NS Lawyers

20/09/2024

✅Чергова перемога NS Lawyers у господарському спорі, який нерозривно повʼязаний з кримінальним провадженням

🔹Суть справи: клієнт придбав на торгах, як виявилось, неіснуючу комерційну будівлю.

🔹Завдання: довести, що будівлі не існує; повернути сплачені кошти й отримати відшкодування збитків.

🔹Результат:

1️⃣Господарський суд м. Києва: визнав укладений на торгах правочин недійсним: стягнув з ДВС та Сетам: кошти, сплачені за придбання неіснуючої будівлі, збитки, витрати на правничу допомогу.

2️⃣Північний апеляційний господарський суд залишив вказане рішення без змін.

3️⃣Всупереч практиці Верховного Суду, нам вдалось стягнути кошти, сплачені за придбання неіснуючої будівлі, з урахуванням індексу інфляції.

Ми довели, що інфляційні втрати є збитками клієнта. ☝️Це пояснюється тим, що повернення самих лише сплачених за придбання неіснуючої будівлі коштів недостатньо для відновлення прав клієнта, у звʼязку зі значним знеціненням гривні.

18/05/2023

‼️Зміна запобіжного заходу на тримання під вартою при ухваленні вироку

При ухваленні вироку у кримінальному провадженні, суди часто змінюють запобіжний захід, який раніше було обрано обвинуваченому на стадії досудового розслідування чи судового розгляду справи. Однак вказана процедур чітко не регламентована чинним законодавством.

Так, КПК України містить:
- п. 14 ч. 1 ст. 368 КПК України, у якому вказано: «Ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання: як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження»;
- п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України, відповідно до якого: «У резолютивній частині вироку зазначаються: у разі визнання особи винуватою:.. рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили».

Інших норм, які б безпосередньо регулювали питання щодо обрання чи зміни запобіжного заходу саме при ухваленні вироку, КПК України не містить. У зв’язку з таким обмеженим правовим регулюванням, на практиці виникає низка питань щодо порядку зміни запобіжного заходу при ухваленні вироку, які пропонуємо розібрати на наступному прикладі.

Припустимо, що на стадії досудового розслідування та судового провадження обвинуваченому не було обрано жодного запобіжного заходу (або було обрано запобіжний захід, не пов’язаний з триманням під вартою). Однак при ухваленні вироку суд застосовує обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Постає запитання: якими нормами законодавства при цьому повинен керуватись суд?

На практиці склались два різні підходи щодо порядку обрання чи зміни запобіжного заходу при ухваленні вироку:

1️⃣ Суд має право за власною ініціативою обрати чи змінити запобіжний захід на тримання під вартою. Зазначений підхід, до прикладу, відображено у вироку Вищого антикорупційного суду від 16.01.2023 у справі № 991/8783/21. Цей підхід зводиться до того, що оскільки норми КПК України чітко не регулюють вказане питання, то суд не позбавлений права за власною ініціативою обрати чи змінити запобіжний захід на тримання під вартою;

2️⃣ Суд має право змінити запобіжний захід на тримання під вартою лише за вмотивованим клопотанням прокурора. Вказаний підхід відображено, наприклад, в ухвалі Апеляційного суду Львівської області від 16.03.2018 у справі № 459/2171/16-к. Однак такий підхід є непопулярним серед українських суддів.

На мою думку, застосування саме другого підходу є правомірним та справедливим, з огляду на наступне.

✅ У ч. 1 ст. 183 КПК України вказано: «тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам...».

Тобто саме прокурор зобов’язаний обґрунтувати неможливість обрання обвинуваченому більш м’якого запобіжного заходу.

Якщо ж суд самостійно при ухваленні вироку обере обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою – це означає, що суд підміняє собою прокурора. У такому разі суд самостійно замість прокурора наведе аргументи щодо неможливості обрання обвинуваченому більш м’якого запобіжного заходу та сам же ж з цими аргументами і погодиться.

Водночас норма ч. 3 ст. 22 КПК України прямо забороняє суду підміняти собою прокурора. Відповідно до вказаної норми: «Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу».

