Руслан Ульянов, lawyer

16/12/2025

Дещо про право, як процедуру та мистецтво інтерпретації:

https://www.facebook.com/share/p/1WSKS8QKSg/

Иранскую девушку посадили в тюрьму за то, что она изменяла свои фотографии в компьютерных программах и публиковала результат в Instagram. На фотографиях не было наготы,...

02/10/2024

Сьогодні подав апеляційну скаргу на ухвалу суду про арешт людини, яка, якщо клієнт буде на цьому наполягати, може закінчитись і моєю першою дисциплінарною скаргою на суддю до ВРП та зверненням до НАЗК. Як на мою думку, цілком очевидний кейс, в якому суддя ЗОБОВЯЗАНА була взяти самовідвід, але цього не зробила. Справа цікава тим, що, як на мене, проблема, яка в ній виникла, є доволі розповсюдженою, але дискусії про неї і про шляхи її вирішення, мені не зустрічались. Отже, уривок зі скарги:

Справа розглянута неповноважним складом суду.

При аналізі ухвали суду, яка, на нашу думку, в мотивувальній частині є сугубо формальною та не обгрунтованою, а також дій судді, яка в судовому засіданні зупиняла захисника та вказувала, що його аргументи є не доречними та не стосуються справи, оскільки суд при вирішенні питання про продовження строку
тримання під вартою не входить в обговорення питання про те, чи залишається підозра обгрунтованою, ми спробували розібратись в причинах таких дій з боку суду.

При аналізі декларації судді К. Ю. яка розміщена за веб адресою *** було встановлено, що її чоловік - Ю. М. є працівником К. обласної прокуратури.
При цьому клопотання про продовження строку досудового розслідування в цій справі, яке розглядала суддя К. Ю. погоджував керівник К. обласної прокуратури, а клопотання про продовження строку тримання під вартою - прокурор
відділу К. обласної прокуратури.
Таким чином, вирішуючи клопотання про продовження строку запобіжного заходу, яке походило від організації, в якій працює її чоловік і керівник якої може створити її чоловікові складнощі по службі у випадку, якщо суддя буде займати незалежну
позиції у тих чи інших кримінальних справах, суддя К. Ю. діяла у стані потенційного конфлікту інтересів, під яким ст. 1 Закону "Про запобігання корупції" визначає наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об’єктивність чинеупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
Відповідно до ст. 133 ч.10 Закону "Про судоустрій і статус суддів" у разі виникнення у судді (крім випадків, коли конфлікт інтересів врегульовується в порядку, визначеному процесуальним законом)... реального чи потенційного конфлікту інтересів вони зобов’язані не пізніше наступного робочого дня з моменту виникненнятакого конфлікту інтересів у письмовій формі повідомити про це Раду суддів України.
Ст. 28 ч.1 Закону "Про запобігання корупції" передбачено, що соби, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов’язані:
1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційногоконфлікту інтересів; 3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; 4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного
конфлікту інтересів.
Таким чином, суддя К. Ю., в зазначеному випадку, не мала права приймати будь-яких процесуальних рішень, а мала врегулювати потенційний конфлікт інтересів в порядку, визначеному процесуальним законом - через самовідвід від розгляду відповідних клопотань.
За таких обставин слід дійти до висновку, що справа вирішена неповноважним складом суду, що є безумовною підставою для скасування відповідної ухвали, оскільки мало місце як порушення національного законодавства, так і передбаченого
ст. 6 Європейської Конвенції з захисту прав людини і основних свобод права на справедливий суд. ...

Цікавить думка як не юристів, так і юридичної спільноти - я я помиляюсь чи маю таки рацію?

19/09/2024

Згідно висновку судової молекулярної експертизи, біологічний матеріал Д відповідає біологічному матеріалу, який знайдено на сірниках, що були розсипані біля підпаленого вночі на приватному подвірї автомобіля.

