What are the opening hours?

Monday 09:00 - 18:00 Tuesday 09:00 - 18:00 Wednesday 09:00 - 18:00 Thursday 09:00 - 18:00 Friday 09:00 - 18:00

Юридична компанія "Бі ен Сі", Оболонська набережна, 7, корп. 3, оф. 2, Kyiv (2026)

14/05/2026

♻️Відпустка і простій не застосовуються одночасно, а оплата простою можлива лише після підтвердження готовності працівника приступити до роботи
Постанова КАС ВС від 09.04.2026 у справі № 140/8189/23

1️⃣ Верховний Суд зазначив, що відпустка і простій є різними формами тимчасового звільнення від виконання роботи, які не можуть застосовуватися одночасно. Під час перебування працівника у відпустці правові наслідки простою на нього не поширюються.

2️⃣ Водночас у разі оголошення простою для всього підприємства, установи, організації або відповідного структурного підрозділу дія такого наказу поширюється і на працівників, відпустка яких закінчується під час його дії, і прийняття окремого наказу щодо них не вимагається.

3️⃣ Разом з тим саме по собі поширення простою на працівника не означає автоматичного нарахування оплати за час простою. Відповідно до статей 34, 113 КЗпП України, така оплата можлива лише за сукупності умов: простій виник не з вини працівника, а працівник є готовим до виконання роботи, однак роботодавець не має можливості її забезпечити.

4️⃣ У разі закінчення відпустки під час дії простою оплата часу простою здійснюється після засвідчення працівником готовності приступити до виконання обов’язків — шляхом виходу на роботу або повідомлення роботодавця про таку готовність.

5️⃣ За обставинами справи позивачка перебувала у трудових відносинах з Державною службою з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Луганській області та з 12 вересня 2016 року по 18 липня 2022 року була у відпустці без збереження заробітної плати відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про відпустки».

6️⃣ Після виключення зазначеної норми із Закону з 19 липня 2022 року позивачка вважала, що продовжує працювати, однак заробітну плату, з урахуванням простою, їй не виплачували. Відповідач заперечував проти позову, посилаючись на те, що позивачка не повідомила про готовність працювати, не виходила на зв’язок і не виконувала трудові обов’язки.

7️⃣ Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову. Суди виходили з того, що після закінчення відпустки позивачка не вчиняла дій для відновлення трудових відносин і не підтвердила готовність виконувати свої обов’язки, а тому підстав для виплати заробітної плати, у тому числі як оплати простою, не було.

8️⃣ Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій — без змін, підтвердивши, що для оплати простою необхідне не лише його оголошення, а й засвідчення працівником готовності приступити до роботи.

13/05/2026

♻️КГС ВС: правочини із суб’єктами, зареєстрованими на ТОТ України, є нікчемними незалежно від дати їх укладення
Постанова КГС ВС від 19.03.2026 у справі № 905/238/23

1️⃣ Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду встановив, що правочин, стороною якого є суб’єкт господарювання з місцем розташування на тимчасово окупованій території України, є нікчемним відповідно до ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» в редакції, що набрала чинності 21 листопада 2021 року, незалежно від дати укладення такого правочину.

2️⃣ Суд наголосив, що особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях стосуються всього періоду окупації, а тому у цьому випадку не застосовується загальне правило незворотності дії закону в часі.

3️⃣ За обставинами справи банк звернувся з позовом до ТОВ і поручителя про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов було обґрунтовано неналежним виконанням позичальником зобов’язань за кредитним договором та договором поруки.

4️⃣ Господарський суд, рішення якого залишив без змін апеляційний господарський суд, відмовив у задоволенні позову. Суди виходили з того, що додаткові угоди до кредитного договору та договору поруки, укладені після 7 квітня 2014 року, є нікчемними відповідно до ст. 13 зазначеного Закону, оскільки відповідач зареєстрований у м. Донецьку.

5️⃣ Суди зазначили, що правочини із суб’єктом господарювання, місце розташування якого є тимчасово окупована територія, є нікчемними, а отже, не можуть бути належною правовою підставою для заявлених вимог. При цьому позивач не заявляв вимог про стягнення коштів як безпідставно набутих (ст. 1212 ЦК України) або про застосування наслідків нікчемності правочину (ст. 216 ЦК України).