Отже, суд не може самостійно ініціювати питання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у формі тримання під вартою при ухваленні вироку, оскільки у такому разі суд перебере на себе функції прокурора, що заборонено законом.

✅ Норми п. 14 ч. 1 ст. 368, п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України, хоч і передбачають, що у вироку вказується інформація про запобіжний захід до набрання вироком законної сили, однак у них нічого не зазначено про те, що суд має право самостійно ініціювати вказане питання за відсутності клопотання прокурора.

У свою чергу, єдиними нормами, які регулюють питання обрання запобіжного заходу на стадії судового провадження є норми ч. 1 ч. ст. 331 КПК України, відповідно до яких: «Під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого».

Тобто норми законодавства чітко не визначають процедуру обрання чи зміни запобіжного заходу при ухваленні вироку. У свою чергу, норми, які регламентують порядок обрання чи зміни запобіжного заходу на стадії судового провадження, вказують на те, що це може відбутись виключно за клопотанням сторони обвинувачення.

При цьому положення національного законодавства повинні бути достатньо доступними, точними та передбачуваними у застосуванні (п. 52-53, рішення ЄСПЛ у справі «Максименко і Герасименко проти України» від 16.05.2013).

З огляду на зазначене, очевидно, що найбільш передбачуваним виглядає ситуація, за якої при ухваленні вироку, суд виключно за клопотанням сторони обвинувачення обирає чи змінює запобіжний захід. Якщо ж суд це здійснює за власною ініціативою, то виникає ситуація, за якої порушується принцип «якості закону» і норми КПК України стають непередбачуваними в розумінні будь-якого стороннього спостерігача.

✅ Для обрання особі запобіжного заходу суд має встановити наявність ризиків, визначених ст. 177 КПК України. Тобто, якщо особі було обрано запобіжний захід, наприклад у формі застави, то це означає, що суд чи слідчий суддя встановив, що наявних ризиків, передбачених ст. 177 КУпАП, недостатньо для застосування більш суворого запобіжного заходу.

За таких обставин, для зміни вказаного запобіжного заходу, суд повинен встановити, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, змінились та стали більш суттєвими і їх запобігти можливо лише шляхом зміни запобіжного заходу на тримання під вартою.

У свою чергу, суд не має права самостійно збирати докази, в тому числі й на користь сторони обвинувачення. За таких обставин, суд не може самостійно здобути докази на підтвердження суттєвої зміни ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Єдине, що може зробити суд – це констатувати, наприклад, що у зв’язку з призначенням особі покарання у виді позбавлення волі ризик переховування обвинуваченого значно посилився. Однак вказаний висновок суду буде безпідставним. Це пояснюється тим, що згідно з практикою ЄСПЛ ризик переховування не може ґрунтуватись лише на тяжкості покарання (п. 64, 69 рішення ЄСПЛ у справі «Авраімов проти України» від 25.03.2021).

Отже, за відсутності клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу, суд не має права при ухваленні вироку самостійно збирати та досліджувати докази на підтвердження наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. У свою чергу, відсутність доказів на підтвердження наявності вказаних ризиків унеможливлює в законний спосіб вирішити питання про зміну запобіжного заходу.

✅ Якщо суд самостійно ініціює та відповідно вирішить при ухваленні вироку обрати обвинуваченому запобіжний захід у формі тримання під вартою, то у такому разі жодного обговорення вказаного питання у судовому засіданні не буде. За таких обставин, обвинувачений буде позбавлений можливості наводити свої аргументи та заперечення проти обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що призведе до порушення права на справедливий суд.

✅ Може виникнути ситуація, за якої прокурор подав клопотання щодо зміни застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу. Наприклад, прокурор просить змінити запобіжний захід у формі застави, шляхом покладення на обвинуваченого додаткових обов’язків.

Виникає запитання: чи має право суд у такому разі обрати більш суворий запобіжний захід, ніж той, про який просить прокурор, наприклад, тримання під вартою?