Д, після проведеного у нього вдома обшуку ( з участю до зубів озброєних спецпризначенців, з автоматами, в шоломах, з покладанням на підлогу на очах у доньок і дружини і так далі), вже в райвідділку поліції під час довірливої бесіди з оперативником, яку записували на камеру як НСРД, зізнався в підпалі автомобіля з особистих мотивів. В цей же день йому було повідомлено про підозру, і він зізнався вже офіційно слідчому у вчиненому злочині. В цей же день на камеру було записано слідчу дію - відтворення обставин злочину, де Д повторив зізнання і показав, як він вчинив підпал.

Через 3 години після цього зізнання Д, фермер, батько двох дітей, був разом з дружиною у нас в адвокатскій конторі і попросив про захист в цій кримінальній справі...

У мене не багато кримінальних справ, тому що я відверто людям кажу про їх перспективи ще перед укладенням договору і, відповідно, ніколи не обіцяю молочних рік та кисельних берегів. Деяким раджу на оголошення вироку приходити вже з необхідними речами, бо ніколи не знаєш, чи підеш додому після такого оголошення. Тож у мене залишаються лише ті, хто в нас вірить, і ми робимо для них все, що лише можемо нашими скромними адвокатськими зусиллями.
Коли я якось у ФБ столичним колегам написав, що у мене було 10 виправдувальних вироків підряд, мене розцінили як фантазера.

І потерпілий, і прокурор, були впевнені в тому, що ця справа прохідна. Дивувались, що обвинувачений на каявся. Просили 5 років реального позбавлення волі. Потерпілий просив кілька сотен тисяч гривень шкоди, і напередодні суд заарештував все майно обвинуваченого на забезпечення позову. Почували себе впевнено.... до того, як було проголошено захисну промову.

Вироком Козельщинського районного суду від 19 вересня 2024 року під головуванням його честі судді М. Оксенюка пан Д був виправданий.
Справа № 533/126/24

11/09/2024

Чому риба коштує так дорого?

Тому що історія незалежності нашої держави нагадує вислів відомого революціонера: крок вперед - і два назад. Саме так жила наша держава до війни і, боюсь, мало що зміниться і після.

Багато років тому держава виставила на приватизацію рибницькі господарства. Але, як завжди у нас, з нюансами. Приватизувати дозволили лише фактично оборотні засоби, а ось те майно, яке дійсно потрібно було для виробництва риби, а саме - гідроспоруди, які формували штучні водойми для розведення риби, державні мужи вирішили залишити в державній власності. Бо слід же це все контролювати, еге ж.

Наслідки цього мудрого рішення ми можемо бачити на власні очі: де були величезні ставки потужного Полтаварибгоспу в Святилівці та Бугавці - там вже сіють сільгоспкультури, господарство в Дзержинці ( Придніпрянське) - було розграбоване, збанкрутувало, ставки знищені і на їх місці - пустка та запустіння. І так по всій країні. Бо бізнесу не цікаво вкладати кошти в державне майно, яке до того ж можуть забрати в будь-який момент. Тому це майно просто занепадало.

20 років тому один молодий Кременчуцький бізнесмен ще вірив у майбутнє України. Він викупив у трудового колективу частки в ПрАТ ( колишньому державному рибницькому підприємстві) та мріяв створити потужне рибницьке господарство в Онуфріївському районі. До складу цього господарства входили стави для розпліднення риби та товарний лиман - 900 га водної площі, відокремленої від водосховища, де риба мала вирощуватись до товарної ваги ( 3-5 років).

На момент придбання у підприємства вже були величезні борги, трудовий колектив розбігся, не сплачуватись податки, господарство було в занепаді.

4 роки в господарство вкладались кошти та ресурси: закупили мальок риби, організували новий трудовий колектив, налагодили процеси, зарибили лиман, годували там рибу - і через чотири роки почали отримувати перші прибутки. Господарство вийшло на потужність виробництва кілька тон риби в день. Якби не зусілля цієї людини, то і це колись потужне рибне підприємство спіткала би без сумніву доля Полтаварибгоспу...