6️⃣ Також суди встановили, що порука припинилася, зокрема, у зв’язку зі змінами зобов’язання без належної згоди поручителя та нікчемністю відповідних додаткових угод.

7️⃣ Касаційний господарський суд у складі ВС залишив без змін судові рішення, підтвердивши, що положення ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» підлягають застосуванню з урахуванням особливого правового режиму окупації, який охоплює весь період такої окупації.

8️⃣ Відповідно, нікчемність правочинів із суб’єктами, зареєстрованими на тимчасово окупованій території, поширюється і на спірні правовідносини.

12/05/2026

♻️Суд має право визнати за одним із подружжя право на частку в об’єкті незавершеного будівництва, якщо відсутні ознаки самочинного будівництва
Постанова ВП ВС від 08.04.2026 у справі № 607/10858/22

1️⃣ Спір у справі виник щодо поділу між подружжям об’єкта незавершеного будівництва, який був зведений під час шлюбу, однак не введений в експлуатацію. Один із подружжя звернувся до суду з вимогою визнати за ним право на частку в такому об’єкті, оскільки інший із подружжя як формальний забудовник ухилявся від завершення процедури введення будинку в експлуатацію та оформлення права власності.

2️⃣ Суди попередніх інстанцій неоднаково вирішували питання щодо можливості визнання права на частку в об’єкті незавершеного будівництва, враховуючи те, що будівництво формально не завершене, а право власності на нерухоме майно не зареєстроване у встановленому законом порядку.

3️⃣ Велика Палата Верховного Суду зазначила, що об’єкт незавершеного будівництва є особливим об’єктом цивільних прав, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов’язки, а тому такий об’єкт може перебувати в цивільному обороті. ВП ВС також звернула увагу, що нерухомими речами можуть визнаватися як завершені, так і незавершені будівництвом об’єкти, якщо право власності на них зареєстроване у встановленому законом порядку.

4️⃣ Суд наголосив, що будівельні матеріали, вироби та конструкції до моменту їх фізичного включення до складу об’єкта будівництва є рухомими речами, однак після інтеграції до конструкції об’єкта вони втрачають самостійне правове значення як окремі речі.

5️⃣ Підсумовуючи, ВП ВС дійшла висновку, що якщо об’єкт незавершеного будівництва не має ознак самочинного будівництва, однак не вводиться в експлуатацію з вини одного із подружжя, суд має право визнати за іншим із подружжя право на частку у відповідному об’єкті. Такий спосіб захисту дозволяє усунути правову невизначеність щодо режиму майна та забезпечити ефективний захист прав співвласника.

6️⃣ Окремо Велика Палата Верховного Суду підкреслила, що ступінь готовності об’єкта незавершеного будівництва не є визначальною ознакою для вирішення питання про можливість визнання права на частку в ньому. Рівень будівельної готовності не впливає на оборотоздатність такого об’єкта та не виключає можливості його поділу між подружжям у судовому порядку.

11/05/2026

♻️Заяви про встановлення факту постійного догляду за особою, яка його потребує за станом здоров’я, не підлягають судовому розгляду
Постанова ОП КЦС ВС від 06.04.2026 у справі № 214/3475/24 (провадження № 61-15969сво25)

1️⃣ Заявник звернувся до суду із заявою про встановлення факту того, що він здійснює постійний сторонній догляд за своїм батьком, який є особою з інвалідністю II групи та, згідно з висновком ЛКК, потребує такого догляду безстроково. Встановлення цього факту було необхідне, зокрема, для отримання права на відстрочку від призову на військову службу.

2️⃣ Ухвалою суду першої інстанції, залишеною без змін постановою апеляційного суду, провадження у справі було закрито з посиланням на те, що встановлення факту здійснення постійного догляду за особою, яка його потребує, віднесено до повноважень відповідних адміністративних органів і не підлягає судовому розгляду в порядку окремого провадження.

