Авангард-Лекс

13/08/2026

Якщо відповідач добровільно задовольняє позовні вимоги вже після звернення позивача до суду, останній має право на повне відшкодування понесених ним судових витрат за рахунок відповідача. Застосування механізму, за якого частина судового збору повертається з державного бюджету, а інша частина стягується з відповідача, у таких випадках є помилковим. Це має важливе значення для захисту майнових інтересів позивача, який був змушений ініціювати судовий процес для захисту свого права, а також запобігає безпідставному покладенню на державний бюджет витрат у спорах, які були фактично визнані боржником лише після звернення до суду.

Такі висновки Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду сформулював через неправильне застосування судами положень ст. 142 ЦПК України.

У справах, що переглядалися судом касаційної інстанції, суди закрили провадження у справах у зв’язку з відмовою позивачів від позову (п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України) внаслідок задоволення відповідачами позовних вимог після пред’явлення позову. Вирішуючи питання розподілу судових витрат у частині судового збору, суди стягнули з відповідачів на користь позивачів 50 % сплаченого при поданні позову судового збору. Інші 50 % компенсовано за рахунок держави.

КЦС ВС скасував судові рішення в частині повернення позивачам з державного бюджету 50 % сплаченого ними судового збору, збільшивши суму судового збору, що підлягає стягненню з кожного відповідача на користь позивача, і зробивши такі правові висновки.

У разі укладення мирової угоди до ухвалення рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні в порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову, а якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації – 60 % судового збору, сплаченого при поданні позову (ч. 1 ст. 142 ЦПК України).

Водночас згідно із ч. 3 ст. 142 ЦПК України в разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред’явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Вказана норма права є спеціальною процесуальною нормою права, яка уточнює правові наслідки відмови позивача від позову. Вона встановлює правила, які підлягають застосуванню в певних випадках, визначених такою нормою, а загальна норма (ч. 1 ст. 142 ЦПК України) встановлює правила, які підлягають застосуванню у всіх випадках, крім тих, на які поширюється гіпотеза спеціальної норми. Тому загальна та спеціальна норми не суперечать одна одній, а встановлюють системне законодавче регулювання.

У поданих справах позивачі відмовилися від позовних вимог у зв’язку з добровільною сплатою заборгованості після пред’явлення позову, а тому з урахуванням вимог ч. 3 ст. 142 ЦПК України КЦС ВС зробив висновок, що наявні правові підстави для стягнення з відповідачів понесених позивачами судових витрат (судового збору) у повному обсязі.

КЦС ВС також роз’яснив, що розподіл судових витрат є імперативною нормою для суду. Суд зобов’язаний здійснити належний розподіл як за заявою учасника, так і з власної ініціативи, забезпечуючи захист майнових інтересів позивача та державного бюджету.

Постанова КЦС ВС від 5 серпня 2026 року у справі № 953/10140/25 (провадження № 61-7158св26) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/138754061.

Постанова КЦС ВС від 15 липня 2026 року у справі № 345/5838/25 (провадження № 61-3489св26) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/138261948.

Із цим та іншими правовими висновками Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – lpd.court.gov.ua.

11/08/2026

📌 Сьогодні #уфокусі правові позиції ВС щодо заміни неналежного відповідача (частина 2).

Ця підбірка – результат кропіткої роботи відділу аналітичної роботи та узагальнення судової практики 5ААС.

🔷 Процесуальне правонаступництво (переход всіх процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої) під час вирішення публічно-правового спору - це заміна судом шляхом прийняття рішення на будь-якій стадії судового процесу (до моменту відкриття виконавчого провадження) відповідної сторони чи третьої особи на іншу особу, до якої відповідно до закону, іншого акта законодавства перейшли права та обов`язки особи, яка вибула.
Постанова КАС ВС від 01.09.2022 у справі № 520/2772/2020 👉 https://cutt.ly/ByuK61gI

🔶 На відміну від справ, які розглядаються в порядку цивільного (стаття 55 Цивільного процесуального кодексу України) та господарського (стаття 52 Господарського процесуального кодексу України) судочинства, адміністративний суд враховує як матеріальну (майнову) ознаку правонаступництва, так і особливості вирішення публічно-правового спору. Зокрема, у адміністративному судочинстві досить частим є компетенційне (публічне) правонаступництво суб`єкта владних повноважень шляхом передачі відповідних функцій. Особливістю деяких категорій публічно-правових спорів є те, що матеріальна (майнова) ознака правонаступництва виникає лише після набрання рішенням законної сили.
Постанова КАС ВС від 05.05.2022 у справі № 520/10496/2020 👉 https://cutt.ly/tyuLqsD7

