05/08/2026
Сплатив податки і... можеш спати спокійно ?
Багатьом відомий цей вираз і дехто з платників податків вірять, що так воно і є, але в реальному житті існує достатньо доказів, щоб поставити цю думку під сумнів.
Фабула справи досить проста: Юридична особа-платник єдиного податку за ставкою 5,0% (без ПДВ) отримав дохід, у встановлені строки подав до податкового органу Декларацію і заплатив єдиний податок (ЄП) (навіть завчасно, до настання граничного строку сплати ЄП).
Нібито все просто ? Але це тільки на перший погляд ! Минуло зовсім небагато часу і цей платник отримує... Ви вже здогадалися? Так, платник отримує Податкову вимогу № 0008564-1302-1301 від 28.02.2024 р. ГУ ДПС у Львівській області. Сума податкового боргу, що була зазначена у податковій вимозі, становить рівно ту саму суму ЄП, яку платник самостійно задекларував і яку вже сплатив до бюджету.
Можна було припустити, що це помилка податківців, але ні - ГУ ДПС у Львівській області наполягала на існування податкового боргу.
Можливо кошти не потрапили до державного бюджету ? Теж ні, подальші запити та банківські виписки підтвердили - кошти сплачено платником у повному обсязі і зараховано до бюджету !
Абсурдність ситуації спонукала платника оскаржити вимогу в адміністративному порядку до податкового органу вищого рівня - Державної податкової служби України. ДПС залишило Податкову вимогу ГУ ДПС у Львівській області без змін, а Скаргу платника податків - без задоволення, хоча такий результат і був очікуваний.
Напевно не треба пояснювати, що відповідь ДПС була формальною, ніхто і не намагався розібратися в ситуації, вивчити докази, проявити хоч краплю об’єктивності та неупередженості. І дійсно, для чого ?
Справедливим та об’єктивним розглядом скарг платника податків бюджет не наповниш. Відповіді на традиційне питання до фіскалів: «що ви зробили для наповнення бюджету ?», теж знаходяться в іншій площині, і залишається пригадати: «проблеми індіанців шерифа не цікавлять».
У платника податків іншого виходу не має і він звертається за справедливістю до Адміністративного суду.
В супереч суб’єктивній позиції деяких юристів щодо нібито нездатності адміністративних судів забезпечити ефективний та справедливий захист бізнесу, з якою я ніколи не був згоден, ця ситуація є черговим, неспростовним доказом на користь того, що саме адміністративні суди належно виконують свою основну функцію - забезпечують ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.
06 вересня 2024 року, вирішуючи спір у цій справі № 380/12411/24 Львівський окружний адміністративний суд адміністративний позов Адвокатського бюро «Ковальчука Сергія» до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування вимоги та зобов`язання вчинити дії – задовольнив повністю.
Визнав протиправною та скасував податкову вимогу Головного управління ДПС у Львівській області від 28.02.2024 р.
Зобов`язав Головне управління ДПС у Львівській області виключити з інтегрованої картки платника податку Адвокатського бюро «Ковальчука Сергія» заборгованість по єдиному податку на суму боргу.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2025 року, зазначене вище рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі № 380/12411/24 (провадження № А/857/24536/24) - залишено без змін.
Посилання на рішення Суду першої інстанції та Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі № 380/12411/24, яке допоможе зрозуміти аргументи захисту та позицію Судів:
Львівський окружний адміністративний суд -
https://reyestr.court.gov.ua/Review/121476568
Восьмий апеляційний адміністративний суд -
https://reyestr.court.gov.ua/Review/124846493
Здавалося це все, спір вирішено, суди захистили права та інтереси сумлінного платника податків, судове рішення набрало законної сили.
А що ж фіскали на це, невже вгамувалися і платник може «спати спокійно», як у відомому слогані ?
Та де, а як же тоді продемонструвати свою відданість принципу «наповнення...» ?
Передбачаючи такий варіант, платник надсилає запит, в якому просить надати докази того, що загадане вище судове рішення було виконано фіскалами (проведено коригування заборгованості по ЄП в ІКПП і надати копію самої ІКПП).
Тут треба віддати належне податківцям, відповідь на адвокатський запит була надана вчасно і з неприхованою радістю на обличчі працівника податкового органу 12.02.2025 року була вручена представнику платника податків.
