22/05/2026
З недавна країна прикута до теми — є чи відсутні докази у справі Єрмака. Ми слухаємо розповіді адвоката про те, що “ніхто прямо нічого не сказав”, “немає прямого визнання”, “ніхто не записав на себе майно”, “ніхто не визнав кошти своїми”. Є "спеціально навчені" коментатори, які усюди пишуть, що справа не просто розвалиться, а навіть "накриє мідним тазом" усю антикорупційну інфраструктуру.
Я витратив трохи свого часу щоб розповісти про матеріальну частину доказової бази в подібних кримінальних провадженнях на прикладі одного феноменально цікавого рішення суду. Не завжди такі зустрінеш.
Вже давно мова не йде виключно про прямі зізнання чи прямі покази. Сучасні кримінальні провадження, особливо у сфері незаконного збагачення та корупції, — це величезний масив непрямих доказів, фінансової аналітики, НСРД, банківських документів, аналізу поведінки, способу життя, переписок, руху коштів та реального контролю над активами.
Це:
банківські виписки,
аналіз витрат,
криптовалютні гаманці,
рух коштів між родичами,
оформлення ФОП,
дані операторів мобільного зв’язку,
геолокація,
договори оренди,
листування у месенджерах,
документи про ремонти,
фінансові розрахунки,
розписки,
митні документи,
фіксація поїздок,
спільне користування майном,
перекази між картками,
податкова звітність,
аналіз способу життя,
а інколи навіть чеки, квитанції та записи про оплату комунальних послуг.
Згадую історію ще з далекого 1992 року, коли умовний Скоробагатько, який торгував на ринку светрами з написом “Boys”, привезеними з Туреччини, щоб уникнути уваги рекетирів, сказав майже сакраментальну фразу:
“Сателітарна антена? Та що, я її в кукурудзі встановлю? Всі побачать”.
Тоді логіка була проста — головне нічого явно не показувати.
Тепер все зовсім інакше.
Суди аналізують:
хто реально користується майном,
хто платить комунальні послуги,
хто робить ремонт,
хто контролює оренду,
хто отримує кошти,
хто веде переговори з ріелторами,
хто компенсує витрати,
у кого під час обшуку знаходять документи,
і навіть те, як самі фігуранти називають це майно у приватних розмовах.
Дуже характерним у навчальному плані для розуміння того, що насправді відбувається всередині сучасних антикорупційних розслідувань та судових рішень, є рішення Апеляційної палати ВАКС про арешт квартири у Києві у справі депутата Волинської обласної ради Анатолія Вітіва та депутата Луцької міської ради Миколи Федіка.
https://reyestr.court.gov.ua/Review/133600066
Апеляційний суд фактично провів настільки детальний аналіз, що на його основі можна писати цілий методичний посібник про те, як правоохоронні органи повинні документувати фактичне володіння майном.
І цьому справді варто вчитися багатьом слідчим підрозділам, які розслідують аналогічні кримінальні провадження.
Особливо цікаві саме матеріали НСРД — негласних слідчих (розшукових) дій.
В ухвалі, зокрема у пунктах 58–63, суд покроково аналізує переписки, телефонні розмови, банківські документи, результати обшуків та поведінку підозрюваного щодо квартири у Києві, формально оформленої на родичку.
В ухвалі прямо зазначено, що вже через кілька днів після придбання квартири підозрюваний надсилає її адресу співрозмовнику та додає фразу:
“...якщо що квартира на ОСОБА_30”.
Далі у матеріалах НСРД фіксуються обговорення ремонту. Донька надсилає підозрюваному планування квартири, а той у той же день пересилає його майстру з ремонту.
Після цього між ними відбувається характерний діалог:
“— а загальний план є?
— Ще не зробили. Є електрика. Роблять сантехніку”.
Тобто суд звертає увагу не просто на сам факт ремонту, а на повноцінне управління процесом облаштування квартири.
Ще цікавішими є розмови щодо подальшої здачі житла в оренду.
В одному з епізодів НСРД зафіксована розмова підозрюваного з дружиною:
“— …і ріелтора щоб знайти.
— Не хочу.
— Ти не хочеш ріелтора?
— Ні.
— А що хата буде пустувати?”
В іншій розмові вже прямо обговорюється, що квартира “стоїть без діла”, а родичі переконують, що житло повинно “заробляти гроші”.
Суд також детально описує епізоди щодо організації оренди, обговорення ринкових цін у конкретному житловому комплексі, визначення вартості оренди у доларах США та прив’язки до курсу НБУ.
Окремий блок ухвали присвячений питанням сплати податків, комунальних платежів та оформлення ФОП на власницю квартири.
У матеріалах НСРД міститься дуже показова розмова:
“— Головне шоб нам там на ФОП платили…
— А на ФОП то ми як ніби офіційно та?
— Дуже офіційно”.
В іншому епізоді обговорюється вже компенсація комунальних витрат:
“— То я їй скину, а ти потім мені просто віддаш.
— Нє-нє-нє, ти їй не скидай…
— Щоб по рахункам ходило”.
А далі звучить ще цікавіша фраза:
“— Так, я вже не декларуюсь, що вже”.
Суд також звертає увагу на розмови щодо того, що навіть якщо квартира тимчасово не здається, податки за ФОП все одно потрібно сплачувати щомісяця.
При цьому у матеріалах провадження містяться і обговорення того, скільки коштів “ще залишилося” після сплати податків та комуналки.
Не менш показовими стали результати обшуку.
Суд прямо зазначає, що під час обшуку у підозрюваного були виявлені:
— документи щодо ремонту та облаштування квартири;
— платіжна інструкція на видачу 100 000 гривень;
— документи, пов’язані із фінансуванням витрат по квартирі.
І вже після аналізу всієї сукупності цих доказів — НСРД, розмов, фінансових документів, матеріалів обшуку та характеру поведінки підозрюваного — суд дійшов висновку, що доводи сторони захисту про “просту допомогу родичці” виглядають непереконливо.
Це дуже хороший приклад того, як сьогодні реально працюють антикорупційні розслідування.
Не через одну “царицю доказів” - зізнання чи зареєстроване право власності, а через величезну кількість дрібних деталей, які поступово складаються у загальну картину фактичного володіння активами.
Олег Мицик