🔷 У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва в адміністративному судочинстві слід аналізувати відповідні фактичні обставини, а також нормами процесуального та матеріального права.
Рішення про заміну сторони (процесуальне правонаступництво) повинно враховувати також обов`язок суду, головним чином, досягнути мети адміністративного судочинства, якою є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спору у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Постанова КАС ВС від 01.09.2022 у справі № 520/2772/2020 👉 https://cutt.ly/syuLqP3t

🔶 Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.
Постанова КАС ВС від 15.01.2026 у справі № 280/9471/21 👉 https://cutt.ly/2yuLq4Xg

🔷 У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.
Постанова КАС ВС від 12.03.2026 у справі № 826/6799/15 👉 https://cutt.ly/gyuLwhod

🔶 Правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.
У такому разі також відбувається вибуття суб`єкта владних повноважень із публічних правовідносин, а його правонаступником є той суб`єкт владних повноважень, якому передані функції, що охоплюють зміст повноважень для вчинення дій, необхідних, зокрема, для відновлення прав стягувача на виконання судового рішення.
Постанова КАС ВС від 10.03.2026 у справі № 640/3877/20 👉 https://cutt.ly/zyuLwIPI

16/07/2026

#Судовапрактика
📌Призначення ОГД членам сім`ї загиблого військовослужбовця за умови перебування померлого у стані алкогольного сп`яніння: позиція КАС ВС

✍️КАС ВС розглянув справу щодо визнання протиправним та скасування рішення комісії Міноборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою ОГД та компенсаційних сум про відмову у призначенні ОГД членам сім`ї померлого військовослужбовця.

📜Спірне питання - наявність або відсутність у позивача права на отримання ОГД членам сім`ї загиблого військовослужбовця за умови за наявності алкоголю в організмі загиблого.

🔷КАС ВС звернув увагу, що передбачене пунктом «б» ч. 1 ст. 16-4 Закону №2011-ХІІ та пунктом 19 Порядку №975 обмеження права на отримання ОГД пов`язане не з формальним встановленням стану алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння у військовослужбовця, а з доведеністю того, що смерть настала саме як наслідок поведінки особи у такому стані.

🔶Суд встановив, що відповідно до висновку судово-медичної експертизи, смерть померлого військовослужбовця пов`язана з проходженням військової служби та настала внаслідок гострої серцево-судинної недостатності та кардіоміопатії не уточненої. При цьому в крові та сечі загиблого виявлено етиловий спирт у концентрації 0,74 проміле, в сечі - 0,92 проміле, що відповідає легкому ступеню алкогольного сп`яніння.

🔷Отже, КАС ВС погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували наявність прямого причинно-наслідкового зв`язку між станом алкогольного сп`яніння військовослужбовця та настанням його смерті, оскільки юридичне значення для вирішення спору має не сам стан алкогольного сп`яніння, а наявність причинно-наслідкового зв`язку між таким станом, конкретними діями самого військовослужбовця та настанням його смерті.

🔶Таким чином, у спорах щодо призначення ОГД членам сім`ї загиблого або померлого військовослужбовця за наявності алкоголю, наркотичних або токсичних речовин в організмі військовослужбовця сам факт їх виявлення не є достатньою підставою для відмови у призначенні та виплаті такої допомоги.

🔷Підставою для відмови за умови належного доказування може бути лише:
• доведена сукупність таких обставин: перебування військовослужбовця у стані сп`яніння, вчинення ним у такому стані конкретних юридично значущих дій та причинний зв`язок між цими діями і смертю;
• доведений прямий медичний причинний зв`язок між алкогольним, наркотичним або токсичним сп`янінням та його безпосередніми наслідками і смертю.

🔶Разом з тим смерть військовослужбовця, яка настала під час виконання військового обов`язку, внаслідок бойового ураження, захворювання, пов`язаного зі службою, або протиправних дій іншої особи, не може вважатися такою, що підпадає під обмеження статті 16-4 Закону №2011-XII лише з огляду на виявлення алкоголю, наркотичних або токсичних речовин в організмі загиблого.

30/06/2026

25/06/2026

Друзі! Відтепер шукати релевантну практику Верховного Суду стало ще простіше. Ми інтегрували Єдиний державний реєстр судових рішень та Базу правових позицій Верховного Суду, щоб зробити пошук судової практики швидшим, зручнішим і ефективнішим.

