AHP Law Firm

Directions Website

AHP Law Firm Адвокатське обʼєднання «Алєшко, Гирич і Партнери» Повний цикл юридичних послуг для бізнесу.

Актуальна практика ВС!
16/09/2026

Актуальна практика ВС!

Друзі! До вашої уваги пропонуємо новий тематичний огляд Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду – про звільнення від кримінальної відповідальності: https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/ogliady/Oglyad_KKS_Zvilnen_krum_vidpov.pdf.

У виданні висвітлено правові позиції про загальні (передбачені у статтях 45–49 КК України) та спеціальні (зокрема, зазначені в ч. 3 ст. 263, ч. 4 ст. 309, ч. 5 ст. 401 КК України) підстави звільнення від кримінальної відповідальності.

В огляді проаналізовано процедуру розгляду звільнення від кримінальної відповідальності, приділено увагу питанням, пов’язаним із закриттям кримінального провадження у зв’язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Крім того, акцентовано на апеляційному розгляді питань щодо звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Таке видання стане в пригоді фахівцям у сфері кримінального права та процесу, а також тим, хто цікавиться зазначеною проблематикою.

Тож читайте, зберігайте, застосовуйте!

Вивчаємо огляд судової практики Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду щодо застосування норм криміналь...
29/08/2026

Вивчаємо огляд судової практики Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду щодо застосування норм кримінального закону про покарання:https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/ogliady/Oglyad_KKS_VS_pro_pokaranna_aktyalna_praktuka.pdf

Друзі! До вашої уваги пропонуємо новий тематичний огляд судової практики Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду щодо застосування норм кримінального закону про покарання:https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/ogliady/Oglyad_KKS_VS_pro_pokaranna_aktyalna_praktuka.pdf

В огляді приділено увагу градації видів покарань. Зокрема, проаналізовано такі додаткові покарання, як штраф, конфіскація майна, позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу. Також акцентовано на особливостях застосування додаткового покарання за окремі кримінальні правопорушення.

Таке видання не тільки не залишить байдужими фахівців у сфері кримінального права, а й стане в пригоді тим, хто цікавиться означеною проблематикою.

Тож читайте, зберігайте, застосовуйте!

«Після повернення обвинувального акта прокурору не може йтися про будь-яке досудове розслідування, оскільки воно заверше...
20/08/2026

«Після повернення обвинувального акта прокурору не може йтися про будь-яке досудове розслідування, оскільки воно завершене до першого звернення до суду з обвинувальним актом.»….

📌 НАСЛІДКИ ПОВЕРНЕННЯ ОБВИНУВАЛЬНОГО АКТУ ПРОКУРОРУ. ВЧИНЕННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ДІЙ ЯК ПІДТВЕРДЖЕННЯ ВІДНОВЛЕННЯ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ І ВИЗНАЧЕННЯ СТРОКУ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ ЗА ЦІЄЇ ОБСТАВИНИ

Після повернення обвинувального акта прокурору не може йтися про будь-яке досудове розслідування, оскільки воно завершене до першого звернення до суду з обвинувальним актом. Неможливість проведення додаткового розслідування пояснює і неможливість відновлення закінченого досудового розслідування або продовження його строків. У певних випадках повернення обвинувального акта стороні обвинувачення може поставити її в складне становище, особливо якщо він направлений до суду в останній день строку. Водночас будь-яка сторона кримінального провадження має передбачати можливість несприятливого для неї розвитку подій у провадженні, у тому числі і ухвалення судових рішень, що вимагатимуть додаткового часу для їх виконання, як, наприклад, рішення про повернення обвинувального акта прокурору. Законодавець, встановлюючи граничні строки досудового розслідування, визначав їх з урахуванням подібних ускладнень, з якими може стикнутися сторона, і вона має враховувати можливість таких ускладнень при плануванні своєї діяльності. Якщо у справі виправлення недоліків обвинувального акта триває близько дев’яти місяців, то це не узгоджується з обов’язком вчиняти процесуальні дії в розумний строк, як того вимагає ч. 1 ст. 28 КПК.Якщо сторона обвинувачення відновила досудове розслідування і вчинила ряд дій (змінила групу прокурорів, яка здійснює контроль над кримінальним провадженням, змінила кваліфікацію злочину тощо) тобто фактично провела додаткове розслідування, можливість якого не передбачена КПК, то цими діями сторона обвинувачення поновила перебіг строку досудового розслідування. Якщо перший раз сторона обвинувачення звернулась з обвинувальним актом до суду в останній день строку досудового розслідування, а поновлене нею розслідування, навіть за найбільш сприятливого для сторони обвинувачення підрахунку строку, тривало більш ніж один день, то повторне направлення обвинувального акта до суду відбувається поза межами цього строку.

