07/02/2022
#СудоваПрактика
⚖️Постанова Верховного Суду
🗓️від 04 листопада 2020 року
📌у справі № 389/2004/16-ц
Ключові тези:
📍Наслідком звільнення працівника у період його непрацездатності є зміна дати звільнення, а не поновлення на роботі.
📍Гарантія ч. 3 ст. 40 КЗпП України поширюється на випадки припинення контракту з працівником за п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. У разі порушення цієї гарантії негативні наслідки слід усувати шляхом зміни дати звільнення позивача, визначивши датою припинення трудових відносин перший день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності (відпустки).
📎Обставини справи:
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Знам`янської районної ради Кіровоградської області про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
На обґрунтування позовних вимог посилався на таке. 07 жовтня 2008 року рішенням сесії Знам`янської районної ради Кіровоградської області його призначено на посаду керівника Комунального підприємства Знам`янської районної ради «Районна аптечна мережа» (далі - КП «Районна аптечна мережа»). У той же день Знам`янська районна рада уклала з ним типовий контракт на строк до 07 жовтня 2009 року з подальшим його продовженням. Згідно з пунктом 1.3 контракту він є строковим трудовим договором. Пунктами 5.2, 5.3 контракту прямо передбачені підстави припинення контракту та звільнення керівника з посади, розірвання контракту з ініціативи засновника до закінчення строку його дії. 20 липня 2016 року у зв`язку із систематичним порушенням пунктів 2.1, 2.2, 7.2 контракту, невиконанням пунктів 7.4, 7.5 статуту КП «Районна аптечна мережа» з ним припинено дію типового договору та звільнено з посади керівника КП «Районна аптечна мережа» на підставі пункту 8 статті 36 КЗпП України. Дії Знам`янської районної ради з припинення контракту та його звільнення з роботи є незаконними. Зокрема, припинення контракту та звільнення з посади відбулося під час його тимчасової непрацездатності, що заборонено ч. 4 ст. 40 КЗпП України, без зазначення конкретних причин звільнення, фактів невиконання ним своїх обов`язків без поважних причин. Крім того, відповідач, в особі його уповноваженої особи, не видав відповідного наказу про звільнення, а запис у трудовій книжці про звільнення зроблено «заднім» числом.
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив визнати незаконними дії відповідача з припинення дії трудового контракту з керівником КП «Районна аптечна мережа» від 07 жовтня 2008 року та звільнення його із зазначеної посади за пунктом 8 статті 36 КЗпП України з 20 липня 2016 року (запис № 33 у трудовій книжці); поновити його на посаді керівника КП «Районна аптечна мережа» з 20 липня 2016 року, допустивши негайне виконання рішення; стягнути з відповідача оплату за вимушений прогул з 26 липня 2016 року до 21 березня 2017 року в розмірі 66 086,81 грн.
Рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 березня 2017 року у справі № 389/2004/16-ц у задоволенні позову відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 20 червня 2017 року рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 березня 2017 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконними пункти 3 і 4 рішення Знам`янської районної ради Кіровоградської області від 05 липня 2016 року № 117 щодо припинення трудового контракту та звільнення ОСОБА_1 з посади керівника КП «Районна аптечна мережа» за пунктом 8 статті 36 КЗпП України з 20 липня 2016 року з урахуванням гарантій, встановлених законодавством і контрактом. Поновлено ОСОБА_1 на посаді керівника КП «Районна аптечна мережа» з 20 липня 2016 року. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Знам`янської районної ради Кіровоградської області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 14 листопада 2018 року рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 20 червня 2017 року скасовано, а рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 березня 2017 року залишено в силі.
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 березня 2017 року у цій справі у зв`язку з виключними обставинами.
На обґрунтування заяви посилався на таке. 04 вересня 2019 року Другий сенат Конституційного Суду України у справі № 3-425/2018(6960/18) розглянув на пленарному засіданні справу за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 3 ст. 40 КЗпП України. У цій справі Конституційний Суд України визнав можливим розповсюдження гарантії захисту працівника від незаконного звільнення на правовідносини між працівником та роботодавцем, що виникли на підставі контракту.