На мою думку, суд не має права цього робити. Жодна норма КПК України не наділяє суд правом обирати більш суворий запобіжний захід, ніж той, про який просить прокурор. Натомість суд має лише право обрати особі суд більш м’який запобіжний захід, про що прямо вказано в нормах ч. 4 ст. 194 КПК України.

🟢 Отже, норми КПК України потребують змін в частині регламентування порядку обрання чи зміни запобіжного заходу при ухваленні вироку. До моменту внесення таких змін найбільш правомірним та справедливим видається обрання чи зміна такого запобіжного заходу виключно за клопотанням прокурора та в межах заявлених ним вимог.

NS Lawyers - команда юристів, яка спеціалізується на виріше?

05/05/2023

Наші адвокати поділились своїм досвідом в антикорупційній справі 👨‍⚖️

Досить часто обвинуваченими у вчиненні одного кримінального правопорушення є кілька осіб. З метою забезпечення виконання завдань кримінального провадження судовий розгляд щодо таких обвинувачених здійснюється в межах одного провадження. При цьому інколи можуть виникати ситуації, коли один з обвинувачених не може брати участь у судовому провадженні протягом тривалого часу.

🧐На практиці така ситуація створює низку проблем і навіть призводить до істотного порушення прав обох обвинувачених.

❓Чому необхідно внести зміни до КПК України та передбачити можливість не завжди зупиняти судове провадження щодо одного обвинуваченого та продовжувати його щодо іншого, читайте в статті Ян Нечваль, адвоката, CEO АО NS Lawyers: https://bit.ly/3LD7OV5

27/02/2023

🏆 Перемога NS Lawyers в Апеляційній палаті Вищого антикорупційного суду

Апеляційна палата скасувала незаконний вирок ВАКС, яким нашого клієнта: 1️⃣ засуджено до позбавлення волі на строк 4 роки; 2️⃣ зобов‘язано відшкодувати 5 млн грн збитків.

Клієнта звільнили з-під варти негайно в залі суду.

❗️Що цьому передувало:

ВАКС незаконно визнав нашого клієнта винним у вчиненні корупційного злочину😡.

Ухвалюючи вирок, ВАКС змінив запобіжний захід, застосований до клієнта у виді застави, на тримання під вартою. У результаті цього наш клієнт 3 місяці провів у слідчому ізоляторі #️⃣.

Однак АП ВАКС 👨‍⚖️ продемонструвала, що справедливість, законність, верховенство права все ще існують, незважаючи на запит суспільства на обвинувальні вироки у кримінальних провадженнях щодо корупційних злочинів.

Було важко 🥵, але воно того варте)

Над справою працював засновник NS Lawyers, адвокат Ян Нечваль

31/01/2022

❗️ЯК ДІЯТИ ПІД ЧАС ОБРАННЯ ЗАПОБІЖНОГО ЗАХОДУ❓

У цій статті 📰 розповімо, як протидіяти слідчому/прокурору 👮‍♂️під час обрання особі запобіжного заходу.

Запобіжні заходи – це визначені КПК України заходи, спрямовані на забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого, засудженого через певне обмеження їхніх прав🚫.

Запобіжними заходами є: особисте зобов’язання 📝; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою (ч. 1 ст. 176 КПК України).

Запобіжні заходи обираються слідчим суддею або судом 👨‍⚖️ за клопотанням слідчого/прокурора.

Якщо говорити про підозрюваного, то часто разом з повідомленням про підозру йому вручається клопотання про застосування запобіжного заходу. Зазначене клопотання розглядається слідчим суддею не пізніше 72 год ⏳з моменту його надходження до суду (ч. 1 ст. 186 КПК України). На практиці це відбувається досить швидко: наприклад, якщо підозрюваному о 17:00 🕐 год вручили повідомлення про підозру, то клопотання може розглядатись вже наступним ранком.

Тому, після отримання клопотання про застосування запобіжного заходу потрібно діяти досить швидко, щоб встигнути 🏃‍♂️підготувати та надати суду/слідчому судді відповідні заперечення.