Але на вулиці була ера Януковича, 2012 рік.
В Онуфріївському районі, як стало відомо про обсяги риби, яка стала продаватись в Кіровоградській та Полтавській областях, було швдико створено родичами та афілійованими особами одного столичного прокурора та одного з керівників обласної адмністрації підприємство, якому на фіктивному аукціоні віддали в оренду на 10 років землю, на якій було розташований лиман з товарною рибою, яку дбайливо вирощували 4 роки, не шкодуючи коштів. Через кілька днів після оформлення документу щодо оренди, лиман був захоплений групою "тітушек" - і вирощена бізнесменом риба порухом пера та за підтримки спортивних чоловіків, стала рибою новоствореного підприємства...

Суди цнотливо відводили очі, судді писали, що конкурс на право оренди був проведений бездоганно та законно, незважаючи на будь-які наші аргументи....

Кілька років на чужому майні нові бізнесмени "жирували" - за рахунок чужих коштів та праці вони мали можливість ловити кілька тонн риби в день. Так тривало кілька років, а потім справи стали йти гірше та гірше, бо рибу ж треба годувати та вирощувати, щоби її не меншало.

Останні роки відібраний лиман став чемоданом без ручки - і тягнути важко, і кинути жалко. І коли в 2022 році прийшов час для поновлення договору оренди, орендарі з подивом дізнались, що ми ретельно документували ці роки їх історію "успіху" та були готові повернути собі своє.

І хоча змінились часи, і в оренду землю мала віддавати вже територіальна громада, але ж люди не змінились)!

Онуфріївський селищний голова, і депутати ради, коли дійшла справа до дотримання закону, закрили очі на все - і без будь-якого конкурсу та аукціону знову віддали землю тим же орендарям.

Що лише не писали судді в господарському суді Кіровоградської області, щоби виправдати свавілля селищної ради та узаконити нову оренду. В першому нашому позові суд відмовив. І орендар негайно інціював власну справу, до якої нас не залучав, та в якій намагався через судове рішення узаконити свавілля. Коли ми почали здійснювати спроби взяти участь у справі, суд писав на біле - чорне і відмовлявся допускати наше підприємство у справ. В обох справах зявився і обласний прокурор, і був він ... теж на боці орендаря, і око державне теж воліло не бачити ніяких порушень...

Тож довелось застосовувати конструкцію "третьої особи, що заявляє самостійні вимоги" та увійти таки в другу справу таким чином, щоби у суду не було можливості нас не допустити. Що ж , рішення в Кропивницькому і в цій справі очікувано було на користь тих, за кого були і зірки, і прокурор)

На щастя, судова реформа та увага суспільства до судів таки дають свої плоди. Сьогодні Центральний апеляційний господарський суд скасував одне з незаконних рішень господарського суду Кіровоградської області та визнав недійсним укладений договір оренди, яким лиман знову був переданий тим же орендарям. Друге рішення ще переглядається, але, ми сподіваємось, результат буде такий же.

За останній рік цей суд нас приємно здивував вже двічі: перший раз, коли стягнув кількамільйонні борги з підприємства з авторитетного багаторічного депутата Дніпропетровської обласної ради, якого захищала велика місцева юридична фірма, а другий раз - сьогодні, де ми бились одні і проти мажорів, і проти прокурорів, і проти місцевого самоврядування.

Маємо сподівання, що вже не молодий, і вже, на жаль, не кременчуцький, бізнесмен, таки відновить своє розшматоване навпіл підприємство, частину якого він дбайливо зберігав понад 10 останніх років, та зможе знову вирощувати рибу, яка згодом буде у нас на столах. Перший крок до торжества закону та правди судді Центрального апеляційного господарського суду в колегії, яку очолював голова цього суду, сьогодні вже зробили - за що їм по праву честь.

Справа 912/242/24.

06/06/2024

Верховенство права та Конвенція з прав людини 1950 року vs пайові внески на розвиток інфраструктури.

Склав апеляційну скаргу за цікавим кейсом, коли суд стягнув з ФОП пайові внески на розвиток інфраструктури за реконструкцію його нежилового приміщення в 2020 році. Якщо коротко, то Закон "Про регулювання містобудівної діяльності" написаний так туманно, що навіть ВС по кілька разів змінює своє тлумачення його норм. ФОП почав реконструкцію свого приміщення тоді, коли судова практика була повністю на його боці, але через деякий час ВС розвернув свою позицію на 180 градусів, і тепер прокурор вимагає сплатити ті внески, які на початку своєї діяльності ФОП платити був не повинен. Суд підримав прокурора.