3️⃣ Об’єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначила, що відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення, а у передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Конституційний Суд України роз’яснив, що визначення в законі інших випадків підвідомчості справ судам спрямоване на підвищення ефективності реалізації та захисту прав і свобод людини і громадянина ( (див.: Висновок Конституційного Суду України у справі за зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроєкту про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) вимогам статей 157 і 158 Конституції України від 20 січня 2016 року № 1-в/2016).

4️⃣ ОП КЦС ВС звернула увагу, що за ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає лише ті справи про встановлення юридичного факту, які прямо передбачені законом, а щодо інших юридичних фактів вони можуть встановлюватися в судовому порядку лише за умов, визначених ч. 2 ст. 315 ЦПК України, тобто якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Суд також наголосив, що до предмета судової діяльності не належить встановлення юридичних фактів, завдяки яким фізичні особи реалізують свої публічні права.

5️⃣ Підсумовуючи, ОП КЦС ВС виснувала, що порядок оформлення постійного догляду за особами, які його потребують, з метою надання соціальної послуги визначається Законом України «Про соціальні послуги» та підзаконними актами, а для реалізації права на відстрочку від мобілізації законодавством також передбачено позасудовий порядок — складання акта спеціальними комісіями при місцевих органах виконавчої влади відповідно до п. 61 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 № 560. Отже, встановлення таких обставин має допоміжне значення для прийняття адміністративного рішення і не може бути самостійною метою судового розгляду в цивільному процесі; у разі незгоди з рішенням чи бездіяльністю компетентного органу особа має право звернутися до адміністративного суду.

08/05/2026

♻️Належним способом захисту прав орендодавця у разі нікчемності договору оренди земельної ділянки є одностороння реституція, а не негаторний позов

Постанова КГС ВС у справі № 922/511/24 від 09.04.2026

1️⃣ Прокурор у касаційній скарзі зазначив, що виключна правова проблема полягає у різному підході судів до визначення належного способу захисту права власності держави або територіальної громади щодо земельних ділянок, наданих для ведення фермерського господарства за відсутності підстав, передбачених ч. 2 ст. 134 ЗК України.

2️⃣ Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вказав, що реституція застосовується виключно між сторонами нікчемного правочину. Якщо сторона вважає правочин нікчемним, вона має право звернутися до суду з вимогою про застосування наслідків його виконання, обґрунтовуючи позов нікчемністю правочину.

3️⃣ Суд наголосив, що негаторний позов може бути пред’явлений лише за відсутності між власником і порушником договірних правовідносин. Якщо ж порушення права пов’язане зі статусом особи як сторони договору, захист має здійснюватися зобов’язально-правовими способами.

4️⃣ ВС також зазначив, що фактичне користування земельною ділянкою на підставі договору оренди у разі його нікчемності унеможливлює застосування двосторонньої реституції, оскільки ч. 6 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» передбачає, що отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк користування земельною ділянкою у разі недійсності договору не повертається.

5️⃣ Отже, вимога прокурора про зобов’язання орендаря повернути спірну земельну ділянку орендодавцю (міській раді) є належним та ефективним способом захисту прав територіальної громади шляхом застосування наслідків нікчемності договору оренди у вигляді односторонньої реституції.

30/04/2026

♻️Позовні вимоги, які виникли з правовідносин примусового викупу акцій, емітованих різними акціонерними товариствами, не можуть бути об'єднані в одне провадження
Постанова КГС ВС у справі № 914/2733/25 від 06.03.2026
1️⃣ Суди попередніх інстанцій повернули позовну заяву п’ятьом позивачам (чотирьом фізичним особам та одній юридичній особі) через те, що вони подали спільну позовну заяву з об’єднанням вимог, які виникають із правовідносин примусового викупу акцій різних емітентів (сквіз-аут).
2️⃣ Такі спори відповідно до ч. 8 ст. 30 ГПК України підлягають розгляду за правилами виключної підсудності — за місцезнаходженням кожного емітента цінних паперів.
3️⃣ Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду підтримав позицію судів попередніх інстанцій і зазначив, що заявлені в одній позовній заяві вимоги про стягнення безпідставно набутого майна (грошових коштів) на підставі ст. 1212, 1214 ЦК України не пов’язані єдиною підставою виникнення.
4️⃣ Позивачі обґрунтовували свої вимоги належністю їм акцій різних акціонерних товариств та проведенням окремих процедур примусового викупу акцій (різні емітенти, різні правовідносини). Тому такі вимоги не можуть бути об’єднані в одне провадження.
5️⃣ Крім того, об’єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом встановлена виключна підсудність різним судам, не допускається.
Отже, позовні вимоги, які виникли з правовідносин примусового викупу акцій, емітованих різними акціонерними товариствами (з різним місцезнаходженням), не можуть бути об’єднані в одне провадження.

