21/05/2026
Прогул чи виконання службових обов’язків?
Актуальна практика Верховного Суду
Останнім часом питання звільнення за прогул набуває особливої актуальності, у тому числі й у системі правосуддя. Дистанційна робота, виконання завдань поза кабінетом, участь у нарадах, роботі з кореспонденцією, архівом або автоматизованими системами можуть стати предметом спорів між працівниками та роботодавцями.
Верховний Суд у своїх рішеннях звертає увагу на важливі аспекти, які мають значення і для роботи апаратів судів.
Відсутність працівника понад 3 години без поважних причин та без підтвердження виконання службових обов’язків може бути підставою для звільнення за прогул відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
Постанова від 08.12.2022 у справі №686/14032/20
https://reyestr.court.gov.ua/Review/107804710
Водночас Верховний Суд наголошує: прогул — це відсутність саме “на роботі”, а не лише у конкретному кабінеті чи за робочим столом.
Для працівників апарату суду це також важливо, адже виконання службових обов’язків може відбуватися не лише у службовому кабінеті, а й в архіві суду, канцелярії, залі судових засідань, іншому структурному підрозділі або під час виконання доручень керівництва.
Постанова від 22.01.2025 у справі №483/1647/21
https://reyestr.court.gov.ua/Review/124662745
Окремо суд звернув увагу і на дистанційну роботу: самого подання заяви недостатньо. Якщо дистанційний режим не погоджений у визначеному порядку, а працівник не з’явився на робочому місці — така відсутність може бути визнана прогулом.
Постанова від 11.03.2026 у справі №757/35540/24-ц
https://reyestr.court.gov.ua/Review/134880151
Таким чином, на що варто звернути увагу працівникам апаратів судів та керівникам?
Працівникам суду:
— належно погоджувати дистанційну роботу;
— повідомляти керівництво про службові переміщення чи виконання завдань в інших приміщеннях суду.
Керівникам апаратів суду:
— чітко визначати порядок дистанційної роботи;
— належно документувати відсутність працівників;
— враховувати специфіку роботи суду, де виконання службових функцій не завжди прив’язане до одного робочого місця.
Судова практика вкотре підтверджує: у трудових спорах ключове значення мають не формальні припущення, а реальні докази виконання або невиконання трудових обов’язків та дотримання встановлених процедур.