Підняв перед апеляційним судом проблему застосування принципу верховенства права в реальному судочинстві. Цікавою є майбутня відповідь апеляційного суду та його мотиви. Саме так, роботою адвокатів та суддів цеглина за цеглиною намагаємось будувати будівлю справедливої держави.

Уривки зі скарги тут:
"закон передачав обовязок сплачувати кошти на розвиток інженерно-траспортної та соціальної інфраструктури особами, які мають намірзабудовувати земельну ділянку.

Але Л. не здійснював забудову земельної ділянки. Як убачається з матеріалів справи, Л. здійснював реконструкцію нежитлового приміщення у багатоквартирному житловому будинку без зміни зовнішніх розмірів фундаментів у плані, без зміни обємно- просторових характеристик обєкту.
Закон не передбачав обовязку сплачувати кошти на розвиток інженерної та соціальної інфраструктури для тих осіб, які роблять ремонт в належному їм майні...

В постанові Верховного суду від 08 травня 2018 року у справі № ххх суд витлумачив відповідний закон саме таким чином і вказав, що:
"системний аналіз наведених положень дозволяє зробити висновок про те, що у випадку встановлення судами обставин відсутності пов'язаності робіт із реконструкції з частиною території, як земної поверхні (щодо об'єкта права власності, який не прив'язаний до фундаменту будівлі), Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" не поширює свою дію на такі правовідносини та не встановлює обов'язкових правил щодо участі таких осіб у перерахуванні коштів пайової участі на створення інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури."

Аналогічні висновки із застосування зазначених вище норм закону Верховний суд робив неодноразово: в Постановах від 07.12.2018 , від 02.10.2018, від 08 лютого 2019 року тощо.

Суд першої інстанції посилається на те, що вже після початку Л відповідної реконструкції, при прийнятті рішення про здійснення якої він покладався на наведений вище зміст
Закону "Про регулювання містобудівної діяльності" та його усталене тлумачення з боку Верховного суду, практика Верховного суду з цього питання змінилась.

З аналізу зазначеної постанови Верховного суду від 16.10.2020 року, в якій суд штучно ототожнив вжитий в ст. 40 Закону "Про регулювання містобудівної діяльності" термін "намір щодо забудови земельної ділянки" з терміном "будівництво" вбачається, що ця постанова є свавільною: в ній не обгрунтовано підстав, з яких виходив суд, коли змінював усталену практику застосування норм Закону "Про регулювання містобудівної діяльності" самим жеВерховним судом, а вжите в ній ототожнення термінів "забудова земельної ділянки",
яке вживається в тексті Закону для цілей сплати пайового внеску та поняття "будівництво", яке вживається в будівельних нормах для регламентування порядкудокуменального оформлення дозволів і ніяк не стосується кола субєктів, на яких
розповсюджується норма ст. 40 цього Закону є свавільним та штучним.

В будь-якому випадку, зміна позиції позиції Верховного суду, навіть якщо її приймати за підставну, мала місце вже після того, як Л прийняв рішення про реконструкцію свого приміщення, грунтуючи своє рішення на протилежному тлумачення законодавства з боку того ж Верховного суду та плануючи свою
діяльність з розрахунку на те, що він не є платником пайового внеску.

Відповідно до ст. 11 ГПК суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, застосовує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Ведучи мову про «закон», стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, ...яка відсилає до якості такого законодавства, вимагаючи, щоб воно було доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним у застосуванні ...
Завдання здійснення правосуддя, що є повноваженням судів, полягає саме у розсіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які залишаються враховуючи зміни у повсякденній практиці ...
Неспроможність вищого суду впоратись із цим завданням може
призвести до наслідків, несумісних, inter alia, з вимогами статті 1 Першого протоколу до Конвенції ...
Нечіткі формулювання закону, внаслідок яких встановити їх точний зміст без судового тлумачення стає неможливим, свідчить про неналежну якість відповідного закону та не відповідність його вимогам чіткості та передбачуваності. Більше того, Верховний суд, який мав внести передбачуваність у відповідні правовідносини цієї своєї функції не виконав: мала місце радикальна зміна тлумачення змісту відповідного закону Верховним судом вже після того, як Л прийняв рішення
про початок реконструкції власних приміщень без зміни їх геометричних розмірів, покладаючись на відповідні тлумачення змісту цього нечіткого за змістом Закону збоку Верховного суду.

