Адвокат Моісеєнко Олена

18/08/2026

Постанова КМУ №168: непоширення на відряджених військових та відсутність підстав для виплати додаткової винагороди

🖌Огляд Вищою школою адвокатури НААУ Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року у справі № 320/10001/22

Щодо непоширення дії постанови КМУ №168 на військовослужбовців, відряджених до державних підприємств, та відсутності підстав для виплати додаткової винагороди

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року у справі № 320/10001/22

Короткий зміст позовних вимог:

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу як військовослужбовцю Збройних Сил України, відрядженому для проходження військової служби до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (далі- Украерорух), додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплачувати позивачу як військовослужбовцю Збройних Сил України, відрядженому для проходження військової служби до Украероруху, додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», починаючи з 24.02.2022.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є військовослужбовцем Збройних Сил України, який відряджений до Украероруху із залишенням на військовій службі, де проходить службу на посаді начальника зміни (оперативного чергового) відділу управління використання повітряного простору Украероцентру Украероруху, що відповідає Переліку посад, що заміщуються військовослужбовцями Збройних Сил України, інших військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення у державних органах, на підприємствах, установах, організаціях, а також державних та комунальних навчальних закладах, та граничних військових звань за цими посадами, затвердженому Указом Президента України від 03.05.2017 №126/20117.

На думку позивача, відповідач протиправно ненараховує та невиплачує йому додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», яка, зокрема, встановлена для військовослужбовців Збройних Сил України. Указує, що додаткова винагорода, встановлена вказаною постановою №168, є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення у вигляді винагороди, а тому входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення:

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправною бездіяльність Державного підприємства обслуговування повітряного руху України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 як військовослужбовцю Збройних Сил України, відрядженому для проходження військової служби до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»; зобов`язано Державне підприємство обслуговування повітряного руху України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 як військовослужбовцю Збройних Сил України, відрядженому для проходження військової служби до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», починаючи з 24 лютого 2022 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з 24.02.2022 по теперішній час позивач є військовослужбовцем Збройних Сил України, який відряджений до Украероруху та займає посаду начальника зміни (оперативного чергового) відділу управління використання повітряного простору Украероцентру Украероруху. За таких обставин суд дійшов висновку, що з 24.02.2022 позивач мав право на отримання додаткової щомісячної винагороди в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, установленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», якою на період дії воєнного стану запроваджено виплату додаткової винагороди військовослужбовцям.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року скасовано рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року та прийнято нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що порядок грошового забезпечення військовослужбовців, які проходять службу в Збройних Силах України та інших військових формуваннях, відрізняється від порядку грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, установ організацій. Тобто, розмір грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, установ та організацій, врегульовано окремим нормативно-правовим актом, який визначає дещо відмінний порядок та інші складові формування грошового забезпечення відряджених військовослужбовців. Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до Украероруху, здійснюється за рахунок коштів цієї установи, і оскільки додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 гривень є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців, виплата якої для працівників цієї установи не передбачено, то й відсутні правові підстави для її виплати позивачу.

У зв`язку з цим, посилаючись на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2024 у справі №640/13029/22 (провадження №11- 46заі24), суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 не передбачено виплату для працівників та осіб, які відряджені до центрального органу виконавчої влади, зокрема Державного підприємства обслуговування повітряного руху України додаткової винагороди.

Короткий зміст вимог касаційної скарги:

Не погоджуючись із постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Чучковська Анна Вячеславівна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи наявність підстав для касаційного оскарження, касатор посилається на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

У касаційній скарзі представник позивача, посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду щодо отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року, викладених, зокрема, у постановах від 29 лютого 2024 року у справі №320/2090/23, від 07 березня 2024 року у справі №320/10293/22, від 02 травня 2024 року у справі №160/14528/22, від 15 травня 2024 року у справі №160/14647/22, від 15 травня 2024 року у справі №320/10002/22.

