12/03/2024
ПОДІЛ МАЙНА: ВЕРХОВНИЙ СУД ВКАЗАВ НА ОСОБЛИВОСТІ СПОРІВ МІЖ ПОДРУЖЖЯМИ, ЯКІ ПРОЖИВАЮТЬ ОДНІЄЇ СІМ'ЄЮ БЕЗ РЕЄСТРАЦІЇ ШЛЮБУ
Постанова ВП ВС від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20)
Позовні вимоги про поділ майна, що є сторонами права спільної сумісної власності, є ефективним способом захисту прав, здатних справедливо та без занадто обтяжливих на сторінках судових процедур ревізії цивільної справи. Заявлення в таких справах позовного провадження окремих вимог про встановлення факту спільного проживання жінки та чоловічої сім’ї без реєстрації шлюбу не здатне забезпечити захист прав власника.
Під час розгляду справи про поділ спільного сумісного майна подружжя (жінки та чоловіка, які проживають через спільну сім’ю, але не перебувають у шлюбі) встановлення обсягу спільного сумісного майна є передусім питаннями доведення відповідних матеріалів, спрощення чи непростування спільної сумісної власності, які судять. вирішує в мотивувальній частині свого рішення, тому заява окремої вимоги про визнання певних об'єктів спільним сумісним майном та, як наслідок, визначення в резолютивній частині судового рішення про таке визнання не є необхідними.
Такі висновки зробила Велика Палата Верховного Суду в справі про встановлення факту спільного проживання сім’єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільної сумісної власності та його поділ ( постанова від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц ( постанова № 14-22цс20) ).
Обставини справи
Сторони спільно проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, малий спільний бюджет і вели спільне господарство в цей час. протягом цього періоду на ім'я жінки придбано дві квартири, проте згодом вона продала одну квартиру без згоди позивача.
Суди першої та апеляційної інстанцій задовольнили вимоги про встановлення факту спільного проживання одною сім'єю без реєстрації шлюбу позовника з відповідачкою; визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ; правочин про відчуження однієї з квартири без згоди позивача визнали недійсним.
Позиція ВП ВС
Велика Палата ВС визначила, що рішення судів у цій частині як окремі вимоги встановлення факту спільного проживання підлягають скасуванню. Обґрунтування позиції щодо підтвердження чи спрощення факту спільного проживання сім’єю без реєстрації шлюбу у справі позовного провадження суд має навести в мотивувальній частині рішення, а в резолютивній – зробити висновок про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково з кожним із заявлених вимог. . Встановлення юридичного факту проживання сім’єю без реєстрації шлюбу у спорі про поділ майна є підставою позову, а не самостійним способом захисту прав співдружності в такому спорі, який підлягає формулюванню як самостійна вимога.
ВП ВС погодилася з висновками судів про те, що спільні квартири є спільною власністю товариства, оскільки вони набуті за час перебування позивача та відповідачки у фактичних шлюбних відносинах.
Позивач відповідає вимогам також про визнання квартири спільним сумісним майном. Суди цю вимогу задовільнили.
ВП ВС зазначила, що при розгляді справи про поділ спільного сумісного майна подружжя (жінки та чоловіка, які проживають у сім’ї, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі) встановлення обсягу спільного нажитого майна є передусім питаннями введення. відповідних обставин, спростування чи неспрощення презумпції спільної сумісної власності, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення. Судове рішення лише підтверджується наявністю режиму спільного сумісного майна. Для такого підтвердження заявки вимоги про визнання певних об'єктів спільним сумісним майном та, як наслідок, зазначення в резолютивній частині судового рішення про таке визнання не є необхідними. Ефективним способом захисту за такими умовами є саме вимоги про поділ спільного сумісного майна.
Щодо задоволення судами попередніх інстанцій вимог про припинення права спільної сумісної власності на спільні квартири ВП ВС вказав, що позивач не заявляв такі вимоги, що суди висунули за межі позовних вимог у цій частині. Задоволення вимоги про поділ першої з квартири як спільної сумісної власності визнано визнанням за позивачем та відповідальним правом власності на її частину за кожним самим собою про припинення правового режиму спільної сумісної власності на такий об'єкт. Тому в судах попередніх інстанцій не було підстав зазначати в резолютивній частині рішення про прийняття такого режиму щодо спірних квартир. Крім того, ВП ВС раніше вже виснувала, що окрема вимога припинити право спільної сумісної власності є неефективним способом захисту.
#суд #розлучення #адвокат
