Law Office of Denis Nevyadomski from "A-U Association of retired judges”

  • Home
  • Ukraine
  • Kyiv
  • Law Office of Denis Nevyadomski from "A-U Association of retired judges”
Call Directions Contact the practice

Law Office of Denis Nevyadomski from "A-U Association of retired judges” Повертаємо людям контроль над їхнім цифровим слідом і законно видаляємо з публічного простору те, що спотворює їхню репутацію.

Готуємо законопроекти, конституційні звернення, ЄСПЛ, представництво у суді та бізнесі, «джентльменські угоди»

Інтернет змушує нас забувати власну історію. Але не дає забути чужуЦе звучить парадоксально, але це правда.Ми звикли дум...
31/10/2026

Інтернет змушує нас забувати власну історію. Але не дає забути чужу

Це звучить парадоксально, але це правда.

Ми звикли думати, що інтернет — це архів. Місце, де все зберігається назавжди. Але насправді все навпаки.

Ми забуваємо власну історію

Спробуйте згадати, що ви публікували у 2015 році. Або які статті читали. Або з ким листувалися.

Ви не пам’ятаєте. Інтернет пам’ятає за вас. Але ця пам’ять — не ваша. Ви не контролюєте, що саме збереглося, а що зникло. Ви не можете видалити те, що хочете. Ви не можете відновити те, що втратили.

Ми не забуваємо чужу історію

Але якщо хтось інший зробив помилку — вона залишається назавжди. Стаття 2014 року. Фото з вечірки. Дурний коментар у Facebook.

І це створює асиметрію. Ми не контролюємо свою пам’ять, але ми змушені жити з пам’яттю інших про нас.

Що це означає для репутації

Репутація — це не те, що ви зробили. Це те, що про вас збереглося в цифровому архіві. І часто цей архів — спотворений. Він містить не те, що було, а те, що випадково зафіксувалося.

Саме тому право на забуття — це не «приховування правди». Це спроба відновити контроль над власною історією. Це спроба зробити так, щоб минуле не визначало теперішнє.

Що ми робимо

Ми допомагаємо клієнтам повернути цей контроль. Не «стерти все», а виправити те, що спотворює реальність. Деіндексувати застаріле. Спростувати недостовірне. Замістити негатив позитивом.

Це не магія. Це робота з тим, як працює цифрова пам’ять.

Якщо ви відчуваєте, що втратили контроль над своєю історією — напишіть нам. Ми допоможемо її повернути.

Ваша репутація тепер залежить не від того, що ви зробили, а від того, що про вас «знає» штучний інтелектМи звикли думати...
30/10/2026

Ваша репутація тепер залежить не від того, що ви зробили, а від того, що про вас «знає» штучний інтелект

Ми звикли думати, що репутація — це те, що люди кажуть про нас. Але сьогодні з'явився новий гравець, який формує думку про вас: штучний інтелект.

Коли потенційний партнер, інвестор або роботодавець хоче дізнатися про вас, він все частіше не гортає Google. Він запитує у ChatGPT: «Що ти знаєш про [ім'я]?»

І ChatGPT відповідає. Він бере інформацію з усього, на чому навчався: статті, форуми, соцмережі, архіви. І формує відповідь, яка може бути далекою від реальності.

У чому проблема

Штучний інтелект не розрізняє правду і неправду. Він не знає, що стаття 2014 року була маніпулятивною, або що звинувачення були зняті. Він просто бачить текст і відтворює його.

Більше того, він може «галюцинувати» — вигадувати факти, яких ніколи не було. І ці вигадки виглядають переконливо.

Що це означає для репутації

Якщо про вас в інтернеті є негативна або застаріла інформація, вона може стати частиною «пам'яті» штучного інтелекту. І навіть якщо ви видалите її з Google, AI може продовжувати її відтворювати, бо він навчався на старій копії.

Це новий рівень проблеми. І він вимагає нового рівня захисту.

Що ми можемо зробити

По-перше, ми можемо подати запит до OpenAI та інших AI-платформ на видалення персональних даних з їхніх моделей. Це не гарантує повного «стирання», але зменшує ризик.

По-друге, ми працюємо з першоджерелами: видаляємо або деіндексуємо статті, які AI використовує для навчання.

По-третє, ми створюємо позитивний контент, який теж потрапляє в «пам'ять» AI і поступово витісняє негатив.

