19/06/2026
Судова практика: “Тривала відсутність матері у житті дитини не є аргументом проти забезпечення позову шляхом визначення тимчасових зустрічей з дитиною”
🟢В роботі нашого об’єднання перебуває судова справа за позовом матері дитини про визначення місця проживання та відібрання дитини.
❗️Особливістю даної справи є те, що фактично дитина проживає не у одного з батьків, а зі своєю тіткою, яка в силу сімейних обставин виховувала дитину, та вважає себе фактичною матір’ю.
Складність таких сімейних відносин обумовлена тим, що біологічна мати дитини, в силу обставин свого молодого віку була змушена передати дитину на виховання в сім’ю батька дитини на виконання рекомендацій служби у справах дітей, оскільки у свої 17 років не могла забезпечити умови для проживання дитини, її виховання та утримання.
Батько дитини зі свого боку переклав обов’язки на свою сестру.
Із плином часу мати дитини вийшла із важкого становища, отримала освіту, знайшла роботу та врешті намагалася відновити зв’язок із дитиною, на що отримувала відмови від тітки, з якою дитина проживала вже істотний обсяг часу.
У зв’язку із такими обставинами мати дитини подала позов про визначення місця проживання та відібрання дитини.
📅Оскільки процес вирішення такого спору є тривалим, ми звернулися до суду із заявою про забезпечення позову та просили суд зобов’язати особу, з якою проживає дитина, надавати можливість матері спілкуватися з дитиною за допомогою відео-зв’язку та особисто, у разі наявності на це бажання дитини.
Суд першої інстанції задовольнив прохання і визначив відповідний графік зустрічей матері з донькою.
Не погодившись із таким рішенням тітка дитини звернулася із апеляційною скаргою на ухвалу суду.
Київський апеляційний суд скасував ухвалу посилаючись на те, що визначений судом тимчасовий графік зустрічей зобов’язуватиме в примусовому порядку особу, з якою проживає дитина, всупереч бажанню дитини примушувати її до спілкування із матір’ю.
Наш довіритель звернулася до Верховного суду зі скаргою на рішення апеляційного суду.
⚖️Постановою Верховного суду рішення апеляційного суду було скасовано, а в силі залишено рішення суду першої інстанції.
💡Касаційний суд виклав висновки, що тривала відсутність матері у житті дитини не є аргументом проти забезпечення позову. Навпаки, це обґрунтовує необхідність м’якого, поступового й контрольованого механізму відновлення контакту (чи щонайменше намагання його відновити, на необхідності чого позивачка наголосила у своїй заяві про забезпечення позову). У вжитому місцевим судом заході забезпечення позову власне і йдеться про спробу поступового відновлення (чи коректніше – створення) контакту між дитиною та її біологічною матір’ю, позаяк суд обрав спосіб зобов’язання відповідачів надання позивачці можливості спілкуватися та спільно проводити час з дочкою засобами електронного зв’язку та за наявності бажання дитини. Тобто місцевий суд встановив для відповідачів лише обов’язок сприяти бажанню (за його наявності) дитини налагодити контакт з матір’ю дистанційним електронним зв’язком, без безпосередньої присутності, що виключає перестороги, на яких наголошувала тітка дитини. Отже, реагуючи на твердження апеляційного суду, Верховний Суд наголошує, що заборона примусу до дитини не означає заборону покладення обов’язків на дорослого, який фактично контролює доступ до дитини і можливість комунікувати.
☑️Із вказаного практичного досвіду вбачається, що застосування тимчасового графіку спілкування дитини з одним з батьків, який проживає окремо, на час вирішення спору про визначення місця проживання дитини - є адекватним заходом забезпечення позову, і направлений на відновлення контакту з дитиною.
✅Таким чином у разі виникнення спору про визначення місця проживання дитини та за умови відсутності можливості комунікувати з дитиною - доцільно звертатися до суду із заявою про встановлення тимчасового графіку спілкування в порядку забезпечення позову.
https://reyestr.court.gov.ua/Review/137144542