❕Враховуючи, що перелік запобіжних заходів достатньо великий, і такі заходи відрізняються за суворістю, слідчий суддя/суд, вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, керується конкретними критеріями, а саме:

1️⃣ Наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення

Для застосування запобіжного заходу суд/слідчий суддя повинен переконатись, що існує «обґрунтована підозра» вчинення особою злочину 🔫.

Слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи відомостей, які б надавали змогу об'єктивному спостерігачу🔭 зрозуміти, що особа можливо вчинила правопорушення. Однак те, що може бути визнано «обґрунтованим», залежатиме від обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі «Кавала проти Туреччини» від 10.12.2019).

Тобто для встановлення наявності «обґрунтованої підозри» слідчий/прокурор повинен надати суду достатню кількість доказів, які б дали змогу слідчому судді/суду дійти до висновку про те, що: (1) мало місце кримінальне правопорушення; (2) конкретна особа 🧍можливо вчинила таке правопорушення.

Проте, під час доведення факту відсутності підстав для застосування запобіжного заходу, не слід плутати ❌ стандарти доказування «обґрунтована підозра» та «поза розумним сумнівом», оскільки останній застосовується під час ухвалення судом вироку (а не під час обрання запобіжного заходу). Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» (на відміну від «обґрунтованої підозри») означає що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину (постанова Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 754/17019/17).

Для переконання слідчого судді/суду у відсутності «обґрунтованої підозри» захиснику слід доводити факт відсутності в матеріалах справи 🗄 доказів, які б могли свідчити про причетність особи до конкретного злочину.

Наприклад, у справі щодо заволодіння службовими особами підприємства та Міністерства оборони України земельною ділянкою та розтрати майна за ч. 5 ст. 191 КК України розглядалось питання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_1 🙎‍♂️. Суд дійшов висновку про відсутність «обґрунтованої підозри». Висновок суду базувався на тому, що прокурор для підтвердження «обґрунтованої підозри» посилався на підписання ОСОБА_1 у 2006 році акту прийому-передачі частини основних фондів з передачею земельної ділянки із основними фондами. На думку суду, лише цього посилання було недостатньо для встановлення наявності «обґрунтованої підозри», оскільки внаслідок підписання такого акту 📃 право власності на земельну ділянку не перейшло до іншої особи, оскільки воно перейшло лише у 2007 році на підставі рішень інших осіб (ухвала Апеляційного суду м. Києва від 20.06.2018 у справі № 752/7898/17).

Проте захиснику 👨‍💼 слід доволі обережно підбирати аргументи, оскільки, можливо, на етапі обрання запобіжного заходу стороні захисту не вигідно, щоб сторона обвинувачення знала її стратегію захисту.

2️⃣ Наявністю хоча б одного з ризиків, передбачених ст. 177 КПК України

Слідчий/прокурор 🚔 повинні довести суду, що існує хоча б один з наступних ризиків:
1) ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду;
2) ризик знищення, приховування або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) ризик незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста 🛠 у цьому ж кримінальному провадженні;
ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином;
4) ризик вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.

Ці ризики мають бути належним чином обґрунтовані, і міркування органів державної влади з цих питань не можуть бути абстрактними, загальними або стереотипними (рішення ЄСПЛ 🏛у справі «Мерабішвілі проти Грузії» від 28.11.2017).

Тобто при обранні запобіжного заходу захиснику слід доводити, що ризики, на які посилається слідчий/прокурор 👮‍♂️, є виключно його власним та не підтвердженим припущенням. Це допоможе захиснику домогтись або відмови у застосуванні запобіжного заходу, або обрання більш м’якого запобіжного заходу.

Наведемо приклад. Досить часто у своїх клопотаннях слідчі/прокурори наявність ризику переховування ✈️ від органів досудового розслідування та/або суду обґрунтовують лише тяжкістю покарання, яке може бути застосовано у випадку доведення вини особи у вчиненні кримінального правопорушення. Проте такого посилання недостатньо для встановлення реальності ризику переховування. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ «Авраімов проти України» від 25.03.2021 Суд повторює усталений принцип своєї практики, згідно з яким ризик переховування не може оцінюватися виключно на підставі тяжкості можливого покарання.