📄 Постанова, 08/11/2022, 636/336/21, Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг, Касаційний кримінальний суд - https://reyestr.court.gov.ua/Review/107251728

🇺🇦 Правові позиції ВС:
Telegram - https://t.me/LegalPositionData
iPhone - https://apps.apple.com/ua/app/id6612031119?l=uk&platform=iphone
Android - https://play.google.com/store/apps/details?id=pro.sitebuy.ppvs&hl=uk

«Конституційний Суд України ухвалив: визнати такою, що відповідає Конституції України (є конституційною), статтю 309 Ко...
16/07/2026

«Конституційний Суд України ухвалив:
 визнати такою, що відповідає Конституції України (є конституційною), статтю 309 Кодексу у тім, що вона не передбачає оскарження в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про встановлення строку для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування;…»- оприлюднено текст Рішення Конституційного Суду України 6-р(ІІ)/2026 щодо забезпечення права на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження .

Суд оприлюднив Рішення 6-р(ІІ)/2026 щодо забезпечення права на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження

⚖️Другий сенат 15 липня 2026 року на пленарному засіданні розглянув справу та ухвалив Рішення № 6-р(ІІ)/2026 за конституційною скаргою Самборської Тетяни Леонідівни щодо конституційності статті 309, пункту 2 частини другої статті 428 Кримінального процесуального кодексу України (далі – Кодекс).
Суддя-доповідач у справі – Сергій Різник.
🧷Частинами першою, другою статті 309 Кодексу визначено перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування. Згідно з частиною третьою статті 309 Кодексу „інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді“.
🔎Згідно з пунктом 2 частини другої статті 428 Кодексу суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо „з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає“.
Суб’єкт права на конституційну скаргу зазначив, що Кодекс не містить повноважень суду щодо скасування ухвали слідчого судді про встановлення строку для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, постановленої в порядку частини десятої статті 290 Кодексу, як на стадії підготовчого судового провадження, так і під час наступних стадій кримінального (судового) провадження. Заперечення проти такої ухвали можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді. На думку Самборської Т.Л., такі заперечення як процесуальний засіб захисту є неефективними, оскільки приписи Кодексу не встановлюють, які дії має вчинити суд за результатами розгляду таких заперечень.
📝Обґрунтовуючи твердження щодо невідповідності Конституції України пункту 2 частини другої статті 428 Кодексу, суб’єкт права на конституційну скаргу вказав, зокрема, що оскаржувана норма перешкоджає повноцінній процесуальній діяльності в суді касаційної інстанції, адже допускає фактично безмежний процесуальний простір для вирішення будь-якої справи у спосіб без відкриття касаційного провадження.
Розв’язуючи порушені в конституційній скарзі питання, Конституційний Суд України підкреслив вагомість попередніх юридичних позицій, які були сформульовані ним у справах щодо забезпечення права особи на апеляційне оскарження судових рішень. Врахувавши їх, Конституційний Суд України в Рішенні зазначив, що в пункті 8 частини другої статті 129 Конституції України особі гарантовано безумовне право на апеляційний перегляд її справи по суті, але не встановлено таких самих за змістом і обсягом гарантій апеляційного оскарження тих процесуальних судових рішень, якими вирішуються окремі питання кримінального провадження.
✏️Водночас Верховна Рада України не може довільно визначати, які ухвали слідчого судді підлягають апеляційному оскарженню, а які не підлягають. Законодавець має обов’язок унормовувати це питання в такий спосіб, щоб, з одного боку, ефективно досягати цілей правосуддя, унеможливлюючи, зокрема, необґрунтоване зволікання в розгляді судових справ, а з іншого – не позбавляти особу конституційного права на судовий захист і не порушувати інших її людських прав.