Головне

Репутація сьогодні — це не те, що ви говорите про себе. І навіть не те, що пише Google. Це те, що каже штучний інтелект, коли його запитують про вас.

Ми розуміємо, як це працює. І можемо допомогти.

Якщо ви хочете дізнатися, що про вас «знає» AI — напишіть нам. Ми проведемо аудит і покажемо, як виглядає ваша цифрова репутація очима штучного інтелекту.

Людина, яка змусила Google забути. Історія, що змінила інтернет У 1998 році іспанець Маріо Костеха Гонсалес мав борг. Йо...
29/10/2026

Людина, яка змусила Google забути. Історія, що змінила інтернет

У 1998 році іспанець Маріо Костеха Гонсалес мав борг. Його нерухомість пішла з молотка. Він погасив борг і забув про це.

Але через 12 років він виявив, що Google не забув. Коли хтось вводив його ім'я, першою з'являлася стаття про той самий аукціон. Стара, неактуальна, але вона переслідувала його щодня.

Маріо не був злочинцем. Він не скоїв нічого ганебного. Він просто хотів, щоб минуле перестало визначати його теперішнє.

Він пішов до суду. І справа дійшла до Суду Європейського Союзу.

Рішення, яке змінило все

У 2014 році Суд ЄС ухвалив рішення, яке стало тектонічним зсувом. Він постановив: Google є контролером персональних даних. І якщо інформація про людину є неточною, застарілою або надмірною — вона має право вимагати її деіндексації.

Це означало, що пошукові системи більше не можуть ховатися за формулою «ми просто індексуємо те, що є в інтернеті». Вони несуть відповідальність за те, як формують реальність навколо нас.

Звідки це взялося?

Насправді, право на забуття не народилося в 2014 році. Ще у XIX столітті у Франції існувало поняття «droit à l'oubli» — право на забуття для засуджених, які відбули покарання. Суть була простою: людина, яка спокутувала провину, має право на нове життя, і її минуле не повинно переслідувати її вічно.

Але тоді це було вузьке правило. Ніхто не думав, що через сто років воно стане одним із найгарячіших питань світового права.

Чому це важливо для вас

Бо кожен із нас залишає цифровий слід. І іноді цей слід — не той, яким ми хотіли б бути. Стара стаття. Помилка. Застарілий борг. Невдалий проєкт.

Історія Маріо Костехи Гонсалеса — це історія про те, що ніхто не повинен бути заручником свого минулого. І що навіть Google можна змусити забути.

Ми в Oblivion.legal допомагаємо клієнтам захищати своє ім'я в інтернеті — законно, системно і з розумінням того, як працюють алгоритми.

Якщо ви стикнулися з тим, що минуле заважає вам жити і працювати — напишіть. Ми проведемо аудит і скажемо чесно, що можна зробити у вашому випадку.

Звідки взялося право на забуття: історія, яка почалася задовго до GoogleКоли ми говоримо про «право на забуття», здаєтьс...
28/10/2026

Звідки взялося право на забуття: історія, яка почалася задовго до Google

Коли ми говоримо про «право на забуття», здається, що це винахід цифрової епохи. Але насправді його коріння сягає значно глибше.

Французький «droit à l'oubli»

Ще у XIX столітті у Франції та Італії існувало поняття «droit à l'oubli» (право на забуття). Воно стосувалося переважно засуджених, які відбули покарання. Суть була простою: людина, яка спокутувала провину, має право на нове життя, і її кримінальне минуле не повинно переслідувати її вічно .

Тоді це було вузьке, майже побутове правило. Ніхто не думав, що через сто років воно стане одним із найгарячіших питань світового права.

Переломний момент: справа Маріо Костехи Гонсалеса

У 2010 році громадянин Іспанії Маріо Костеха Гонсалес звернувся до Google з проханням видалити посилання на статтю 1998 року. У ній йшлося про аукціон з продажу його нерухомості через борги перед соціальним страхуванням. Борги він давно погасив, але стаття продовжувала з'являтися першою, коли хтось вводив його ім'я в пошук .

Google відмовив. Маріо пішов до суду. І справа дійшла до Суду Європейського Союзу.

Рішення, яке змінило все

У травні 2014 року Суд ЄС ухвалив рішення у справі Google Spain. Це був тектонічний зсув .