У Реєстрі вже доступна нова опція – «Релевантна практика ВС».

Щоб скористатися нею, достатньо відкрити будь-яке судове рішення в Реєстрі та натиснути відповідну кнопку. Система автоматично перенаправить вас до Бази правових позицій, де буде сформовано добірку найбільш релевантної практики Верховного Суду щодо конкретного питання.

Звертаємо увагу, що новий функціонал наразі працює в тестовому режимі, тому можливі певні неточності чи технічні помилки. Будемо вдячні за ваші відгуки та повідомлення про них.

Водночас слід враховувати, що практика Верховного Суду сформована ще не з кожного правового питання. У таких випадках система може не знайти релевантних правових позицій.

Ми переконані, що новий інструмент допоможе швидше знаходити відповіді на правові питання та ефективніше працювати із судовою практикою.

Інтеграцію реалізовано завдяки останнім оновленням Бази правових позицій Верховного Суду за підтримки проєкту ЄС «Право-Justice» EU Project Pravo-Justice.

У межах оновлення також удосконалено функціональність Бази, забезпечено її інтеграцію з Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою (ЄСІКС), оновлено інтерфейс користувача, розширено аналітичні можливості та створено нові інструменти для використання технологій штучного інтелекту.

Запрошуємо випробувати новий функціонал. Будемо вдячні за зворотний зв’язок!

13/06/2026

💰 Мільйонні заощадження, гектари землі, елітні автопарки та навіть сторічний ретро-автомобіль – декларації голів судів Одеської області за 2025 рік нагадують сюжет для фінансового детективу. Центр публічних розслідувань разом із Інтентом дослідили звіти 36 керівників місцевих та апеляційних судів регіону.

📊 Найцікавіші факти та помітні контрасти цьогорічного моніторингу:

Сукупні заощадження служителів Феміди склали понад 150,49 мільйона гривень. Щоправда, довіра до банківської системи у лідерів рейтингу специфічна – 74% цих коштів (а це понад 111 мільйонів) вони зберігають виключно у готівці, переважно в доларах та євро.

Найбільший родинний дохід показав голова Київського райсуду Одеси Сергій Чванкін (23,06 млн грн), де левова частка належить його дружині, яка успішно заробляє на державних облігаціях. Схожа ситуація й у лідера за накопиченнями – очільника П'ятого апеляційного адмінсуду Олександра Джабурії (43,39 млн грн заощаджень), чий сімейний бюджет тримається на підприємництві дружини.

Родина голови Апеляційного суду області Ігоря Артеменка володіє майже 1000 кв. м житлової площі та рекордними 5250 кв. м комерційної нерухомості – від офісів та кафе до цілої водної станції.

Голова Господарського суду області Володимир Петров вирішив виділитися на тлі колег із сучасними Tesla та BMW. Окрім мотоцикла, він задекларував Hudson 1 1927 року випуску – найстаріший автомобіль серед усіх посадовців.

Проте фінансовий успіх посміхнувся не всім. Поки одні купують маєтки під час війни, восьмеро голів судів офіційно не задекларували жодної копійки заощаджень. Дехто з них за документами не має навіть власного житла, тулячись у квартирах дітей, батьків або користуючись недобудовами від міської ради.

Хто з суддів змушений жити на одну лише зарплату, які дорогі подарунки декларанти отримують від своїх дітей та чиє майно досі перебуває на окупованих територіях або в Європі – закликаємо читати повністю у аналітиці на сайті Інтент.

07/06/2026

⚖️ Відбулися засідання Другого сенату та колегій суддів КСУ: розглядали справи за конституційними скаргами та постановили ухвали

🔹 Другий сенат 3 червня 2026 року на відкритих частинах пленарних засідань у формі письмового провадження розглядав справи за конституційними скаргами:
✅Сластнікова Володимира Володимировича щодо конституційності окремих приписів частини першої статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення;
✅Мальцева Максима Вячеславовича щодо конституційності частини десятої статті 615 Кримінального процесуального кодексу України.
📎 Суд дослідив матеріали справ і перейшов до закритих частин пленарних засідань.