У зв`язку з наведеним вказані обставини є виключними, а висновки у рішенні Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 березня 2017 року у справі № 389/2004/16-ц стосовно нерозповсюдження гарантії захисту працівника від незаконного звільнення на його правовідносини зі Знам`янською районною радою, що виникли на підставі контракту від 07 жовтня 2008 року, є такими, що протирічать вищезазначеному рішенню Конституційного Суду України, тому є підстави для його перегляду.
📎Рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 11 лютого 2020 року, заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами задоволено. Рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 березня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до Знам`янської районної ради Кіровоградської області про визнання незаконним припинення контракту з керівником підприємства, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково.
Визнано незаконними пункти 3 і 4 рішення Знам`янської районної ради Кіровоградської області від 05 липня 2016 року № 117 щодо припинення трудового контракту та звільнення ОСОБА_1 з посади керівника КП «Районна аптечна мережа» за пунктом 8 статті 36 КЗпП України з 20 липня 2016 року з урахуванням гарантій, встановлених законодавством і контрактом.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді керівника КП «Районна аптечна мережа» з 20 липня 2016 року.
У задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.
📎Касація:
Знам`янська районна рада Кіровоградської області у своїй касаційній скарзі вказала, що що наданий позивачем листок непрацездатності не відповідає вимогам закону щодо порядку його отримання, тому не може вважатись допустимим та достовірним доказом у розумінні чинного процесуального законодавства. У день прийняття рішення про звільнення позивач знаходився на робочому місці та брав участь у проведенні сесії районної ради.
КЦС зазначив, що відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.
Рішенням Конституційного Суду України від 04 вересня 2019 року № 6-р(ІІ)/2019 у справі за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 40 КЗпП України визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), положення частини третьої статті 40 КЗпП України. Конституційний Суд України зазначив, що положеннями частини третьої статті 40 КЗпП України закріплені гарантії захисту працівника від незаконного звільнення, що є спеціальними вимогами законодавства, які мають бути реалізовані роботодавцем для дотримання трудового законодавства. Однією з таких гарантій є, зокрема, сформульована у законодавстві заборона роботодавцю звільняти працівника, який працює за трудовим договором і на момент звільнення є тимчасово непрацездатним або перебуває у відпустці. Отже, нерозповсюдження такої вимоги на трудові правовідносини за контрактом є порушенням гарантій захисту працівників від незаконного звільнення та ставить їх у нерівні умови порівняно з працівниками інших категорій.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини третьої статті 40 КЗпП України є такими, що поширюються на усі трудові правовідносини.
Верховний Суд враховує, що наказ про звільнення позивача видано 20 липня 2016 року, тобто у період, коли позивач був непрацездатний, що є порушенням частини третьої статті 40 КЗпП України.
Проте наслідком звільнення працівника у період його непрацездатності є зміна дати звільнення, а не поновлення на роботі.
Аналогічний за змістом висновок висловлений також у постановах Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 545/1151/16-ц (провадження № 61-17196вв19), від 11 грудня 2019 року у справі № 522/3410/15-ц (провадження № 61-43676св18), від 16 червня 2020 року у справі № 750/8456/17 (провадження № 61-22946св18).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18 (провадження № 14-670цс19) відступила від висновків, сформульованих у постановах Верховного Суду України від 26 грудня 2012 року у справі № 6-156цс12 і від 23 січня 2013 року у справі № 6-127цс12, а також від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, сформульованого у постанові від 16 березня 2020 року у справі № 640/10761/14-ц. Зокрема, зазначила, що гарантія частини третьої статті 40 КЗпП України поширюється на випадки припинення контракту з працівником за пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України. У разі порушення цієї гарантії негативні наслідки слід усувати шляхом зміни дати звільнення позивача, визначивши датою припинення трудових відносин перший день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності (відпустки).
Указаного суди попередніх інстанцій до уваги не взяли та помилково вважали, що звільнення працівника під час його тимчасової непрацездатності є безумовною підставою для поновлення його на роботі.
📌Верховний суд касаційну скаргу задовольнив частково. Рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасував в частині вирішення позовних вимог про визнання незаконним припинення контракту та поновлення на роботі. Позовні вимоги про визнання незаконним припинення контракту та поновлення на роботі задовольнив частково. Змінив дату звільнення ОСОБА_1 з посади керівника Комунального підприємства Знам`янської районної ради «Районна аптечна мережа» на підставі п. 8 ст. 36 КЗпП України з 20 липня 2016 року на 26 липня 2016 року.