Суд постановив:

· Оператор пошукової системи (Google) є контролером персональних даних. Тобто він не просто «передає інформацію», а обробляє її.
· Людина має право вимагати видалення посилань з результатів пошуку за її ім'ям, якщо інформація є неточною, неадекватною, нерелевантною або надмірною.
· Це працює, навіть якщо інформація була опублікована законно і є правдивою. Якщо вона втратила актуальність — її можна «деіндексувати» .

Після цього рішення Google отримав понад 12 000 запитів на видалення лише за перші місяці .

Закріплення в GDPR

У 2018 році право на забуття було кодифіковане у статті 17 GDPR. Тепер це не просто судова практика, а писана норма закону. Вона діє для всіх країн ЄС і для компаній, які обробляють дані європейців .

Чому це важливо для України

В Україні поки що немає власного закону про право на забуття. Але історія показує: це питання часу. Світ уже визнав, що людина має право на другий шанс і на те, щоб її минуле не визначало її майбутнє.

Ми в Oblivion.legal стежимо за цими процесами і допомагаємо клієнтам захищати своє ім'я вже сьогодні — у тих правових умовах, які існують.

Якщо ви хочете дізнатися більше про історію права на забуття або про те, як воно може стосуватися вас — напишіть нам.

Чи є у вас конституційне право бути забутим?Коли ми говоримо про право на забуття, зазвичай згадують GDPR. Але це європе...
27/10/2026

Чи є у вас конституційне право бути забутим?

Коли ми говоримо про право на забуття, зазвичай згадують GDPR. Але це європейський регламент. А що каже українська Конституція?

Виявляється, прямої відповіді там немає. І це створює цікаву правову колізію.

Стаття 32: право на приватність

Конституція гарантує кожному право на невтручання в особисте і сімейне життя. Класичне розуміння цього права — це захист від втручання. Але в цифрову епоху цього недостатньо.

Бо сьогодні приватність — це не лише таємниця листування. Це можливість контролювати, яку інформацію про вас бачать інші. І чи може людина вимагати, щоб застаріла або неправдива стаття зникла з видачі Google, спираючись саме на Конституцію?

Два підходи в доктрині

Українські науковці розділилися.

Перший підхід: право на забуття — це похідне від статті 32. Воно не є чимось новим, а лише новою формою захисту приватності. Отже, його можна захищати через уже наявні конституційні механізми.

Другий підхід: це самостійне право. Воно належить до так званого «п'ятого покоління прав людини» — цифрових прав. І вимагає окремого законодавчого закріплення.

Де межа?

Навіть якщо право на забуття існує, воно не абсолютне. Воно конфліктує зі статтею 34 Конституції — правом вільно збирати і поширювати інформацію.

І тут постає питання балансу. Що важливіше: ваше право на приватність чи суспільний інтерес до інформації?

Науковці пропонують три критерії:

1. Час. Чим старіша інформація, тим слабший суспільний інтерес до неї.
2. Статус особи. Публічні особи мають вищий поріг захисту, ніж приватні.
3. Суспільний інтерес проти цікавості. Інформація про корупцію — це суспільний інтерес. Плітки про особисте життя — лише цікавість.

Чому це важливо для вас

Бо сьогодні в Україні немає закону, який би чітко регулював право на забуття. Є лише стаття 277 ЦК про спростування недостовірної інформації. Але вона не створює механізму деіндексації.

Тому на практиці ми змушені використовувати або GDPR (якщо є зв'язок з ЄС), або українські суди (що довго і не завжди ефективно).

Що робити?

Ми допомагаємо клієнтам захищати репутацію в тих умовах, які є. Без ілюзій, але з розумінням, як працює і закон, і технології.

Якщо ви хочете дізнатися більше про те, як захистити своє ім'я в інтернеті — напишіть нам. Ми проведемо аудит і скажемо чесно, що можна зробити у вашому випадку.

Цифрове безсмертя: чому ваш профіль переживе вас на десятиліттяЛюдина біологічно смертна. Але її цифровий слід — ні.Сьог...
26/10/2026

Цифрове безсмертя: чому ваш профіль переживе вас на десятиліття

Людина біологічно смертна. Але її цифровий слід — ні.

Сьогодні середня тривалість життя акаунта в соцмережах або статті в інтернеті — не вимірюється роками. Вона вимірюється десятиліттями. Google індексує сторінки, які були створені 20 років тому. Архіви зберігають те, що вже зникло з оригінальних сайтів. А штучний інтелект навчається на цих даних і продовжує їх відтворювати.

