07/09/2021
Незахищеність інвесторів у спорах із забудовниками (Частина ІІ)
У першій частині йшла мова про право власності та його судовий захист. У другій частині я хотів би зосередитись на питаннях судового захисту інвесторів у спорах із забудовниками. Серед найбільш поширених способів судового захисту - це визнання права власності на житло та визнання майнових прав.
Практика Верховного Суду України вказує на те, що права інвесторів житлового будівництва неможливо захистити через визнання за ними права власності на новозбудоване нерухоме майно. У постанові від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1858цс15 Верховний Суд України знов же таки звертається до ст. 392 ЦК, констатуючи, що позов про визнання права власності може бути пред’явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності. Інакше кажучи, суд спершу повинен встановити, за яких саме правових підстав позивач набув право власності та тільки після цього визначити, чи підлягає це право захисту у порядку, передбаченому ст. 392 ЦК України. А як зазначає ст. 392 ЦК України, захисту підлягає лише зареєстроване право власності. Складається ситуація, коли особи, що мають всі підстави для визнання за ними права власності, не можуть захистити своє право через його судове визнання.
Водночас практика розгляду таких спорів Верховним Судом свідчить про певні позитивні зрушення щодо захисту прав інвесторів житлового та іншого будівництва. Отже, Велика Палата Верховного Суду у цій справі, а також у низці інших, зокрема у постановах від 20 березня 2019 року у справі №61/20612/15-ц, від 15 травня 2019 року у справі №761/10028/15-ц, від 29 травня 2019 року у справі № 761/20844/13-ц, дійшла висновків про можливість визнання за інвесторами майнових прав на такі об’єкти нерухомого майна. Однак, визнання майнових прав, які не є ані альтернативним, ані ефективним способом захисту, оскільки таке визнання лише закріплює права позивача перед третіми особами і жодним чином, не наділяє позивача усіма правомочностями власника цього майна.