▪️ Другий сенат на закритих частинах пленарних засідань продовжив розгляд справ за конституційними скаргами:
☑️Лопушанського Володимира Михайловича щодо конституційності абзацу сьомого підпункту 1, підпункту 5 пункту 3, пункту 5 частини другої статті 4 Закону України „Про судовий збір“;
☑️Сивухіна Григорія Сергійовича, Андрейчука Тараса Васильовича щодо конституційності частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України;
☑️Приходька Віктора Валерійовича щодо конституційності абзацу першого пункту 13-1 розділу XV „Прикінцеві положення“ Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування“, абзацу сімдесятого підпункту 27 пункту 19 розділу І Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій“;
☑️Гольник Лариси Владленівни щодо конституційності частини четвертої статті 22, пункту 3 розділу VII „Перехідні положення“ Кодексу адміністративного судочинства України, пункту 5 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя“;
☑️Цвіркуна Юрія Івановича щодо конституційності пункту 14-3 та абзаців першого, другого пункту 14-4 розділу ХІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про судоустрій і статус суддів“ від 2 червня 2016 року № 1402–VIII.
📎Розгляд цих справ буде продовжено на одному з наступних пленарних засідань Другого сенату.

📑 Другий сенат об’єднав в одне конституційне провадження справу за конституційними скаргами Алексеєнка Віталія Васильовича щодо конституційності статті 1, окремого припису статті 2 Закону України „Про альтернативну (невійськову) службу“, окремого припису статті 336 Кримінального кодексу України, Іванущенка Сергія Вікторовича щодо конституційності частини першої статті 1, окремого припису частини першої статті 4 Закону України „Про альтернативну (невійськову) службу“, Зелінського Дмитра Броніславовича щодо конституційності частини першої статті 1 Закону України „Про альтернативну (невійськову) службу“ та справу за конституційною скаргою Криушенка Віталія Михайловича щодо конституційності статті 1, окремого припису статті 2, частини першої, абзаців першого, другого частини другої статті 4 Закону України „Про альтернативну (невійськову) службу“.

📝 Другий сенат визначив письмову форму конституційних проваджень у розгляді справ за конституційними скаргами:
✅ Андроннікова Євгенія Сергійовича щодо конституційності окремих приписів частини другої статті 33, частини першої статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення;
✅ Ващенка Сергія Євгенійовича щодо конституційності абзацу п’ятого статті 7 Закону України „Про Державний бюджет України на 2024 рік“;
✅ Івченка Анатолія Миколайовича щодо конституційності пункту 2 частини третьої статті 459 Кримінального процесуального кодексу України.

▪️ Також Другий сенат об’єднав в одне конституційне провадження справу за конституційною скаргою Чорноморця Станіслава Сергійовича та справу за конституційною скаргою Коломійця Володимира Івановича щодо конституційності частини п’ятої статті 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту“, підпункту 2 пункту 1 розділу І Закону України „Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань“.
📝У розгляді цієї справи Другий сенат визначив письмову форму конституційного провадження.

🔹Крім того, відбулися засідання колегій суддів Першого і Другого сенатів, на яких судді розглядали питання щодо відкриття конституційних проваджень у справах.

▪️ За результатами розгляду Третя колегія суддів Першого сенату постановила Ухвалу (остаточну) про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „Тіберіус Плюс“ щодо конституційності другого речення абзацу першого частини третьої статті 5 Закону України „Про санкції“.

▪️ Перша колегія суддів Другого сенату не одностайно постановила Ухвалу про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Носаченко Анни Анатоліївни щодо конституційності пункту 12 частини першої статті 353 Цивільного процесуального кодексу України. 📎 Конституційну скаргу передано на розгляд Другого сенату для вирішення питання щодо відкриття або відмови у відкритті конституційного провадження у цій справі.

▪️ Друга колегія суддів Другого сенату на наступному засіданні продовжить розгляд питання щодо відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Петренко Любові Борисівни щодо конституційності абзаців другого ‒ двадцять третього пункту 2 розділу II „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні“.

06/06/2026

03/06/2026

Велика Палата Верховного Суду розглянула зразкову справу про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення

7 травня 2026 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила рішення у зразковій справі за позовом військовослужбовця про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, а саме додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 (Постанова КМУ № 168).

Позивач стверджував, що додаткова винагорода за Постановою КМУ № 168 є складовою заробітної плати, тож у разі несвоєчасної виплати такої винагороди проводиться її компенсація відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати» (Закон № 2050-III).