🔍У Рішенні наголошено, що конституційно допустимою є така законодавча заборона права на апеляційне оскарження ухвал слідчого судді, яка: установлена з легітимною метою, пов’язаною, зокрема, із забезпеченням належного перебігу кримінального процесу, дотриманням розумних строків судового розгляду, запобіганням надмірній фрагментації судового провадження та недопущенням зловживання процесуальними правами; є домірною (пропорційною), тобто такою, що не призводить до свавільного обмеження конституційного права особи на судовий захист і не порушує сутності цього права.
📎Суд підкреслив, що відсутність права на апеляційне оскарження ухвал слідчого судді допускається: щодо тих ухвал, юридичні наслідки яких не спричиняють незворотного або настільки істотного втручання у конституційні права і свободи особи, яке буде неможливо вчасно та дієво усунути без звернення до суду апеляційної інстанції; якщо інші (альтернативні) засоби юридичного захисту, передбачені кримінальним процесуальним законом, спроможні гарантувати усунення наслідків можливого порушення прав особи, спричинених ухвалою слідчого судді, забезпечивши їх реальне поновлення.
Суд у Рішенні дослідив питання сутнісного зв’язку права на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування з конституційним правом підозрюваного, обвинуваченого на захист, конвенційним правом на справедливий суд.
Суд підкреслив, що ознайомлення з матеріалами досудового розслідування не є формальною процесуальною дією, а становить одну з основних гарантій реалізації права на судовий захист. Саме на цьому етапі сторона захисту отримує можливість з’ясувати обсяг і зміст доказів сторони обвинувачення, оцінити їх значення для кримінального провадження, визначити власну правову позицію, підготувати необхідні процесуальні клопотання тощо.
🖇️У Рішенні зазначено, що встановлення слідчим суддею строку для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування є процесуальним засобом, спрямованим на забезпечення належного перебігу кримінального провадження та запобігання його безпідставному затягуванню. Водночас застосування цього засобу допустиме лише за умови, що визначений строк є об’єктивно достатнім з огляду на обсяг і складність матеріалів, умови доступу до них та інші обставини, які мають значення для належної підготовки захисту підозрюваного (обвинуваченого).
🖋️Розв’язуючи питання конституційності статті 309 Кодексу в аспекті питань, порушених у конституційній скарзі Самборської Т.Л., Суд звернув увагу на те, що відсутність нормативного закріплення права на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді про встановлення строку для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування не позбавляє учасників кримінального провадження процесуальних засобів домогтися перевірки її законності в інший спосіб, адже кримінальний процесуальний закон передбачає комплекс взаємопов’язаних засобів юридичного захисту, у межах якого апеляційне оскарження ухвали слідчого судді є одним зі способів судового контролю, але не єдиним.
Одним із способів такого судового контролю є подання на підставі частини третьої статті 309 Кодексу заперечень проти зазначеної ухвали слідчого судді під час підготовчого провадження в суді.
🖊️Здійснивши конституційно узгоджене (конформне) тлумачення частини третьої статті 309 Кодексу, Суд зазначив, що заперечення проти ухвали слідчого судді, яка не підлягає апеляційному оскарженню, є обов’язковими для розгляду і врахування судом; праву особи на подання заперечень проти ухвали слідчого судді кореспондує обов’язок суду належним чином розглянути такі заперечення, перевірити наведені в них доводи, надати їм належну юридичну оцінку та за потреби вжити необхідних заходів для відновлення порушеного права.