21/04/2026

♻️Чи є договір користування торговельним місцем на ринку договором найму❓

Постанова СП КГС ВС від 09.04.2026 у справі № 914/746/25

1️⃣42. Спеціалізована палата враховує, що відповідно до частини першої статті 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства, а також договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

2️⃣43. Тобто приписи ЦК України не позбавляють учасників цивільного обороту права укладення договору, за яким одна сторона надає іншій правомочності, що зумовлюють можливість тимчасового використання земельної ділянки, іншого нерухомого майна або їх частини. Такий договір може бути укладений за зразком договору найму (оренди) нерухомого майна, але не містити право володіння ним тимчасовим володільцем.

3️⃣44. До такого договору можуть mutatis mutandis застосовуватися правила про найм (оренду), тобто тією мірою, якою вони відповідають суті правовідносин. До подібних договорів належать, наприклад, договори найму (оренди) площ під встановлення лотків на ринку, площ для обладнання магазинів в торговельних центрах, частин земельних ділянок під стоянку автомобіля, частини стіни будинку під розміщення реклами тощо. Адже в такому разі використання частини об`єкта нерухомого майна не відбуватиметься (див. правовий висновок Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 13.03.2024 у справі № 906/91/20).

4️⃣45. З огляду на наведене спеціалізована палата зауважує, що використання підприємцями наданих їм адміністрацією торговельних місць (площ) не є тотожним використанню земельних ділянок під цими ринками, павільйонів, розміщених на їх території, тощо, хоча, безумовно, тим чи іншим способом передбачає їх експлуатацію. Договори оренди торговельних місць на ринках не є класичними договорами найму в контексті передачі орендарям правомочностей орендодавця. Обсяг таких правомочностей значно вужчий за аналогічний обсяг, який отримує орендар нерухомості, включаючи, але не обмежуючись, правом володіння, яке відсутнє при оренді торговельного місця, але наявне при оренді нерухомого майна, а тому безумовне розповсюдження на правовідносини, що виникають при укладенні, зміні, розірванні, продовженні таких договорів приписів Закону № 157-IX, є помилковим.

5️⃣50. Підтримуючи аргументи колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені в ухвалі від 25.02.2026, про передачу цієї справи на розгляд спеціалізованої палати та враховуючи зазначені міркування щодо правової природи договорів користування торговельним місцем, остання не погоджується з наведеним висновком та відступає від нього, висновуючи, що дія Закону № 157-IX не розповсюджується на правовідносини з укладення, зміни та продовження договорів оренди торговельних місць (площ), незважаючи на те, де саме такі місця знаходяться (вулиця, тимчасовий павільйон, капітальна будівля) і до якої форми власності належать. Такі правовідносини регулює ЦК України, а також підзаконні нормативно-правові акти, зокрема, Положення № 868 і Правила торгівлі на ринку.

13/04/2026

♻️Які можуть бути зловживання⁉️

Постанова КЦС ВС від 25.03.2026 у справі № 752/2168/22

📍Касаційний суд вже зазначав, що учасники цивільного обороту, які є пов`язаними чи афілійованими особами, наприклад, родичі, подружжя (чи жінка та чоловік, які проживають однією сім`єю або мають близькі відносини, але не перебувають у шлюбі між собою), доволі часто намагаються використовувати правомірний цивільно-правовий інструментарій, зокрема позов про оспорювання правочину (ресцисорний позов), всупереч своїй попередній поведінці, не для забезпечення визначеності в приватних відносинах, захисту прав та інтересів. В такій ситуації вони діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно іншої сторони такого договору, тобто з неправомірною метою. Зловживання матеріальними правами є самостійною підставою для відмови у позові (частина третя статті 16 ЦК України) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 травня 2025 року в справі № 369/10615/19 (провадження № 61-17939св23));