І ось тут виникає питання, на яке сучасне право досі не має чіткої відповіді: хто контролює цифровий слід людини після її смерті?

Що каже закон

В Україні це питання не врегульоване. Закон «Про захист персональних даних» припиняє дію згоди на обробку даних зі смертю суб'єкта. Але механізму, який дозволяв би спадкоємцям вимагати видалення інформації, немає.

У Німеччині діє концепція «посмертного захисту особистості» (postmortaler Persönlichkeitsschutz). Це означає, що гідність людини захищається і після смерті, а спадкоємці можуть вимагати видалення або виправлення інформації.

У Франції родичі також можуть звертатися до суду для захисту честі померлого.

Чому це важливо саме зараз

Бо ми живемо в час, коли штучний інтелект навчається на всьому, що є в інтернеті. І якщо про людину після смерті залишається недостовірна або компрометуюча інформація, вона може бути відтворена в нових контекстах — у відповідях чат-ботів, у згенерованих зображеннях, у «спогадах» штучного інтелекту.

Це вже не просто питання репутації. Це питання гідності.

Що можна зробити заздалегідь

Ми радимо клієнтам, які хочуть контролювати свій цифровий слід, робити три речі:

1. Призначити цифрового виконавця (digital executor). Це людина, якій ви довіряєте і яка після вашої смерті зможе керувати вашими акаунтами та звертатися до платформ.

2. Залишити письмові інструкції. Які дані видалити, які зберегти, які акаунти закрити.

3. Використовувати функції платформ. Google має «Менеджер неактивних акаунтів», Facebook — «Спадкоємець». Але ці інструменти працюють лише за наявності попередніх налаштувань.

Наш висновок

Репутація — це те, що залишається після нас. І якщо про людину після смерті продовжують писати неправду або згадувати те, що вона хотіла б забути, — це порушення її гідності.

Ми допомагаємо захистити цифровий слід не лише за життя, а й після нього. Якщо ви хочете дізнатися більше про захист цифрової спадщини — напишіть нам. Ми проконсультуємо і допоможемо налаштувати все заздалегідь.

Правда про GDPR, про яку мовчать «чистильники» репутаціїОстаннім часом ми отримуємо багато запитань про те, як працює «п...
23/10/2026

Правда про GDPR, про яку мовчать «чистильники» репутації

Останнім часом ми отримуємо багато запитань про те, як працює «право на забуття» (GDPR) для українців. І бачимо, як багато навколо цієї теми спекуляцій.

Тому хочемо розставити крапки над «і». Без магії та порожніх обіцянок.

GDPR — це європейський закон. І він має межі

Багато хто думає, що GDPR — це універсальна «кнопка видалити», яка працює для будь-якої людини в будь-якій точці світу. Це не так.

GDPR захищає суб'єктів даних, які перебувають на території ЄС, є громадянами або резидентами країн ЄС. Google Ireland Ltd (європейський підрозділ) зобов'язаний розглядати такі запити.

Що це означає на практиці?

Якщо ви — громадянин України, живете в Україні і не маєте жодних зв'язків із Європейським Союзом, Google формально не зобов'язаний застосовувати до вас процедуру GDPR. Він може просто не прийняти ваш запит.

Саме тому в офіційній формі Google для GDPR-запитів України немає у списку країн. Це не помилка системи, це її логіка.

Як же тоді захищати репутацію українцям?

Є три реальні шляхи, і ми використовуємо їх у комплексі.

Шлях 1. Якщо у вас є зв'язок з ЄС.

Якщо у вас є ВНЖ, громадянство країни ЄС, бізнес у Європі або ви фізично перебуваєте там — ви маєте право подати GDPR-запит. У цьому випадку ми готуємо документи, що підтверджують ваш зв'язок з ЄС, і Google зобов'язаний розглянути запит протягом 30 днів.

Шлях 2. Через українське законодавство (робота з джерелом).

Ми надсилаємо адвокатський запит безпосередньо до редакції видання (наприклад, «Української правди») з вимогою видалити або виправити недостовірну інформацію на підставі ст. 277 ЦК України та Закону «Про захист персональних даних». Якщо редакція відмовляє — ми йдемо до українського суду.

Шлях 3. Інструменти Google без прив'язки до країни.