У Відповіді ГУ ДПС у Львівській області від 11.02.2025 року (дати цих документів дуже важливі) повідомлялося, що податковий орган виконав судове рішення і здійснив корегування (тобто, податковий борг був анульований), а причиною професійною гордості та радості за виконану роботу, стала поява у тій же картці платник податків нового «боргу» - пені у розмірі 871 гривня, яка була нарахована на скасоване судами податкове зобов’язання !
Вже після отримання Відповіді на запит платник отримав ще й Рішення від 30.09.2024 року «Про анулювання свідоцтва платника єдиного податку».
Шановні читачі цього посту, порівняйте дату Рішення від 30.09.2024 р. з датою Відповіді на запит від 11.02.2025 р., хіба не наштовхує на якісь цікаві думки?
Довелося починати другий етап протидії свавіллю фіскалів: платник подає новий адміністративний позов з вимогами про визнання протиправним, скасування рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, скасування нарахування пені та зобов’язання вчинити дії.
На мою думку, корисним для платників податків стануть істотні обставини у цій новій справі № 380/2916/25:
• оскаржуване Рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку складено було: «на підставі службового допису управління оподаткування юридичних осіб Головного управління ДПС у Львівській області від 26.09.2024 № 1022/13-01-04-05-14 та акту про результати камеральної перевірки від 27.09.2024 № 40281/13-01-04-07/43023204».
• При цьому, в якості «обґрунтування» такого Рішення ГУ ДПС у Львівській області вважало «існування» податкового боргу, того самого «боргу», що був у податковій вимозі, яка визнана протиправною та скасована згаданим вище, попереднім судовим рішенням.
Ну що тут скажеш, який креативний підхід зі сторони фіскалів - якщо не вдалося стягнути подвійний податок, то хоч пеню нарахуємо, а може тут пощастить !
Податківців не збентежило, що згідно з ч.4 ст.78 КАС України: «Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом».
Податківців не зупинило те, що згідно з диспозицією пункту 129.2 статті 129 ПКУ: «У разі скасування нарахованого контролюючим органом грошового зобов'язання (його частини) у порядку адміністративного та/або судового оскарження пеня, нарахована на таке грошове зобов’язання (його частину) або на виявлене заниження податкового зобов’язання, скасовується».
Податківців не спонукало до раціонального мислення навіть імперативна норма у п.п.129.9.3. п.129.9 ст.129.9 ПКУ: «Пеня не нараховується, а нарахована пеня підлягає анулюванню в таких випадках: вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності контролюючих органів, визнаних такими у встановленому законом порядку» !
Складно знайти відповіді на ці питання, можливо фіскали не вважають за необхідне озиратися на такі «дрібниці» як норми права, адже замість цього можна публічно декларувати «партнерські відносини» з бізнесом, проводити круглі столи, робочі та інформаційні зустрічі з платниками податків, публічно обговорювати зміни в законодавстві та проблемні питання ведення бізнесу, але при цьому, виставляти завідомо незаконні вимоги, а потім наполегливо оскаржувати законні та обґрунтовані судові рішення, якими скасовуються протиправні податкові вимоги, і все це робити за рахунок коштів платників податків, адже, як відомо державних коштів не існує - є кошти платників податків !
Повертаючись до адміністративного спору, треба зазначити, що адміністративні суди ні першої, ні апеляційної, а ні касаційної інстанцій не оцінили такий «творчій підхід» фіскалів, задовольнили адміністративний позов платника єдиного податку та ухвалили:
• Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби України у Львівській області (код ЄДРПОУ 44045187, місцезнаходження: 79026, Львівська область м. Львів, вул. Стрийська, 35) № 28920/6/13-01-04-07 від 30.09.2024 року про анулювання реєстрації Адвокатського бюро "Ковальчука Сергія" платником єдиного податку третьої групи, за ставкою 5 %.
• Визнати протиправними дії Головного управління Державної податкової служби України у Львівській області щодо нарахування в Інтегрованій картці Адвокатського бюро "Ковальчука Сергія" пені у розмірі 871 (вісімсот сімдесят одна гривня) 20 коп.
Для тих, хто має бажання детально ознайомитися з судовими рішеннями у цій справі, розміщую посилання на рішення Львівського окружного адміністративного суду, як суду першої інстанції, та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі № 380/2916/25:
https://reyestr.court.gov.ua/Review/129127978
https://reyestr.court.gov.ua/Review/137166646
Сподіваюся також, що цікавим і корисним для платників можуть бути позиції та аргументи податкового органу та платника податків:
1. В якості підстави для існування недоїмки у платника ГУ ДПС у Львівській області посилалася на інформацію з відомостей з ІКС «Податковий блок» та інтегрованої картки платника податків, що прямо суперечить правовим висновкам Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду та Великої Палати Верховного Суду, згідно з якими, у ГУ ДПС у Львівській області відсутні правові підстави для того, щоб посилатися на податкову інформацію - ІКП, яку створює само ГУ ДПС у Львівській області, як на доказ нібито порушення Платником податків податкового законодавства, оскільки така податкова інформація не підтверджується матеріальними доказами.
