31/08/2026
ККС ВС висловився щодо питання доступу сторони захисту до доказів з метою підтвердження позиції про наявність ознак провокації злочину, скасовуючи ухвалу Тернопільського апеляційного суду у справі №607/20877/19.
Стороною захисту ставилось питання про наявність з боку правоохоронних органів ознак провокації до вчинення злочину. Зазначену позицію можливо було б підтвердити матеріалами НСРД, однак вони прокурором стороні захисту не відкривались, до матеріалів судової справи не долучались та судом не досліджувались.
ККС, приймаючи рішення, звернув увагу на позицію ЄСПЛ, викладену у справі «Роу і Девіс проти Сполученого Королівства», що як правило стаття 6 Конвенції вимагає, щоб органи кримінального переслідування повідомляли захисту всі наявні у них докази, як на обвинувачення, так і на виправдання, та зазначив наступне:
«Питання доступу до доказів може виникнути відповідно до статті 6 Конвенції, оскільки докази, про які йде мова, є доречними для справи заявника, зокрема, якщо це має важливе значення для обвинувачень, висунутих проти заявника. Це стосується випадків, коли докази використовувалися та на них покладалися для визначення винуватості заявника, або в них містилися такі відомості, які могли б дозволити заявникові реабілітуватися або зменшити покарання».
«У будь-якому випадку, в системах, у яких органи прокуратури за законом зобов`язані брати до уваги факти як за, так і проти підозрюваного, процедура, за допомогою якої органи прокуратури самі намагаються оцінити, що може бути доречним до справи, а що ні, без будь-яких наступних процесуальних гарантій прав на захист, не може відповідати вимогам статті 6 § 1 («Натунен проти Фінляндії» (Natunen v. Finland), §§ 47-49; «Матановіч проти Хорватії» (Matanovic v. Croatia), §§ 158, 181-182)».
Повний текст Постанови Верховного Суду у справі №607/20877/19 від 17.05.2023 за посиланням у першому коментарі.