Після того як стаття видалена з сайту (за рішенням редакції або суду), ми використовуємо інструмент Google «Видалення застарілого контенту». Він працює для всіх країн і дозволяє прибрати сторінку з видачі, якщо вона вже не існує.

Чому ми про це говоримо

Тому що чесність — частина нашої роботи. Ми не обіцяємо «видалити все за 3 дні через GDPR». Ми говоримо як є: GDPR — потужний інструмент, але він працює за наявності зв'язку з ЄС. Для інших випадків є інші, не менш ефективні механізми.

Якщо ви не впевнені, який шлях підходить у вашому випадку — напишіть нам. Ми проведемо аудит і скажемо чесно, де є перспектива, а де — ні.

Реальна історія: як у Китаї оштрафували компанію на $1,4 млн за порушення PIPLБагато хто досі вважає, що китайський PIPL...
22/10/2026

Реальна історія: як у Китаї оштрафували компанію на $1,4 млн за порушення PIPL

Багато хто досі вважає, що китайський PIPL — це «паперовий закон», який існує лише на папері. Що регулятори закривають очі на порушення, а компанії можуть спокійно передавати дані за кордон.

Реальність виявилася іншою. І ось вам свіжий приклад.

Що сталося

У червні 2026 року Шанхайське управління з питань кіберпростору (CAC) опублікувало рішення про штраф для Shanghai Ctrip Commerce Co., Ltd. — одного з найбільших онлайн-тревел-агентств Китаю .

Причина: компанія не виконала вимоги щодо оцінки безпеки при передачі даних за кордон і незаконно передала персональні дані користувачів за межі Китаю .

Сума штрафу: 10 мільйонів юанів (приблизно $1,4 млн) .

Чому це важливо

По-перше, це найбільший публічно відомий штраф за порушення правил транскордонної передачі даних у Китаї на сьогодні .

По-друге, це перший випадок, коли регулятор публічно назвав компанію та суму штрафу. Раніше в подібних справах часто вказувалися лише «неназвані підприємства» або обмежувалися попередженням .

По-третє, це сигнал для всіх, хто працює з даними китайських користувачів: перевіряти будуть не наявність політики конфіденційності, а реальні потоки даних .

Що саме порушила компанія

За PIPL, перш ніж передавати персональні дані за кордон, компанія зобов'язана пройти одну з процедур:

· оцінку безпеки в CAC;
· підписати стандартні договірні умови (SCC);
· або отримати сертифікацію .

Ctrip, судячи з усього, цього не зробила. Хоча обсяги даних, які вона обробляє, майже гарантовано перевищують поріг, за якого оцінка безпеки є обов'язковою (1 мільйон осіб на рік) .

Чому це стосується не лише Китаю

Якщо ви працюєте з китайськими партнерами, інвесторами або клієнтами — ви також підпадаєте під дію PIPL. І якщо ваші дані (або дані ваших клієнтів) передаються до Китаю або з Китаю без належної процедури — це ризик.

Але є й інший бік: PIPL дає вам інструменти захисту. Стаття 47 дозволяє вимагати видалення персональних даних, якщо вони обробляються незаконно або втратили актуальність.

Ми розуміємо, як працює PIPL. І можемо використовувати його для захисту вашої репутації на китайському ринку.

Якщо у вас є бізнес або інтереси в Китаї — напишіть нам. Ми проведемо аудит і скажемо чесно, де є ризики, а де — можливості.

Google програв у Каліфорнії. Але не через те, що ви думаєтеУ новинах пишуть: «Google програв суд у Каліфорнії». І в бага...
21/10/2026

Google програв у Каліфорнії. Але не через те, що ви думаєте

У новинах пишуть: «Google програв суд у Каліфорнії». І в багатьох виникає питання: невже в США запрацювало «право на забуття»?

Ні. І ось у чому ключова різниця, яку повинен розуміти кожен, хто займається захистом репутації.

Що сталося насправді

У вересні 2025 року федеральний суд у Каліфорнії зобов’язав Google виплатити $425 мільйонів за колективним позовом. Але не за те, що компанія відмовилася видаляти чиюсь статтю. А за те, що Google незаконно збирав дані майже 100 мільйонів користувачів смартфонів, навіть після того, як вони вимикали збір активності в налаштуваннях.

Це справа про порушення приватності під час збору даних, а не про право на забуття.

Чому в США не працює європейське «право на забуття»

Це принциповий момент. У США Перша поправка до Конституції захищає свободу слова. Американські суди послідовно відмовляються визнавати право вимагати видалення інформації з пошуку, якщо вона була законно опублікована.