Оцінивши практичну можливість ознайомлення з матеріалами досудового розслідування за результатами розгляду судом заперечень, поданих обвинуваченим під час підготовчого судового засідання, Суд дійшов висновку, що відсутність у безпосередньому розпорядженні суду на стадії підготовчого судового засідання всіх матеріалів досудового розслідування не позбавляє суд можливості зобов’язати сторону обвинувачення надати особі на визначений ним строк доступ до цих матеріалів для ознайомлення без їх обов’язкового долучення до матеріалів кримінальної справи, яка перебуває в розпорядженні суду. Водночас обрання конкретних процесуальних способів забезпечення і практичної реалізації права особи на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування за наслідками поданих заперечень має вирішуватись судами системи судоустрою України під час здійснення судочинства.
🧷У Рішенні висновується, що оскільки подання заперечень проти ухвали слідчого судді щодо встановлення строку для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування спроможне забезпечити захист і відновлення відповідного права підозрюваного (обвинуваченого), підстав для визнання статті 309 Кодексу неконституційною через те, що вона не передбачає апеляційного оскарження зазначеної ухвали, немає.
Розв’язуючи питання конституційності пункту 2 частини другої статті 428 Кодексу в аспекті питань, порушених у конституційній скарзі Самборської Т.Л., Суд зазначив, що особливо важливим для оцінювання конституційності цього припису Кодексу є те, що ступінь конституційного гарантування права на касаційне оскарження судових рішень, якими вирішуються окремі питання кримінального провадження, є ще меншим, аніж тих, якими справа вирішується по суті.
Суд зауважив, що юридико-технічна недосконалість формулювання „вбачається, що підстав для задоволення скарги немає“, використаного в пункті 2 частини другої статті 428 Кодексу, не є достатньою підставою для висновку про його неконституційність, якщо зміст такого припису може бути коректно встановлений у спосіб системного тлумачення положень Кодексу з урахуванням конституційних принципів верховенства права, доступу до правосуддя та забезпечення права на судовий захист.
✏️У Рішенні наголошено, що з урахуванням обмеженого рівня гарантування права на касаційне оскарження судових рішень, особливо тих, якими справа не вирішується по суті, відсутність у пункті 2 частини другої статті 428 Кодексу детальних критеріїв для ухвалення рішення про відмову у відкритті відповідного касаційного провадження не перешкоджає спроможності касаційного суду належно перевірити правильність відмови особі в доступі до апеляційного перегляду ухвали слідчого судді.
Конституційний Суд України підкреслив, що пункт 2 частини другої статті 428 Кодексу не дає касаційному суду повноважень відмовляти у відкритті касаційного провадження, якщо зі змісту касаційної скарги та доданих до неї документів неможливо дійти переконливого й обґрунтованого висновку про законність відповідної ухвали суду апеляційної інстанції. Суд касаційної інстанції зобов’язаний переконатися, що апеляційний суд здійснив належну юридичну оцінку питання щодо допустимості апеляційного оскарження відповідної ухвали слідчого судді, а також з’ясувати, чи не було внаслідок помилкового застосування процесуального закону необґрунтовано обмежено право особи на доступ до апеляційного перегляду.
📌У підсумку Суд зазначив, що пункт 2 частини другої статті 428 Кодексу виконує функцію процесуального фільтра, спрямованого на забезпечення належного здійснення правосуддя, процесуальної економії та ефективного функціонування суду касаційної інстанції, установлене ним нормативне регулювання в аспекті його застосування як підстави для відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження спрямоване на досягнення легітимної мети, є пропорційним та обґрунтованим, не посягає на конституційні засади судочинства і не порушує сутності права підозрюваного, обвинуваченого на захист.