Касатор звертає увагу на те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних Сил України, який відряджений до Украероруху, грошове забезпечення якого (під час проходження служби в Украерорусі) здійснює відповідач. Отже, під час дії воєнного стану для позивача, як військовослужбовця Збройних Сил України, повинні застосовуватись положення постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, оскільки позивач відноситься до суб`єктів, яким встановлено виплату щомісячної додаткової винагороди на період дії воєнного стану. В даному випадку слід розуміти, що з моменту відрядження позивача до Украероруху ним не втрачено статус військовослужбовця Збройних Сил України, а тому незастосування до останнього постанови №168 є порушенням його прав та охоронюваних законом інтересів.

Крім того представник позивача зазначає про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні протиправно застосував постанову Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2024 року у зразковій справі №640/13029/22, оскільки висновки у вказаній справі є нерелевантними при вирішенні цього спору.

Позиція Верховного Суду:

У цій справі суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив із того, що ОСОБА_1 , як військовослужбовцю Збройних Сил України, відрядженому до Украероруху відповідно до наказу Міністерства оборони України по особовому складу від 08.12.1999 №107, виплата грошового забезпечення здійснюється за рахунок коштів цієї установи, і оскільки додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 гривень є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців, виплату якої для працівників цієї установи не передбачено, тому правові підстави для її виплати позивачу відсутні.

З метою забезпечення єдності практики вирішення спорів у правовідносинах щодо застосування приписів постанови Кабінету Міністрів України стосовно поширення її дії на військовослужбовців Збройних Сил України, відряджених для проходження військової служби до Украероруху, судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду (далі - Судова палата) здійснила перегляд судового рішення у справі №160/13876/22.

У постанові від 19.03.2026 Судова палата відступила від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 29.02.2024 у справі № 320/2090/23 та від 07.03.2024 у справі № 320/10293/22 щодо поширення на військовослужбовців, відряджених до державних підприємств, дії постанови Кабінету Міністрів України №168.

У зазначеній постанові Судова палата виходила з того, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.08.2024 у справі № 640/13029/22, правовідносини у якій є подібними до обставин справи [160/13876/22], здійснюючи системне тлумачення постанови Кабінету Міністрів України №168, урахувала зміст преамбули цієї постанови в первісній редакції, в якій зазначалося, що ця постанова прийнята на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію».

За висновком Великої Палати Верховного Суду, урахування преамбули під час системного тлумачення тексту постанови Кабінету Міністрів України №168 є неодмінним, оскільки зміст преамбули визначає основні засади тлумачення усього нормативно-правового акта. Преамбула вказує на умови та причини ухвалення цієї постанови та визначає мету її прийняття.

Одночасно, здійснюючи тлумачення постанови Кабінету Міністрів України №168, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що як текстуальне тлумачення змісту первинної редакції пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №168, так і системне тлумачення цієї постанови, з урахуванням умов її прийняття, визначеними у преамбулі, дають підстави для висновку, що виплата додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн повинна здійснюватися як стимулювання винятково тим військовослужбовцям Збройних Сил України, які своїми безпосередніми діями здійснюють захист суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України, а тому пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 не поширюється на військовослужбовців, відряджених до державних органів, установ та організацій, грошове забезпечення яким виплачується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №104.

На тій підставі, що передбачена пунктом 1 первинної редакції постанови Кабінету Міністрів України № 168 додаткова винагорода в розмірі 30000,00 грн є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців (пункт 2 частини другої статті 9 Закону № 2011-ХІІ), тоді як абзацом 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №104 чітко визначено, що грошове забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до державних органів, установ та організацій, виплачується виходячи з окладів за посадами, займаними зазначеними особами в державних органах, установах та організаціях, до яких вони відряджені, інших виплат, установлених для відповідних працівників цих органів, установ та організацій, а також окладів за військовими (спеціальними) званнями і надбавки за вислугу років у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що положення постанови Кабінету Міністрів України №168 не поширюють дію на військовослужбовців, відряджених до державних органів, установ та організацій.

