15/04/2019
Питання наявності між сторонами деліктних зобов’язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, що не регулюються нормами Кримінального процесуального кодексу України, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Державного бюджету України в рахунок відшкодування шкоди, завданої Головним управлінням Національної поліції в Сумській області: збитків, понесених у зв’язку із втратою майна; упущеної вигоди; збитків, що складаються зі стягнутих з позивача на користь третьої особи за судовим рішенням штрафних санкцій і судового збору. Мотивуючи позов тим, що збитки, заявлені до стягнення, понесені ним у зв’язку з бездіяльністю ГУНП в Сумській області, яке не повернуло вилучений на підставі ухвали суду товар після скасування арешту на цей товар у повному обсязі та своєчасно.
Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновком суду апеляційної інстанції про те, що визначений законом обов’язок повернути майно не виконаний і держава у спірних правовідносинах не надала жодних гарантій повернення майна, не встановила строку повернення такого майна, у зв’язку з чим наявні підстави для стягнення з Державного бюджету України заподіяних позивачу збитків.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв’язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статей 1173 та 1174 Цивільного кодексу України.
Особою, відповідальною перед потерпілим за шкоду, завдану органами державної влади, їх посадовими та службовими особами, відповідно до положень ЦК України, та відповідачем у справі є держава, яка здійснює цивільні права та обов’язки через органи державної влади у межах їх компетенції, встановленої законом.
ВП ВС зазначила, що представник прокуратури не врахував того, що спірні деліктні правовідносини виникли у зв’язку з втратою тимчасово вилученого майна, тобто, через дії, які не опосередковуються регулюванням КПК України, та помилково стверджував про необхідність попереднього судового рішення, яким має бути встановлено протиправність відповідних дій, рішень чи бездіяльності державного органу при здійснені кримінального провадження як підставу для відшкодування шкоди.
З повним текстом постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/81013412.
