31/10/2017
Що таке правовий нігілізм та чому слід вважати його серйозною проблемою в Україні?
Правовий нігілізм - свєрідна деформація правосвідомості, тобто перекручування, руйнування або нерозуміння певних ідей, а в нашому випадку - права в цілому.
Витоки сучасного правового нігілізму слід шукати в історіі, адже передумови для «зневіри» людей в закон склаліся ще задовго до отримання Україною незалежності, і за прикладами не треба йти далеко - сама тільки поява Хельсинскої групи в Раяднському Союзі є доказом недотримання певних прав людини і лишеформальною наявністю деяких правових актів, які насправді не мали ніякої юридичної сили. Отже, проблема правового нігілізму частково закладена в самій ментальності українців і їх скривленому відображенні розуміння права, і як наслідок цього, незацікавленність у правововій освіті і вихованні, а також підвищення рівня правосвідомості.
Однім з витоків правової деформаціі в Україні також є фактична «нерівність» людей перед законом: коли людина дізнаєтсья про правопорушення, яке не потягло за собою покарання, його віра в силу закону знижуєтсья і в результаті може впасти до рівня, коли людина взагалі не враховує закон, у кращому випадку це - пасивний нігізм, тобто зневіра, у гиршому - активний, тобто навмисне недотримання законів.
Наступною причиною правового нігілізму є незрозумілість або неправильність тлумачення і усвідомлення своїх прав та обов’язків, що призводить до того, що особа не розуміє повної свободи своїх дій і рішень у межах правового простору. Саме ж нерозуміння своїх прав та обов’язків є причиною нізького рівня праворозуміння і правосвідомості.
І оскільки цивільзований соціум вбачає в праві засіб для захисту своєї цілісності і саморозвитку, то в порівнянні з ним соціум в Україні вбачає в праві лише засіб пригнічення і
стримування розвитку, або ж, в інших випадках, розуминня права як інтуїтивного, тобто такого, яке базуєтсья на людських емоціях, коли людина спираєтсья при прийнятті рішення на власні переконання. На мою думку, не можна повністю відкидати інтуїтивне праворозуміння як «неправильне» але й приймати його можна тільки за умови високого рівня інтерифізації правових і моральних норм, тобто при перетворенні вимог права і мораль у власні настановки, звичку діяти до завданої правової системи і системи моральних принципів, а також потребує від особи високого рівня правосвідомості.
Зараз правова політика в Україні передбачає орієнтацію на докорінну зміну суспільства і усіх його структур, а також на те, що б відображати потреби ринку, його становлення та розвиток. Така правова політика має перед собою такі цілі, як, насамперед, правове виховання і правова освіта суспільства. Держава ставить перед собою ціль удосконалити систему правової освіти населення, яку необхідно розглядати як безперервний процес формування правової свідомості та правової культури членів суспільства, створення здорової моральної атмосфери, ефективної системи законодавства та демократичного режиму. У 2001 році в Україні була затверджена Національна програма правової освіти населення, яка на законодавчому рівні закріпила основні заходи правової освіти. Ця програма передбачає створення умов для запезпечення доступу громадян до правової інформації та навичок у її застосуванні, а також систему виховних і навчальних дій, спрямованих на створення умов для формування і поваги до права, власних уявлень та настанов, заснованих на сучасних правових цінностях суспільства, концепцій, достатніх для захисту прав, свобод і законних інтересів особи, а також правомірної реальзації їх громадьської позіції. етою правового виховання є фомування соціально-активної особистості і загальне підсилення правової активності громадян, оптимізація правової сфери життя суспільства в цілому.
Одним із шляхів вирішення проблеми правової неосвідченності населення і викорення правового нігілізму є введення у шкільну програму, а також у навчальні программи деяких вищіх навчальних закладів предмету «Правознавство».
Існує багато монографій і праць на тему методології правового виховання суспільства, але, нажаль, вони не мають свого реального заствосування.
На мою думку, для вирішення такої нагальної проблеми необхідно посилити заходи правової освіти в Україні і регулярно проводити освітні курси серед населення, які могли б дати можливість громадянам усвідомити свої свободи у правовій сфері для розвитку як окемо кожної людини, так і всього українського суспільства в цілому.