📍Конституційний Суд України ухвалив:
 визнати такою, що відповідає Конституції України (є конституційною), статтю 309 Кодексу у тім, що вона не передбачає оскарження в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про встановлення строку для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування;
 визнати таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини другої статті 428 Кодексу як підставу для відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження.

“Сам факт перебування на військовій службі за мобілізацією не є законодавчою перешкодою для призначення опікуном. До тог...
08/07/2026

“Сам факт перебування на військовій службі за мобілізацією не є законодавчою перешкодою для призначення опікуном. До того ж законодавство передбачає механізм реалізації права на опіку при вирішенні питання про призначення опікуном мобілізованого військовослужбовця не шляхом обмеження чи заборони призначення такого військовослужбовця опікуном, а навпаки – шляхом визначення такої підстави для звільнення з військової служби, у тому числі за мобілізацією. Відповідно, законодавство про військову службу, мобілізацію і мобілізаційну підготовку не тільки не забороняє призначати військовослужбовця опікуном, а встановлює наслідки такого призначення – звільнення особи з військової служби, у тому числі й за мобілізацією.”

Можливість реалізації права військовослужбовця бути призначеним опікуном, що в подальшому є / може бути підставою для звільнення з військової служби за сімейними обставинами, безпосередньо залежить від наявності або відсутності інших осіб, які здійснюють або реально можуть здійснювати таку опіку та ін. Законодавство не містить заборони на призначення мобілізованої особи опікуном, проте цей приватно-правовий інструментарій не може використовуватися для уникнення виконання конституційного обов’язку, якщо інтереси недієздатної особи можуть бути забезпечені іншими родичами тощо.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у складі об’єднаної палати Касаційного цивільного суду, забезпечуючи єдність судової практики.

У справі, що переглядалася, заявник звернувся до суду з вимогою визнати його рідного дядька недієздатним та призначити його опікуном. Заявник стверджував, що він тривалий час проживав разом із дядьком, доглядав його, забезпечував продуктами й ліками, а інших родичів, які могли б виконувати ці обов’язки, немає. На момент розгляду справи заявник проходив військову службу за призовом під час мобілізації.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, визнав особу недієздатною, проте відмовив у призначенні заявника опікуном, зазначивши, що перебування на військовій службі робить фактичне виконання обов’язків опікуна неможливим. Крім того, суди встановили, що в недієздатної особи є інші близькі родичі, які хоч і не на постійній основі, проте могли б надавати допомогу особі, яка визнана недієздатною. Тимчасово обов’язки опікуна над недієздатним покладено на Орган опіки та піклування.

ОП КЦС ВС залишила касаційну скаргу заявника без задоволення, а оскаржувані судові рішення про відмову в призначенні його опікуном – без змін, зробивши такі правові висновки.

Норми права, які регулюють інститут опіки, свідчать, що визнання фізичної особи недієздатною є винятковим заходом правового характеру, який застосовується з метою захисту самої особи. Інститут опіки покликаний забезпечити повну реалізацію та охорону прав недієздатної фізичної особи шляхом покладення на опікуна обов’язків діяти в інтересах підопічного, забезпечуючи йому належні умови життя, догляд і правове представництво.

Сам факт перебування на військовій службі за мобілізацією не є законодавчою перешкодою для призначення опікуном. До того ж законодавство передбачає механізм реалізації права на опіку при вирішенні питання про призначення опікуном мобілізованого військовослужбовця не шляхом обмеження чи заборони призначення такого військовослужбовця опікуном, а навпаки – шляхом визначення такої підстави для звільнення з військової служби, у тому числі за мобілізацією. Відповідно, законодавство про військову службу, мобілізацію і мобілізаційну підготовку не тільки не забороняє призначати військовослужбовця опікуном, а встановлює наслідки такого призначення – звільнення особи з військової служби, у тому числі й за мобілізацією.