Фактично мала місце ретроспективна зміна змісту законодавства через зміну його тлумачення з боку Верховного суду, і така зміна ретроспективно була розповсюджена на Л цим оскаржуваним судовимрішенням.

Принцип правової визначеності є необхідним компонентом принципу верховенстваправа. Норма не може розглядатися як “право”, якщо її не сформульовано з достатньою точністю так, щоб громадянин мав змогу, якщо потрібно, з відповідними
рекомендаціями, до певної міри передбачити наслідки, що її може потягнути засобою вчинена дія ... Відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства з піднятого у цій справі питання ( чи підлягає сплаті пайовий внесок в разі реконструкції приміщення без зміни його геометричних розмірів та без забудови земельної ділянки) порушує вимоги Конвенції щодо «якості закону».

За таких обставин, рішення суду не відповідає вимогам ст.1 Протоколу 1 Європейської Конвенції з прав людини і основних свобод, оскільки суд позбавив Л власності у формі грошових коштів на підставі закону, який не відповідав вимогам щодо якості закону, його чіткості та передбачуваності, які ставить до змісту закону принцип "верховенства права" та практика Європейського суду з прав людини, тобто, позбавлення права власності Л не відбулось на умовах, встановлених належним законом.

Держава прописала норми , які були застосовані до Л настільки не якісно та туманно, що прогнозувати наслідки своїх дій стало
неможливо не лише з безпосереднього вивчення цих норм, але навіть і з вивчення практики Верховного суду з їх тлумачення, при цьому негативна для Л практика тлумачення цих норм з боку Верховного суду зявилась вже після того, як він вчинив дії, які, після зміни цього тлумачення, призводять до втрати Л
власності на підставі оскаржуваного нами рішення.

Якби суд керувався принципом верховенства права ( ст. 11ч.1 ГПК) то, встановивши, що на час початку реконструкції Л мав підстави покладатись на тлумачення відповідних норм Закону "Про регулювання містобудівної діяльності", які містились в
цілому ряді постанов Верховного суду, а саме в ... тощо, а зміна тлумачення змісту законодавства на протилежне мала місце вже після прийняття Л рішення про реконструкцію свого майна, що потягло за собою ретроспективну дію цього нового змісту законодавства на правовідносини, що мали місце до такої зміни, суд мав відмовити в задоволенні позову, оскільки вимоги цього позову хоча і грунтуються на Законі, як його розтлумачив Верховний суд в своїй постанові від 16 жовтня 2020 року ... але при цьому його задоволення буде порушувати принцип верховенства права та ст.1 Протоколу 1 до Конвенції.

У відповідності до ст. 8, 129 Конституції України принцип верховенства права є конституційним принципом, якому має підпорядковуватись і судочинство. Отже в разі, якщо позовна вимога грунтується на законі, але застосування цього закону у
відповідних правовідносинах суперечить принципу верховенства права, то останній повинен мати пріоритет в застосуванні. З огляду на ці обставини суд мав відмовити в
задоволенні позову, якщо його задоволення буде порушувати права людини, які визнані в Конвенції та принцип верховенства права, який закріплений в Конституції України і, відповідно, має вищу юридичну силу, ніж закон."

Ми просимо відмовити в позові, якщо рішення суду, хоча і законне, але є таким, що порушує принципи веровенства права. Вже мали успішні випадки, коли суди погоджувались з нами та застосовували закладені в Конвенції принципи при винесенні рішення, в тому числі і проти прокурора ( справа про понад 800 га землі в Кіровоградській області, наприклад). Але ця справа має певну новизну.

Маємо сподівання, що потрапить в руки до суддів, які ще мають наснагу судити творчо та мають мужність впроваджувати нове