Наведений вище правовий висновок був зроблений Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у Постанові від 4 лютого 2022 року у справі № 420/8924/20 (адміністративне провадження № К/9901/35963/21): «Надаючи оцінку означеним доводам податкового органу суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що сама лише податкова інформація не є тим джерелом отримання податкової інформації, яка згідно з положеннями статті 83 ПК України може бути підставою для висновків контролюючих органів під час проведення перевірок, а відтак не може вважатись доказом в чинення порушень податкового законодавства таким платником. Більш того, така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону».
Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 07.07.2022 р. у справі N 160/3364/19 (провадження N 11-200апп21) підтримала згаданий вище висновок і зазначила, що посилання контролюючого органу на аналіз зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації не є допустимим доказом у розумінні процесуального Закону.
2. Захищаючи свої права платник податків у цій справі також посилався на положення абзацу четвертого пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України: «При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
3. Улюбленим прийомом податкової є виключення платника з реєстру платників єдиного податку на підставі проведеної камеральної перевірки, тобто, по «спрощено-прискореній» процедурі. Але, намагаючись підсилити свою позицію посиланням на висновки Верховного Суду, податківці «забили м’яч у свої ворота», адже правова позиція Верховного Суду у справі № 160/21398/24 від 18.03.2025 року (адміністративне провадження № К/990/7089/25), на яку посилалися фіскали, повністю спростовувала їх аргументи: «Також Суд звертає увагу на те, що Верховний Суд при розгляді подібних адміністративних справ сформував наступні висновки: реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе ЛИШЕ на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (постанови від 26 лютого 2019 року у справі №805/1396/17-а, від 05 лютого 2019 року у справі №805/206/17-а, від 24 січня 2019 року у справі №813/1346/18, від 05 червня 2018 року у справі №813/4266/17). Відповідно, єдиним законним способом реалізації владних управлінських функцій є проведення документальної перевірки на підставі якої встановлюється, що платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), як наслідок - прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку».
У цій адміністративній справі, яку наводимо тут як приклад, оскаржуване рішення ГУ ДПС у Львівській області про виключення платника з реєстру платників єдиного податку було прийнято на підставі саме камеральної перевірки, що створило передумови для наступного висновку Суду: «Системний аналіз наведеного вище дає підстави для висновку, що предметом камеральної перевірки можуть бути виключно помилки (порушення) у податковій звітності та/або її неподання (несвоєчасне подання)... прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки».
4. Платникам податків також варто посилатися на обставини складення Акту камеральної перевірки, який у цьому випадку платнику не надсилався, чим до речі, постійно грішать податкові органи.
У цій справі наслідком недотримання ГУ ДПС у Львівській області вимог до процедури перевірки й оформлення акту було встановлення факту порушення податківцями вимог п.86.7. ст.86 ПК України та прав платника податків: «Платник податку має право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом’якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта. Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід’ємною частиною матеріалів перевірки».
5. У подібних ситуаціях можна порекомендувати платникам податків використати аргумент щодо юридичних наслідків не надіслання/невручення платнику Акту камеральної перевірки. Якщо Акт датований відповідною датою, а оскаржуване Рішення про анулювання Свідоцтва платника єдиного податку було прийняте в термін до 10 днів від дати складення Акту, такі дії фіскалів суперечать положенням ПК України якими встановлено строки на подання Заперечення на Акт, а це - 10днів (п.86.7. ст.86 ПК України), і порушують законне право платника податків брати участь у процесі розгляду матеріалів перевірки та надати свої Заперечення на Акт камеральної перевірки.
І наостанок, в процесі підготовки до судового оскарження Рішення ГУ ДПС у Львівській області про анулювання свідоцтва платника єдиного податку, був проведений ґрунтовний аналіз судової практики, який свідчить, що спроби податківців незаконного позбавлення платників права на застосування спрощеної системи оподаткування не поодинокі, і тому, можна скористатися моїм досвідом у протидії бажанням ДПС «наповнювати» бюджет будь-якими методами, як у цьому випадку - методами, які нічого спільного з Законами не мають.