🖌Обміркувавши викладене, касаційний суд підкреслює, що

1️⃣учасники цивільного обороту, які є пов`язаними чи афілійованими особами, наприклад, родичі (батько (який був/є учасником юридичної особи) і син), ініціюють судовий процес проти юридичної особи, в якій батько, був/є учасником, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та скасування рішення про державну реєстрацію, в межах якого батько (який був/є учасником юридичної особи) просить позов задовольнити та заперечує наявність юридичних фактів (зокрема, договір 2009 року), діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно юридичної особи. Очевидно правопорядок не може залишати поза реакцією, оскільки такі дії, хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом;

2️⃣очевидно, що для мотивування наявності зловживання правами пов`язаними чи афілійованими особами, наприклад, родичами (батьком і сином), які ініціюють судовий процес проти юридичної особи, в якій батько, був/є учасником, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та скасування рішення про державну реєстрацію, в межах якого батько (який був/є учасником юридичної особи) просить позов задовольнити та заперечує наявність юридичних фактів (зокрема, договір 2009 року), недостатньо ствердження про наявність зловживання правом. Таке мотивування має відбуватися через обґрунтування наявності/відсутності тих обставин, які дозволяють констатувати зловживання правом. До таких обставин, зокрема, належать: пов`язаність осіб, яка може бути досить різноманітною. Зокрема, між особами, які ініціюють судовий процес проти, можуть бути родинні, квазіродинні відносини, інші цивільні відносини; наявність «конфлікту» в юридичній особі, проти якої ініційований процес, між батьком, який був/є учасником юридичної особи, та іншими учасниками

10/04/2026

✍🏻 МОМЕНТОМ НАБУТТЯ ПОВНОВАЖЕНЬ ОРГАНОМ УПРАВЛІННЯ ТОВАРИСТВА НЕ Є МОМЕНТ ВНЕСЕННЯ ВІДОМОСТЕЙ ПРО ТАКИЙ ОРГАН ДО ЄДР

⚖️ Постанова КГС ВС у справі № 910/11142/24 від 18.03.2026

📌 Позивач оскаржив до суду рішення наглядової ради ТОВ про припинення його повноважень як президента.

🏛️ Суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні цього позову, оскільки встановили факти створення наглядової ради ТОВ та наявності у неї повноважень на прийняття такого рішення.

📄 У касаційній скарзі позивач зазначив, що моментом набуття повноважень наглядової ради товариства є юридичний факт реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань змін складу органів управління.

⚖️ КГС ВС відхилив такі доводи касатора, оскільки згідно з ч. з1 ст. з92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

🔎 ВС наголосив, що ані Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", ані Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" не містять положення про те, що моментом набуття повноважень органом управління товариства (у даному випадку наглядовою радою) є саме момент внесення відомостей про такий орган до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Державна реєстрація має публічний та обліковий характер, однак не породжує і не припиняє повноваження виконавчого органу, які виникають на підставі рішення учасників товариства та його статуту.

03/04/2026

📌 Відступлення права вимоги за основним зобов’язанням зумовлює автоматичний перехід прав і за додатковим (акцесорним) зобов’язанням щодо поруки до нового кредитора – ОП КЦС ВС

⚖️ У разі відступлення права вимоги за основним зобов'язанням автоматично відступається право вимоги до поручителя, якщо порука не припинилася та договором цесії не встановлено інше.

📚 Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду, забезпечуючи єдність судової практики.

🏛️ У справі, що переглядалася, спір пов’язаний із захистом права нового кредитора на стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом заміни стягувача у виконавчому провадженні. Зокрема, товариство звернулося до суду з відповідною заявою, вважаючи, що надало достатні докази для підтвердження факту переходу права вимоги як за кредитним договором, так і за договором поруки.

⚠️ Суди вважали, що новий кредитор не надав належних доказів переходу права вимоги за договором поруки, у зв’язку із чим у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження щодо поручителя відмовили.

📖 ОП КЦС ВС, забезпечуючи єдність судової практики, відступивши від протилежного висновку, викладеного в постанові Верховного Суду, зробила такий правовий висновок.