Хоча на практиці досить часто суди, оцінюючи наявність ризиків, виходять не 🙅з аналізу конкретних обставин кримінального провадження, а виключно з тверджень прокурора та формально посилаються на наявність ризиків.

Наприклад, у справі № 991/3366/20 прокурор посилався на наявність ризику впливу на свідків. Надаючи оцінку вказаному ризику суд зазначив: «Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, слідчий суддя виходив з встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та дійшов правильного висновку про те, що ризик такого впливу зберігається до отримання 🕵️‍♀️ показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті» (ухвала Апеляційної палати ВАКС від 04.06.2020 у справі № 991/3366/20).

У подібних ситуаціях рекомендуємо ❕вживати всіх дій для того, щоб показати суду, що такий ризик є незначним. Наприклад, існує можливість зазначити, що в кримінальному провадженні підлягає допиту свідок, однак підозрюваний з цим свідком не знайомий, свідок не перебував у підпорядкуванні підозрюваного, підозрюваний жодного разу зі свідком не контактував. Тому, ризик можливого впливу на свідка до його допиту в суді хоча теоретично й залишається, однак є доволі абстрактним.

3️⃣ Недостатністю застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні

Клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу повинно містити: обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м’яких запобіжних заходів (п. 6 ч. 1 ст. 184 КПК України📖).

При цьому норми ч. 3 ст. 176 КПК України чітко встановлюють, що слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор🕵🏻‍♂️ не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.

Судді досить суб’єктивно оцінюють вказаний критерій, який залежить від конкретних обставин справи.

Наприклад, у справі № 760/7590/19 прокурор посилався на наявність наступних ризиків: переховування від органів досудового розслідування та/або суду; знищення 🧨, приховування або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконний вплив на свідків, експертів чи спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні. З цих підстав орган досудового розслідування вважав, що застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного. Проте суд, врахувавши вік та стан здоров`я підозрюваного, наявність достатньо міцних соціальних зв`язків на території України, позитивні характеристики та репутацію підозрюваного, обставини вчинення злочину та інші дані, що характеризують підозрюваного, дійшов висновку, що тримання під вартою є занадто обтяжливим заходом забезпечення кримінального провадження та може нанести непоправної шкоди його здоров`ю👨🏼‍⚕️, а досліджені обставини свідчать про можливість забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного шляхом застосування більш м’якого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту (ухвала Апеляційної палати ВАКС від 09.12.2019 у справі № 760/7590/19).

З вказаного рішення неможливо чітко з’ясувати, чому суддя вирішив замінити тримання під вартою саме на цілодобовий домашній арешт #️⃣. Однак у подібних випадках захиснику слід не лише посилатись на факт недоведення слідчим/прокурором неможливості застосування більш м’якого запобіжного заходу, а й з врахуванням відомостей про особу підзахисного, доводити недоцільність застосування того запобіжного заходу, про який просить слідчий/прокурор.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу на підставі зазначених вище критеріїв, слідчий суддя/суд повинен дослідити наступні обставини:
🔹вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
🔹тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
🔹вік та стан здоров’я підозрюваного, обвинуваченого;
🔹міцність соціальних зв’язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
🔹наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
🔹репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
🔹майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
🔹наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
🔹дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
🔹наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 178 КПК України).

Захиснику слід особливо детально зупинитись на деяких з вказаних обставинах. Недостатнім буде лише посилання на наявність у клопотанні слідчого/прокурора формальних недоліків, оскільки обрання запобіжного заходу є доволі суб’єктивним процесом, який більшою мірою залежить від внутрішнього переконання судді.

Тому, необхідно охарактеризувати підзахисного з позитивної сторони, враховуючи його репутацію, соціальні зв’язки🤝, наявність осіб на утриманні, місце роботи тощо, щоб у суду/слідчого судді склалось потрібне для сторони захисту враження про особу, щодо якої обирається запобіжний захід.