У Каліфорнії є лише «Eraser Law» — закон, який дозволяє неповнолітнім вимагати видалення контенту, який вони самі опублікували. На дорослих і на статті в ЗМІ це не поширюється.

Що це означає для українських клієнтів

Якщо у вас є бізнес або інтереси в США, ви повинні розуміти: американський суд не змусить Google видалити статтю з видачі. Це не той інструмент.

Але це не означає, що захисту немає. Просто він будується інакше:

· Через GDPR, якщо у вас є зв’язок із ЄС (Google Ireland).
· Через роботу з першоджерелом (виданням).
· Через заміщення негативу позитивним контентом.

Наш висновок

Ми стежимо за світовими трендами. І бачимо: Європа рухається в бік захисту приватності, США — у бік захисту свободи слова. Це два різні світи. І стратегія захисту в кожному з них має бути різною.

Якщо ви не впевнені, яка юрисдикція спрацює у вашому випадку — напишіть нам. Ми проведемо аудит і скажемо чесно, де шукати важелі впливу.

Ви написали в Google. Вам відповіли «дякуємо за звернення». І що далі?Знайома ситуація? Людина знаходить у Google статтю...
20/10/2026

Ви написали в Google. Вам відповіли «дякуємо за звернення». І що далі?

Знайома ситуація? Людина знаходить у Google статтю, яка шкодить репутації, заповнює форму «поскаржитися», отримує ввічливу автоматичну відповідь — і чекає. Минає місяць. Нічого не змінюється.

Чому? Бо звичайний запит і GDPR-запит — це два різні правові інструменти. І Google ставиться до них по-різному.

Звичайний запит: прохання без зобов’язань

Коли ви заповнюєте стандартну форму, ви фактично кажете: «Подивіться, будь ласка, може, тут щось не так». Google не зобов’язаний відповідати по суті чи встановлювати якісь строки. Найчастіше відповідь — це шаблон: «Ми отримали звернення, вживемо заходів». Або ще гірше: «Зверніться до власника сайту».

Це не означає, що Google поганий. Це означає, що ви не запустили юридичну процедуру.

GDPR-запит: вимога, підкріплена законом

GDPR-запит (стаття 17, «право на забуття») — це інший рівень. Це не прохання, а юридична вимога, яка створює для Google конкретні обов’язки:

· Строк. Google зобов’язаний відповісти протягом 30 днів.
· Мотивована відповідь. Він не може просто відмовчатися — має пояснити, чому задовольняє або відхиляє запит.
· Можливість оскарження. Якщо відмова необґрунтована, ми можемо звернутися до регулятора (DPC).

Але головне — правильне обґрунтування. GDPR-запит працює тоді, коли ми чітко доводимо: інформація неточна, застаріла або обробляється незаконно. Без цього він перетворюється на ще одне «дякуємо за звернення».

Навіщо потрібен юридичний супровід

Ми не просто подаємо запит. Ми:

1. Аналізуємо інформацію — розділяємо факти й оціночні судження, знаходимо слабкі місця.
2. Готуємо обґрунтування — з посиланням на конкретні статті GDPR, з доказами.
3. Подаємо запит через правильну форму — не «поскаржитися», а саме GDPR-форму.
4. Контролюємо строки — якщо Google прострочує відповідь, нагадуємо і за потреби скаржимося регулятору.
5. Працюємо паралельно з джерелом — надсилаємо адвокатський запит до видання, бо без цього Google може відмовити.

Що це дає клієнту

Не ілюзію, що «запит подано». А реальний результат: або деіндексацію, або мотивовану відмову, яку можна оскаржити.

Якщо ви вже писали в Google і отримали лише «дякуємо за звернення» — напишіть нам. Ми подивимося, що саме було зроблено, і підкажемо, як перевести це в юридичну площину. Без обіцянок «за 3 дні», але з розумінням, як працює закон.

Address

Институтская, 22/7
Kyiv

Telephone

+380675731133

Website

Alerts

Be the first to know and let us send you an email when Law Office of Denis Nevyadomski from "A-U Association of retired judges” posts news and promotions. Your email address will not be used for any other purpose, and you can unsubscribe at any time.

Contact The Practice

Send a message to Law Office of Denis Nevyadomski from "A-U Association of retired judges”:

Shortcuts

Share