А тому ОП КЦС ВС дійшла висновку, що сам по собі факт проходження військової служби не може розглядатися як безумовна перешкода для призначення особи опікуном, оскільки інше тлумачення призводило б до дискримінації та порушення принципу рівності прав громадян.

У таких справах, з урахуванням якнайкращих інтересів особи, над якою встановлюється опіка, потрібно з’ясовувати наявність інших осіб, які можуть бути опікунами недієздатного, здійснювати оцінку їхньої здатності виконання функцій саме опікуна недієздатної особи, а не відвідувача за необхідністю; досліджувати дійсність намірів військовослужбовця як єдиного кандидата на призначення опікуном недієздатної особи щодо забезпечення її особистих немайнових і майнових прав та інтересів, і враховувати визначені Правилами опіки та піклування критерії, яким має відповідати особа як опікун.

Верховний Суд неодноразово формулював висновки щодо застосування положень ст. 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу».

Суд касаційної інстанції наголосив, що закон не вимагає попереднього звільнення зі служби для призначення опікуном. Навпаки, саме таке призначення є передумовою для можливого звільнення.

Водночас ОП КЦС ВС підкреслила, що під час розгляду таких справ суди повинні ретельно з’ясовувати наявність інших осіб, які можуть бути опікунами, та оцінювати їхню здатність виконувати ці функції.

У цій справі суди встановили, що у хворого є інші близькі особи, а тому відмова у призначенні опікуном саме мобілізованого племінника була обґрунтованою.

Постанова ОП КЦС ВС від 22 червня 2026 року у справі № 305/1557/24 (провадження № 61-9539сво25) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/137885288.

Із цим та іншими правовими висновками Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – https://lpd.court.gov.ua.

23/06/2026

Друзі! Відтепер шукати релевантну практику Верховного Суду стало ще простіше. Ми інтегрували Єдиний державний реєстр судових рішень та Базу правових позицій Верховного Суду, щоб зробити пошук судової практики швидшим, зручнішим і ефективнішим.

У Реєстрі вже доступна нова опція – «Релевантна практика ВС».

Щоб скористатися нею, достатньо відкрити будь-яке судове рішення в Реєстрі та натиснути відповідну кнопку. Система автоматично перенаправить вас до Бази правових позицій, де буде сформовано добірку найбільш релевантної практики Верховного Суду щодо конкретного питання.

Звертаємо увагу, що новий функціонал наразі працює в тестовому режимі, тому можливі певні неточності чи технічні помилки. Будемо вдячні за ваші відгуки та повідомлення про них.

Водночас слід враховувати, що практика Верховного Суду сформована ще не з кожного правового питання. У таких випадках система може не знайти релевантних правових позицій.

Ми переконані, що новий інструмент допоможе швидше знаходити відповіді на правові питання та ефективніше працювати із судовою практикою.

Інтеграцію реалізовано завдяки останнім оновленням Бази правових позицій Верховного Суду за підтримки проєкту ЄС «Право-Justice» EU Project Pravo-Justice.

У межах оновлення також удосконалено функціональність Бази, забезпечено її інтеграцію з Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою (ЄСІКС), оновлено інтерфейс користувача, розширено аналітичні можливості та створено нові інструменти для використання технологій штучного інтелекту.

Запрошуємо випробувати новий функціонал. Будемо вдячні за зворотний зв’язок!

Address

Львівська обл. , м. Львів, р-н Франківський, вУлица академіка Лазаренка Є. , буд. 1, оф. 54
Lviv
79026

Opening Hours

Monday 10:00 - 19:00
Tuesday 10:00 - 19:00
Wednesday 10:00 - 19:00
Thursday 10:00 - 19:00
Friday 10:00 - 19:00

Alerts

Be the first to know and let us send you an email when AHP Law Firm posts news and promotions. Your email address will not be used for any other purpose, and you can unsubscribe at any time.

Shortcuts

Share