❗️Отже, при обранні запобіжного заходу захиснику потрібно правильно обрати стратегію в залежності від конкретних обставин справи. Це може бути, наприклад, акцент на доведенні непричетності особи до кримінального правопорушення або, ж акцент на недоведеності наявності ризиків через призму особи підозрюваного/обвинуваченого/засудженого та ін. Також, враховуючи, що обрання запобіжного заходу є доволі суб’єктивним процесом, необхідно детально проаналізувати практику судді, що розглядатиме питання про обрання запобіжного заходу, та використати її на власну користь.

27/10/2021

‼️НАВІЩО ТА НА ЯКИХ УМОВАХ УКЛАДАТИ ДОГОВІР З БЛОГЕРОМ❓

У цій статті 📜 пояснимо навіщо потрібен договір з блогером 👨‍💻 та надамо поради щодо умов такого договору.

✅ НАВІЩО ЗАМОВНИКУ ПОСЛУГ ДОГОВІР З БЛОГЕРОМ❓

Ситуацій, у який виникає необхідність звернутись за послугами до блогера, може бути безліч:
🔹існує необхідність у збільшенні кількості підписників на свій акаунт у соціальних мережах;
🔹є бажання розповісти потенційним клієнтам про якість чи переваги товару;
🔹спеціаліст у певній сфері бажає розвивати свій персональний бренд тощо.

Незалежно від причин, перед початком співпраці з блогером не слід ⚠️ пропускати такий важливий етап, як укладення договору.

Чому❓Тому що за відсутності договору можуть виникнути неприємні ситуації, наприклад:
👎 замовник послуг провів оплату, а попередньо обіцяні послуги не надані;
👎 формально послуги надані, але замовник незадоволений їхньою якістю чи результатом;
👎 послуги надані, однак несвоєчасно тощо.

За відсутності договору знайти оптимальний вихід з наведених ситуацій дуже складно, а часом – неможливо 🙅‍♂️. Навіть, якщо замовник попередньо у переписці в соціальних мережах 💻домовився з блогером про надання послуг, то в наших реаліях доволі складно довести, що конкретний акаунт, з якого велась переписка ✍️ належить конкретній особі (блогеру).

У свою чергу, наявність договору 📇 з блогером не лише застрахує від можливих неприємних ситуацій, а й надасть можливість якомога детальніше передбачити умови співпраці🤝, порядок розрахунків та інші важливі питання ☝️.

✅ НАВІЩО ДОГОВІР БЛОГЕРУ❓

Договір 📃 потрібен не лише замовнику послуг блогера, а й самому блогеру.

Це пояснюється тим, що часом замовники послуг можуть поводити себе недобросовісно 🤢, наприклад:
👎 не оплатити надані послуги;
👎 провести неповну оплату;
👎 вимагати надання додаткових послуг та ін.

Можуть навіть виникнути ситуації, коли замовник на підставі усної 🗣 домовленості оплатить 💸 послуги блогера на його банківську картку 🏦, а потім вимагатиме повернення цих коштів. І як не дивно, українське законодавство 👨‍⚖️ у такій ситуації може стати на сторону замовника.

Тому з метою запобігання 🔚 недобросовісній поведінці замовника, рекомендуємо блогеру розглянути можливість укладення договору 📑 з замовником. При цьому на необхідність укладення договору не впливає наявність чи відсутність у блогера статусу ФОП.

✅ ЯКИМИ ПОВИННІ БУТИ УМОВИ ДОГОВОРУ З БЛОГЕРОМ?

Умови договору можуть відрізнятись в залежності від характеру послуг, які надає блогер (огляд товару 📦 або послуги, амбасадорство, участь блогера в рекламних заходах 🎬 замовника тощо). Проте незалежно виду послуги існують універсальні рекомендації щодо умов договору.

1️⃣ Назва договору

Назва договору ні на що не впливає. Не важливо як сторони назвуть документ: «Договір про надання послуг», «Договір про рекламу» «Договір щодо просування товару» чи просто «Договір» – це не матиме ❌ жодного юридичного значення. Важливим є лише те, що зазначено в самому договорі.