Згодом висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 29.08.2024 у справі №640/13029/22, застосовано Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 10.10.2024 у справі №240/21980/22 та від 21.11.2024 у справі № 580/9551/23.

Отже, Судова палата дослідивши правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 29.02.2024 у справі № 320/2090/23 та від 07.03.2024 у справі №320/10293/22 щодо поширення на військовослужбовців, відряджених до державних підприємств, дії постанови Кабінету Міністрів України №168, уважала за необхідне відступити від вказаних висновків, заснованих на помилковому ототожненні порядку та умов виплати грошового забезпечення військовослужбовців та військовослужбовців, відряджених до державних органів, установ та організацій, та надалі застосовувати правовий висновок, відповідно до якого положення постанови Кабінету Міністрів України №168 не поширюють дію на військовослужбовців, відряджених до державних органів, установ та організацій, грошове забезпечення яким виплачується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №104.

Висновок:

Отже, з урахуванням зазначеної позиції Судової палати, Верховний Суд уважає правильним висновок суду апеляційної інстанції у цій справі про те, що відсутні правові підстави для виплати відповідачем ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168, оскільки приписи вказаної постанови не поширюють свою дію на військовослужбовців, відряджених до Украероруху.

Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції у цій справі.

Ураховуючи, що оскаржуване судове рішення, переглянуте судом касаційної інстанції в межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/136178979

18/08/2026

ВП ВС відступила від попередніх висновків щодо призначення покарання у випадку встановлення після постановлення вироку вчинення винним інщих кримінальних правопорушень - ВП ВС

Велика Палата ВС змінила підхід до призначення покарання, якщо після вироку з'ясувалося, що засуджений вчинив інші злочини (як до, так і після першого вироку). Суд визначив чітку послідовність застос…

https://ukrainepravo.com/law-practice/practice_court/vp-vs-vidstupyla-vid-poperednikh-vysnovkiv-shchodo-pryznachennia-pokarannia-u-vypadku-vstanovlennia-

14/07/2026

⚖️ Адвокат у прифронтовому місті працює в умовах, де звичайні професійні виклики поєднуються з повітряними тривогами, перебоями зі світлом, нестабільним зв’язком, обстрілами, змінами графіків судових засідань та необхідністю швидко реагувати на обставини.

🛡️ Воєнний стан не скасовує право людини на захист❗️Навпаки, саме в цей період особливо важливо, щоб кожне рішення органу влади, кожна процесуальна дія та кожне обмеження прав мали законні підстави.

📄 Робота адвоката сьогодні -це не лише участь у судових засіданнях. Це:

🔹 підготовка процесуальних документів у стислі строки;
🔹 захист військовослужбовців та членів їхніх сімей;
🔹 оскарження рішень і дій ТЦК та СП;
🔹 супровід кримінальних, адміністративних, цивільних і сімейних справ;
🔹 робота з виконавчими провадженнями;
🔹 відновлення порушених прав.

📍 У прифронтовій зоні особливого значення набувають дисципліна, доступність і відповідальність.

⏳ Навіть коли обставини змінюються щогодини, правова позиція має залишатися точною, аргументованою та послідовною.

🇺🇦 Закон продовжує діяти і під час війни❗️❗️❗️

🤝 Право на професійний захист не може залежати воєнного стану чи від відстані до фронту.

📲 Працюю в м.Харків і вся Україна.
☎️099-740-16-73

#адвокат #правовадопомога #воєннийстан #захистправ Харків

11/07/2026

У Верховній Раді зареєстровано законопроєкт №15385, спрямований на запровадження додаткових гарантій для окремих категорій військовослужбовців, які проходять службу за контрактом у межах експериментальних проєктів.

📌 Законопроєктом пропонується:

▪️ заборонити в односторонньому порядку змінювати або погіршувати базові умови контракту через прийняття нових нормативно-правових актів під час його дії;

▪️ тимчасово не призивати під час мобілізації військовозобов’язаних та резервістів, які були прийняті на службу за такими контрактами та звільнені після закінчення строку контракту або з інших визначених законом підстав;

▪️ дозволити призов таких осіб у відповідний період виключно за їхньою згодою.