Рішенням від 11 квітня 2025 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду позов задовольнив. КАС ВС керувався тим, що додаткова винагорода, установлена Постановою № 168 на період дії воєнного стану у зв’язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов’язаним із захистом Батьківщини, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров’я або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення, є додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців і входить до складу їх грошового забезпечення. Такий додатковий вид грошового забезпечення є грошовим доходом, що не має разового характеру, а порушення строку його виплати є підставою для нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів.

Розглядаючи цю справу, ВП ВС наголосила, що питання грошового забезпечення захисників України в умовах повномасштабної війни є надзвичайно чутливим і потребує особливо ретельного дослідження, водночас нагадавши, що у цій справі постало питання не стягнення самої додаткової винагороди, що підлягає виплаті відповідно до Постанови КМУ № 168, а винятково корегування такої виплати на індекс інфляції (індекс споживчих цін), що згідно з чинним законодавством допускається лише в частині тих доходів, які не мають разового характеру.

Дослідивши природу додаткової грошової винагороди, встановленої Постановою КМУ № 168, ВП ВС виснувала, що така додаткова винагорода є різновидом одноразового додаткового грошового забезпечення військовослужбовця, тобто доходом, що має разовий характер, у зв’язку із чим, відповідно до усталеної судової практики, приписи Закону № 2050-III на спірні правовідносини не поширюються, а компенсація втрати частини таких доходів у разі затримки їх виплати стягненню не підлягає.

Велика Палата ВС зауважила також, що та обставина, що лікування може тривати протягом певного періоду часу і за весь цей період військовослужбовець має право отримати додаткову винагороду, не змінює одноразовий характер цієї виплати, яка пов’язана з одним юридичним фактом – пораненням, а здійснення такої виплати декількома платежами протягом кількох місяців поспіль свідчить лише про виплату одного і того ж разового доходу (додаткової винагороди) частинами.

Отже, у цій справі ВП ВС скасувала рішення КАС ВС та ухвалила нове рішення, яким у задоволенні позову відмовила.

Постанова ВП ВС від 7 травня 2026 року у справі № 280/8933/24 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/136901085.

27/04/2026

Грошове забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, установ та організацій, виплачується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 року № 104 «Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ та організацій», тому положення постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім’ям під час дії воєнного стану» не є застосовними в таких правовідносинах.

Такий висновок зробила судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі про визнання протиправною бездіяльності Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Украерорух) щодо ненарахування та невиплати позивачу – військовослужбовцю, відрядженому до регіонального структурного підрозділу Украероруху для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, додаткової винагороди згідно з постановою КМУ № 168.

Верховний Суд за результатами розгляду цієї справи залишив касаційну скаргу без задоволення, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими було відмовлено в задоволенні позову, – без змін з огляду на таке.

Судова палата, вирішуючи в цій справі питання про поширення / непоширення на відряджених військовослужбовців дії постанови КМУ № 168, зауважила, що зі змісту ст. 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» слідує, що правове регулювання визначення порядку грошового забезпечення військовослужбовців (абз. 2 ч. 4 ст. 9) та військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій (абз. 3 ч. 4 ст. 9), здійснюється різними нормативно-правовими актами.

Суд врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 29 серпня 2024 року у зразковій справі № 640/13029/22, про те, що виплата додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн повинна здійснюватися як стимулювання виключно тим військовослужбовцям Збройних Сил України, які своїми безпосередніми діями здійснюють захист суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України, а тому п. 1 постанови КМУ № 168 не поширюється на військовослужбовців, відряджених до державних органів, установ та організацій, грошове забезпечення яким виплачується відповідно до постанови КМУ № 104.

У зв’язку з цим судова палата констатувала про помилкове ототожнення порядку та умов виплати грошового забезпечення військовослужбовців і військовослужбовців, відряджених до державних органів, установ та організацій, і поширення на останніх дії постанови КМУ № 168.

Таким чином, Верховний Суд виснував, що позивачу виплачуються тільки оклади за військовими званнями і надбавка за вислугу років у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців, а інші складові грошового забезпечення – як для відповідних працівників структурного підрозділу Украероруху. Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до Украероруху, здійснюється за рахунок коштів цієї установи, і оскільки додаткова винагорода в розмірі 30000,00 грн є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців, виплати якої для працівників цієї установи не передбачено, то й відсутні правові підстави для її виплати позивачу.

Постанова судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян КАС ВС від 19 березня 2026 року у справі № 160/13876/22 (провадження № К/990/14195/23) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/135028421.

Із цим та іншими правовими висновками Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – https://lpd.court.gov.ua.