2️⃣ Предмет договору та порядок надання послуг

У договорі важливо вказати про що він. Також, важливо визначити порядок надання послуг. Чим детальніше прописати 🖋 порядок дій кожної сторони та бажаний результат, тим менше неузгодженостей виникне під час надання послуг.

❗️Наприклад, якщо предметом договору є збільшення кількості підписників на конкретний акаунт в соціальних мережах🌐, то в договорі слід детально прописати:
🔺на якому акаунті блогер має збільшити кількість підписників та у якій кількості. Важливо зафіксувати кількість підписників на момент укладення договору. Також, можливо необхідно вказати інформацію про вік, стать, місце проживання підписників (якщо це важливо для замовника);
🔺з якого акаунту блогер повинен здійснювати необхідні дії для збільшення кількості підписників;
🔺за допомогою яких інструментів (контенту) блогер буде збільшувати кількість підписників (оскільки у разі використання певних інструментів у підписників може сформуватись хибне враження про товар/послугу замовника);
🔺у який строк блогер повинен збільшити кількість підписників, та яким чином це фіксується;
🔺які документи підписуються між сторонами для підтвердження факту належного надання послуг;
🔺яким чином та у який строк блогер усуває недоліки наданих послуг (у випадку їх наявності) та ін.

3️⃣ Вартість послуг та порядок розрахунків

У договорі важливо вказати вартість послуг💰, та порядок їх оплати. Наприклад, це може бути повна чи часткова передплата, оплата за результат (наприклад, оплату можна прив’язати до кількості підписників, яких залучив блогер тощо).

Також, необхідно вказати строки 🕑 оплати та визначити порядок розрахунків: готівковий/безготівковий 💳. У залежності від способу розрахунку необхідно вказати, що є підтвердженням прийняття оплати. Наприклад при готівковому розрахунку це може бути розписка від блогера; при безготівковому – момент списання коштів з рахунку замовника тощо.

4️⃣ Строк дії договору

У договорі слід прописати строк дії договору. Це може бути конкретна дата ⏱або вказівка на крокетну подію (наприклад, завершення надання блогером всіх послуг).

5️⃣ Відповідальність

У договорі слід прописати відповідальність 🥊 сторін за порушення умов договору. Це можуть бути штрафні санкції (штраф/пеня), відшкодування збитків. Доцільно прописати в договорі чи покривають штрафні санкції збитки чи ні.

❗️Наприклад, у випадку незабезпечення відповідної кількості підписників на акаунт, блогер сплачує штраф у твердій сумі або у відсоткову відношенні до вартості послуг; у випадку несвоєчасної оплати, замовник сплачує блогеру пеню у відповідному розмірі за кожен день прострочення тощо.

6️⃣ Порядок припинення договору

У договорі доцільно вказувати, за яких умов сторона може відмовитись 🙅в односторонньому порядку від договору. ❗️Наприклад, у договорі можна прописати, що якщо блогер протягом певного строку не почав публікувати контент з товаром замовника, то замовник може в односторонньому порядку відмовитись від договору. При цьому важливо вказувати алгоритм дій, які повинна вчинити сторона для відмови від договору, а також, момент припинення договору.

7️⃣ Права інтелектуальної власності

Якщо в ході надання послуг створюється об’єкт права інтелектуальної власності, то в договорі потрібно вказати кому вони належать. Наприклад, якщо блогер створює відео 🎥 з товаром замовника та публікує його у соціальній мережі, то таке відео є об’єктом авторського права © і в договорі доцільно прописати, кому належать права на таке відео, та за яких умов можливе його використання.

8️⃣ Інші умови

У договорі можуть бути погоджені й інші умови, наприклад, щодо внесення змін до договору, порядку вирішення спорів 🧑‍⚖️, форс-мажорних обставин, розголошення конфіденційної інформації тощо.

✅ ВИСНОВКИ

Незалежно від того, блогер Ви чи замовник послуг блогера, перед початком надання/отримання послуг рекомендуємо укладати договір 📃. Наявність договору допоможе запобігти негативним наслідкам та допоможе обумовити всі важливі нюанси. Умови конкретного договору будуть залежати від характеру послуг, що будуть надаватись.