Строк, протягом якого діятиме така гарантія, пропонується визначати Кабінету Міністрів України.

❗ Йдеться не про всіх військовослужбовців-контрактників, а лише про осіб, прийнятих на службу в межах експериментальних проєктів, визначених Урядом.

Наразі законопроєкт не прийнятий та не набрав чинності.

📞 Консультація адвоката: +38 (099)740-16-73

#військовеправо #мобілізація #військовослужбовці #службазаконтрактом #адвокатмоісеєнко

10/07/2026

Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду у справі №711/4047/22 роз’яснив відмінність між ч. 2 ст. 111 та ч. 3 ст. 114-2 КК України.

В обох випадках дії можуть полягати у передачі інформації про розташування або переміщення ЗСУ.

📌 Вирішальне значення має умисел особи.

Якщо інформацію передано з метою завдати шкоди суверенітету, територіальній цілісності, обороноздатності чи безпеці України, такі дії можуть бути кваліфіковані як державна зрада за ст. 111 КК України.

Якщо такої мети не встановлено, дії можуть підпадати під ст. 114-2 КК України.

Отже, самого факту передачі інформації недостатньо. Суд має встановити, з якою метою діяла особа.

📞 Адвокат: +38 (099)740-16-73

#адвокат #кримінальнеправо #ВерховнийСуд #державназрада #судовапрактика

08/07/2026

У Верховній Раді зареєстровано законопроєкт №15365, яким пропонується посилити кримінальну відповідальність військових службових осіб за втрати особового складу.
Кримінальний кодекс України пропонується доповнити новою статтею 462-2 «Віддання наказу або розпорядження, що спричинило невиправдані втрати особового складу».
🔹 Відповідальність може наставати за віддання наказу або розпорядження всупереч очевидній тактичній чи оперативній недоцільності, якщо його виконання призвело до значних невиправданих втрат особового складу.
📌 Запропоноване покарання:
▪️ за значні невиправдані втрати — обмеження волі до 5 років або позбавлення волі від 3 до 7 років;
▪️ за тяжкі невиправдані втрати — позбавлення волі від 5 до 12 років.
До невиправданих втрат пропонується віднести:
🔸 загибель;
🔸 поранення;
🔸 потрапляння в полон;
🔸 зникнення безвісти.
Тяжкими втратами пропонується визнавати загибель двох або більше військовослужбовців або втрату боєздатності військового підрозділу чи військової частини.
Під час оцінки дій командира мають враховуватися:
✅ бойова обстановка;
✅ наявні сили та засоби;
✅ інформація, відома на момент віддання наказу;
✅ вимоги бойових статутів і настанов;
✅ можливість прийняття іншого рішення;
✅ заходи, вжиті для мінімізації втрат.
🛡 Водночас законопроєкт передбачає звільнення від кримінальної відповідальності, якщо втрати стали наслідком виправданого тактичного ризику, командир діяв відповідно до бойових документів, не мав реальної можливості прийняти інше рішення та вжив усіх можливих заходів для зменшення втрат.
❗ Важливо: наразі це законопроєкт. Запропонована норма ще не є чинною статтею Кримінального кодексу України.
Правова допомога військовослужбовцям та членам їхніх сімей:
📞 099-740-16-73
#військовеправо #військовийадвокат #кримінальнеправо #захиствійськовослужбовців #адвокат

05/07/2026

📄 Особисте розпорядження військовослужбовця: чому його варто оформити вже зараз

🪖 Військовослужбовець має право самостійно визначити, хто отримає належні грошові виплати у разі:
▪️ загибелі;
▪️ зникнення безвісти;
▪️ перебування в полоні.

✍️ Для цього необхідно оформити особисте розпорядження.

