвердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресація кореспонденції, утворення сім`ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо)
⚡Ключові тези:
✔У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Шевченківський районний відділ в м. Дніпро Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області, комунальне підприємство «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради (далі - КП «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради), про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Свої вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що згідно ордеру № 2297 від 31 січня 2002 року вона та її чоловік ОСОБА_2 отримали у користування житлову площу у розмірі 11,5 кв. м в кімнаті АДРЕСА_1 . Починаючи з грудня 2016 року, у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин, відповідач, зібравши свої особисті речі, виїхав із вказаної кімнати у невідомому напрямку. Зазначала, що вона єдина, хто фактично проживає у кімнаті, сплачує комунальні платежі.
ОСОБА_1 також вказувала, що перебування відповідача протягом тривалого часу на реєстраційному обліку в кімнаті АДРЕСА_1 завдає збитків, оскільки нарахування платежів за певні комунальні послуги здійснюється з розрахунку кількості зареєстрованих осіб.
Із урахуванням зазначеного, позивачка просила позов задовольнити, визнати відповідача таким, що втратив право користування кімнатою АДРЕСА_1 шляхом зняття його з реєстрації.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська у складі судді Шевцової Т. В. від 05 грудня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано ОСОБА_2 таким, що втратив право користування кімнатою АДРЕСА_1 та знято його з реєстрації за вказаною адресою. Вирішено питання щодо розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_2 з грудня 2016 року фактично не проживає за вищевказаною адресою, комунальних послуг не оплачує. Позивачка єдина, хто фактично проживає у кімнаті, сплачує комунальні платежі. Перебування відповідача протягом тривалого часу на реєстраційному обліку у вказаному житлі завдає збитків позивачці, оскільки нарахування платежів за комунальні послуги здійснюється з розрахунку кількості зареєстрованих осіб.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2017 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання щодо розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачка на час звернення до суду із зазначеними вимогами не була власником або наймачем кімнати, а була особою зареєстрованою, як член сім`ї відповідального квартиронаймача кімнати у гуртожитку, а тому матеріалами справи не доведено її право на звернення до суду з позовом про визнання особи (квартиронаймача кімнати у гуртожитку) таким, що втратив право користування жилим приміщенням у гуртожитку, яке перебуває у власності територіальної громади міста. У постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1166цс15 зазначено, що правом на звернення з позовом про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням в гуртожитку, який належить до комунальної власності, наділена міська рада, а не член сім`ї наймача. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що ОСОБА_2 не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, та застосовані норми права
Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша статті 55 Конституції України).
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи судом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
У відповідності до статті 64 Житлового кодексу Української РСР члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.
Відповідно до статті 65 ЖК Української РСР наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.
Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Аналіз приведених норм закону свідчить про те, що право користування жилим приміщенням нарівні з наймачем виникає у тих осіб, які вселилися в якості членів сім`ї наймача в установленому законом порядку.
Статтею 9 ЖК Української РСР передбачено, що ніхто не може бути обмежений в праві користування житловим приміщенням інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законом, житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони використовуються проти їх призначення або з порушенням прав інших громадян.
Стаття 71 ЖК Української РСР встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Також жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців, зокрема, у випадку тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи.
Відповідно до статті 72 ЖК Української РСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
✔У справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК Української РСР), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Наймачеві або членові його сім`ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо). Наймач або член його сім`ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред`явлення позову про це. На підтвердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресація кореспонденції, утворення сім`ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).
✔Факт тимчасової відсутності фізичної особи і пов`язані з цим правові наслідки необхідно відмежовувати від факту постійної відсутності особи у житловому приміщенні у зв`язку з вибуттям наймача та членів його сім`ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті (стаття 107 ЖК Української РСР).
Як зазначалося вище, звертаючись до суду з цим позовом, як на підставу позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що її чоловік ОСОБА_2 , як наймач, та вона, як член його сім`ї, отримали у користування житлову площу в кімнаті гуртожитку. У зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин відповідач виїхав із вказаної кімнати.
Позивачка наголошувала на тому, що вона зареєстрована у спірній кімнаті, сама проживала у спірному житлі, несла тягар його повного утримання, сплачувала комунальні послуги, а відповідач не проживав у спірному житлі більше 10 місяців, витрати на утримання житла не ніс, втратив інтерес до жила, а тому є підстави вважати його таким, що втратив право користування житлом.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, з тих підстав, що позивачка не наділена правом на звернення до суду із цим позовом, апеляційний суд не звернув уваги на те, що позивачка є членом сім`ї наймача, особою, яка правомірно користується кімнатою у гуртожитку, та наголошувала на порушенні її прав й наявності передбачених законом підстав для визнання колишнього чоловіка (наймача) таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
Враховуючи вказані обставини, слід дійти висновку, що позивачка не може бути обмежена у праві на звернення до суду із позовом про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, в якому зареєстроване місце проживання позивачки.
Висновки про правильне застосування норм права
Відповідно до частини другої статті 416 ЦПК України у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати.
На підставі викладеного, частини другої статті 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду висловлює такий висновок про застосування норми права.
✔Із урахуванням положень статті 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України, статей 64, 65, 71, 72 ЖК Української РСР, враховуючи те, що особа, яка на законних підставах вселилися в жиле приміщення як член сім`ї наймача та зареєстрована у ньому, набула рівного права із наймачем на користування жилим приміщенням, несе тягар його утримання, така особа має право на звернення до суду захистом своїх прав, зокрема і з позовом про визнання іншої особи (зокрема й наймача) такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Враховуючи обставини цієї справи та висновки, які зроблені за результатами їх оцінки, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про наявність підстав для відступлення від висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 524/7927/16-ц (провадження № 61-30751св18).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що апеляційний суд дійшов неправильного висновку щодо відсутності у позивачки права на звернення до суду із цим позовом з метою захисту її прав на користування спірним житловим приміщенням.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог із вказаних підстав, апеляційним судом не надано оцінки правильності вирішення судом першої інстанції спору по суті, не перевірено доводів апеляційної скарги щодо причин й періоду непроживання відповідача у спірному житлі.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд не дослідив підстав для визнання відповідача таким, що втратив право користування спірним житловим приміщенням, передбачених статтями 71, 72 ЖК УРСР.
Суд апеляційної інстанції не перевірив належним чином доводів позивачки та відповідача, не встановив обставин, встановлення яких є необхідним для правильного вирішення спору, дійшов передчасного й необґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав відсутності права на звернення до суду з позовом.
У відповідності до частин третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази і при цьому застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.
Суд касаційної інстанції в силу своїх процесуальних повноважень позбавлений можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції, а тому касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
#житловіспори #втратаправакористуванняжитлом
🤗Канал ЦДСП у "Telegram": https://t.me/cdoslidzennasp