📑 Згідно із частинами 1 та 2 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

🔄 Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні – це заміна на будь-якій стадії саме виконавчого провадження як юридичного процесу стягувача або боржника іншою особою у зв’язку з її вибуттям, тобто підставою заміни стягувача внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов’язки, або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

🧾 Для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи, зокрема й сингулярного, суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов’язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах.

⚖️ На відміну від перевірки дійсності та чинності самої вимоги, оцінка договору відступлення прав вимоги на предмет суперечності приписам законодавства під час вирішення судом заяви про заміну сторони виконавчого провадження (стягувача у виконавчому листі, сторони у справі) є обмеженою та має узгоджуватися з презумпцією правомірності правочину, закріпленою у ст. 204 ЦК України.

📌 Умовою відповідальності поручителя, визначеною в ч. 1 ст. 554 ЦК України, є порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою.

🔗 У разі відступлення права вимоги за основним зобов’язанням одночасно здійснюється відступлення і за додатковим (акцесорним) зобов’язанням, що відповідає правовій природі забезпечувальних зобов’язань та договору цесії. Забезпечувальні зобов’язання, які не мають самостійного характеру, наслідують долю основного зобов’язання і є невід’ємними від нього. Інші умови можуть бути визначені сторонами в договорі відступлення права вимоги.

🧠 ОП КЦС ВС зазначила, що з моменту переходу до нового кредитора права вимоги за основним зобов’язанням, порука за яким не припинилася, право вимоги до поручителя вважається таким, що одночасно перейшло до нового кредитора, якщо інше не передбачено договором відступлення права вимоги.

✅ З огляду на це ОП КЦС ВС скасувала судові рішення судів попередніх інстанцій у частині відмови в задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження щодо поручителя та ухвалила в цій частині нове судове рішення про задоволення заяви.

📎 Постанова ОП КЦС ВС від 2 березня 2026 року у справі № 2-3467/12 (провадження № 61-2593сво25) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/134647600

02/04/2026

♻Чи підлягає апеляційному оскарженню суду ухвалу суду першої інстанції про відмову у задоволенні подання виконавця щодо тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України окремо від рішення⁉

Постанова КЦС ВС від 18.03.2026 у справі № 331/6717/25

📜У справі, що переглядається:

1⃣ухвалою суду першої інстанції відмовлено у задоволенні подання головного державного виконавця про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України;

2⃣ухвалою суду апеляційної інстанції відмовлено у відкритті апеляційного провадження на ухвалу суду першої інстанції про відмову у задоволенні подання виконавця щодо тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, оскільки така ухвала суду першої інстанції не підлягає оскарженню окремо від рішення суду;

3⃣апеляційний суд не врахував, що тлумачення пункту 31 частини першої статті 353 ЦПК України має відбуватися з урахуванням можливості/неможливості поновити свої права особою, яка подає апеляційну скаргу, в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду; особливістю судового рішення щодо тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, з поданням про ухвалення якого звернувся державний виконавець, є те, що воно ухвалюється на стадії виконання судових рішень про стягнення з боржника заборгованості, і оскаржити його одночасно з рішенням суду неможливо; у зв`язку з цим ухвала суду як про задоволення, так і про відмову у задоволенні подання державного чи приватного виконавця про обмеження у праві виїзду за кордон може бути оскаржена в апеляційному порядку.

✂Тому апеляційний суд зробив помилковий висновок про відмову у відкритті апеляційного провадження на ухвалу суду першої інстанції про відмову у задоволенні подання виконавця щодо тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

Юридична компанія "Бі ен Сі"

14/05/2026

13/05/2026

12/05/2026

11/05/2026

08/05/2026

30/04/2026

21/04/2026

13/04/2026

10/04/2026

03/04/2026

02/04/2026

Address

Opening Hours

Telephone

Website

Alerts

Contact The Practice

Shortcuts

Share

Category

Monday	09:00 - 18:00
Tuesday	09:00 - 18:00
Wednesday	09:00 - 18:00
Thursday	09:00 - 18:00
Friday	09:00 - 18:00