У ньому можна:
✅ визначити одного або кількох отримувачів;
✅ встановити частку кожного отримувача;
✅ у будь-який час змінити або скасувати своє розпорядження.

📌 Документ посвідчується командиром військової частини або нотаріусом та зберігається в особовій справі військовослужбовця.

⚖️ За наявності особистого розпорядження виплати здійснюються відповідно до волі військовослужбовця, а не за загальним порядком, визначеним законом.

💙 Це простий, але надзвичайно важливий документ, який допомагає заздалегідь врегулювати питання майбутніх виплат та мінімізувати можливі спори між близькими. #

📲 Збережіть цей допис та поділіться ним із тими, кому ця інформація може бути корисною.

☎️АДВОКАТ: 099-740-16-73

#військовеправо #адвокат #ЗСУ #правовадопомога військовослужбовець

25/06/2026

Другий сенат Конституційного Суду України 24 червня 2026 року ухвалив Рішення № 4-р(ІІ)/2026 у справі за конституційною скаргою Гнезділова Сергія Олексійовича.

❗Суд визнав неконституційною частину восьму статті 176 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК), відтермінувавши втрату чинності цього припису на три місяці.

У Рішенні наголошено, що безальтернативне тримання під вартою військовослужбовців, яких підозрюють чи обвинувачують у вчиненні окремих військових кримінальних правопорушень, є несумісним з Конституцією України.

📄 Суд виснував, зокрема, що встановлення законодавцем до військовослужбовців, яких підозрюють чи обвинувачують у вчиненні низки злочинів, виключно найсуворішого запобіжного заходу – тримання під вартою – порушує вимоги частин першої, другої статті 29 Основного Закону України, оскільки не забезпечує вимоги наявності вмотивованого судового рішення як наслідку судового розсуду. Це, на переконання Суду, спотворює саму суть правосуддя.

📄 Також Судом констатовано, що оспорюваний припис КПК не відповідає вимогам статей 6, 21, частинам першій, другій статті 24, частині першій статті 28, частині другій статті 64, частині другій статті 124 Конституції України.

▪️Суддя-доповідач у справі – суддя Конституційного Суду України Василь Лемак.

📝Текст Рішення та його резюме будуть оприлюднені на офіційному вебсайті Конституційного Суду України 25 червня ц.р.

Джерело: КСУ

#КСУ #КонституційнийСуд #КонституційнийСудУкраїни #КПК #КПКУкраїни

16/06/2026

🤷‍♂️🖍 Cуд розмежував інформування і розшук ТЦК у Резерв+

❌ Суд зазначив, що Закон не містить такого поняття, як «розшук призовника, військовозобов’язаного чи резервіста».

⚡️ Відтак у ТЦК відсутній механізм оголошення таких осіб у розшук.

Водночас суд підкреслив, що наявність у застосунку «Резерв+» позначки «Порушення правил військового обліку» не означає встановлення факту адміністративного правопорушення та не свідчить про винуватість особи у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 210 КУпАП.

🔖 Восьмий апеляційний адміністративний суд залишив без змін рішення суду першої інстанції, який відмовив у задоволенні позову військовозобов’язаного щодо скасування відомостей про порушення правил військового обліку.

📨 Суд дійшов висновку, що ТЦК мав законні підстави внести до Реєстру інформацію про порушення правил військового обліку, оскільки військовозобов’язаний не уточнив свої персональні дані у строк, визначений законодавством після набрання чинності Законом №3633-IX.

👮‍♀️ Водночас апеляційний суд наголосив, що відмітка «Порушення правил військового обліку» або повідомлення «Розшукує ТЦК та СП» у застосунку «Резерв+» самі по собі не означають, що особу вже притягнуто до адміністративної відповідальності чи що щодо неї винесено постанову про накладення адміністративного стягнення.

✅ Таким чином, апеляційний суд пояснив правову природу позначки «Розшукує ТЦК та СП» та її відмінність від розшуку в процесуальному розумінні.

18/05/2026