21/11/2025
https://www.facebook.com/share/17eiGJUaaw/?mibextid=wwXIfr
👨⚖️Релігійні переконання і мобілізація: позиція Верховного Суду.
📢Верховний Суд констатує, що релігійні переконання не можуть ❌❌❌бути підставою для відмови від мобілізації. Питання несумісності релігійних переконань та носіння зброї мають вирішуватись вже в процесі проходження військової служби (шляхом відповідного вибору задач для військовослужбовця).
🗓️27 жовтня Об’єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду була розглянута справа за скаргою стороною захисту щодо такого питання: чи узгоджується кримінальна відповідальність за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації з правом особи на свободу думки, совісті та релігії, яке закріплено в Конституції України й міжнародних договорах, ратифікованих Україною.
Обставини які передували зверненню до Верховного суду:
О. було визнано винуватим у тому, що він, будучи придатним за станом здоров`я до військової служби, за відсутності передбачених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» підстав для відстрочки від призову, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за ухилення від призову за мобілізацією, 08 квітня 2024 року умисно без поважних причин не прибув до РТЦК та СП для направлення до військової частини з метою проходження служби, чим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
👨⚖️Суд першої інстанції засудив особу за статтею 366 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки (без застосування іспитового терміну).
Апеляційний суд покарання не змінив, вирок суду першої інстанції залишив в силі.
✍️В даній справі ВС зроби наступні правові позиції:
Об`єднана палата визнає, що відмова від носіння і використання зброї утворює ядро певних релігійних або нерелігійних переконань, тому мотиви такої відмови не можуть бути проігноровані навіть у разі служби за мобілізацією. Хоча питання відмови від виконання наказу, який передбачав носіння або використання зброї, не є предметом цього розгляду, об`єднана палата визнає, що мотиви відмови від виконання такого наказу необхідно брати до уваги для правильного визначення співвідношення свободи совісті та легітимних обмежень.
Водночас об`єднана палата вважає, що ситуація, у якій перебуває держава, позначається також і на обсязі права на сумлінну відмову, тому не погоджується з доводами захисту щодо абсолютної неможливості для сумлінного відмовника бути призваним за мобілізацією з міркувань, які виходять за межі носіння або використання зброї. Наприклад, на думку об`єднаної палати, необхідність підкоритися військовому керівництву і правилам служби, що не пов`язані з носінням і використанням зброї, не є настільки істотним втручанням у свободу сповідувати свої переконання, щоб вважати їх непропорційними за ситуації, в якій такі обмеження запроваджені.
Таким чином, об`єднана палата робить висновок, що законодавство не допускає відмову від призову під час мобілізації з міркувань релігійних або інших переконань, і така відмова, навіть якщо щирість і послідовність цих переконань не викликає сумніву, зумовлює відповідальність за статтею 336 КК України. Разом з тим, релігійні та інші переконання мають враховуватися під час проходження військової служби за мобілізацією й не можуть спричинювати виконання сумлінним відмовником наказів, пов`язаних з носінням або використанням зброї.
Законодавство України не передбачає можливості відмови від виконання обов`язку проходити військову службу за призовом під час мобілізації, яка ґрунтується на релігійних або інших переконаннях.
Такі переконання не можуть бути підставою для звільнення особи від кримінальної відповідальності у разі її ухилення від мобілізації у значенні статті 336 КК України.
Призов на військову службу під час мобілізації не скасовує права на сумлінну відмову від носіння та/або використання зброї.
На думку об`єднаної палати, національне законодавство відповідає критеріям доступності і чіткості. Також не викликає сумніву, що неможливість для військовозобов`язаного відмовитися від призову під час мобілізації є свідомим й послідовним вибором законодавця.
Як вважає об`єднана палата, неможливість відмовитися від військової служби на підставі переконань також має легітимну мету в ситуації, в якій перебуває держава.
🤔Цікавим в даній справі є те, що хоч ВС не задовольнив касаційну скаргу захисту і висловив правову позицію щодо неможливості відмови від військової служби у зв’язку з релігійними переконаннями та настання за таку відмову наслідків у виді притягнення до кримінальної відповідальності, проте у даній справі сам ВС взяв до уваги довідку релігійної організації, згідно якої засуджений є священнослужителем, старійшиною (єпископом) релігійного збору, об`єднана палата вважає можливим досягти мети заходу примусу зі звільненням О. на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання, призначеного за ст. 336 КК України.
👨⚖️Верховний Суд звільнив О. від відбування призначеного покарання з іспитовим строком тривалістю 1 рік. Відповідно ст. 76 КК України зобов`язав О. в період іспитового строку періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. Звільнив О. з-під варти з установи виконання покарань.
🤔Хоча Верховний Суд і зазначає, що питання несумісності релігійних переконань та носіння зброї мають вирішуватись вже в процесі проходження військової служби, однак не вказує, яким чином це можливо реалізувати на практиці за відсутності відповідного нормативного регулювання 🤷🤷🤷
🔎справа №573/838/24
Вже опублікована в реєстрі судових рішень: https://reyestr.court.gov.ua/Review/131495382
✍️Матеріал підготував наш адвокат Микола Михальчук.
