22/11/2016
Під враженням від ІІ Форум з конкурсного права АПУ.
Захід у такому форматі проводиться вдруге в Україні. Заявлені теми гострі та актуальні. Модератори та спікери інформативно доносили інформацію до слухачів, однак складалось враження, що запитань від аудиторії якби не дуже й бажають чути та й за межі регламенту не бажано виходити...Тому актуальні та проблемні питання в процедурах банкрутства так і залишились актуальними та проблемними для кожного арбітражного керуючого окремо. Можливо така ситуація пов’язана з очікуванням змін до чинного законодавство про банкрутство. Але давайте будемо відвертими – якісних змін на допомогу арбітражному керуючому за останніх два роки, як і за останні, наприклад, п’ять років, ні на законодавчому рівні ні від регулятора – Міністерство юстиції України - так спільнота і не дочекалась.
Увага організаторів заходу до позасудових процедур та процедури санації, звичайно, заслуговує на увагу, але які пропозиції щодо вирішення цих проблем? Стаття 6 чинної на сьогодні редакції Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є мертвонародженим дитям і спроба іі оживити чи реанімувати закінчиться на практиці низкою кримінальних проваджень до осіб – організаторів цієї процедури та обвинуваченням суддів у корумпованості. А процедура власне самої санації як такої і за чинною редакцією теперішнього Закону і за минулою редакцією є тільки формою відмивання та здешевлення активів банкрута. І це знають всі, хто дотичний до проблем відновлення платоспроможності боржника. У нас не пишуться плани санації, щоб відновити платоспроможність боржника, у нас вони пишуться для іншої цілі… то де знайти реальні механізми для справжніх процедур санації, крім як на законодавчому рівні? Не просто ж констатувати факт і розводити руками?
Велику частину часу на II Форум з Конкурсного права АПУ приділялось проблемі реалізації майна банкрутів. Всі розуміють, що це невід’ємна і дуже вагома частина взагалі вартості або ціни банкрутства того чи іншого підприємства. Це і тривалість часу всіх процедур, які передують реалізації майна, в тому числі і сумнозвісна процедура санації. Але це також і організатор торгів, його компетентність і відповідальність, що в свою чергу пов’язане з особою арбітражного керуючого і його компетентністю. А компетентність і грамотність неможлива без належної оплати послуг цієї особи. Тому говорить про непрозорість роботи арбітражного керуючого і його зловживання, недобросовісну конкуренцію тощо на даному етапі просто некоректно. Такий механізм його дій закладений законодавцем і підтримується дуже заповзято регулятором.
Має право на життя фінансова реструктуризація, тим більше відповідний закон уже прийнятий. Але це тільки теорія і практичний розвиток будемо бачити в майбутньому.
Така ситуація і з введенням інституту приватних виконавців. Відповідні закони прийняті, скоро стартують навчальні курси, а там і екзамен. Але як поведе себе регулятор, тобто Міністерство Юстиції України – це велике питання і, практично, це або успіх цього виду діяльності або його чекає доля тих же арбітражних керуючих. Чекаємо!
Автор: Галина Серпутько
