Автоюрист

Автоюрист Предоставляем квалифицированную юридическую помощь по ДТП. Получение выплат со страховых компаний, МТСБУ. Оценка ущерба.

24/09/2026

Правові позиції Верховного Суду щодо доказування умов кредитного договору і розміру заборгованості, нарахування процентів, комісій та штрафних санкцій, відповід....

21/09/2026

📌 ЩОДО СПОСОБУ ЗАХИСТУ ПРАВ ПОЗИЧАЛЬНИКА-ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯ ЩОДО ПРИПИНЕННЯ НАРАХУВАННЯ ПРОЦЕНТІВ ЗА КРЕДИТНИМ ДОГОВОРОМ

Вимога позичальника-військовослужбовця про зобов'язання кредитора припинити нарахування процентів, здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором та зарахувати раніше сплачені проценти в рахунок погашення тіла кредиту відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є належним та ефективним способом захисту права на мирне володіння майном, спрямованим на усунення стану юридичної невизначеності.

📄 Постанова - https://reyestr.court.gov.ua/Review/139705504

🇺🇦 Правові позиції ВС:
Telegram - https://t.me/LegalPositionData
iPhone - https://apps.apple.com/ua/app/id6612031119?l=uk&platform=iphone
Android - https://play.google.com/store/apps/details?id=pro.sitebuy.ppvs&hl=uk

11/09/2026

👛❌За подачу позовів про оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності судовий збір платити не треба: рішення Конституційного Суду України

🤔Досить довгий час в Україні існувала певна невизначеність щодо питання сплати судового збору за звернення до суду з позовом про оскарження постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Законом України «Про судовий збір» прямо не передбачено вимоги сплати судового збору за звернення до суду з позовом щодо оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

⌛Однак, ще в 2020 році Велика Палата Верховного Суду у справі № 543/775/17 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/88952415) відступила від висновку, викладеного в постанові Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року (провадження № 21-1410а16), та сформувала позицію, що законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення. Ставка судового збору в таких справах вважалася 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частими є випадки залишення без руху позовів про оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за відсутності квитанції про сплату судового збору.

👨‍⚖️«09» вересня 2026 року Конституційний Суд України ухвалив Рішення № 10-р(ІІ)/2026 у справі № 3-148/2025(288/25) за конституційною скаргою Лопушанського Володимира Михайловича щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу сьомого підпункту 1, підпункту 5 пункту 3, пункту 5 частини другої статті 4 Закону України „Про судовий збір“ (справа про судовий збір у справах про адміністративні правопорушення), яким визнав такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), абзац сьомий підпункту 1, підпункт 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України „Про судовий збір“ від 8 липня 2011 року № 3674–VI зі змінами.

Однак, цікавими є саме висновки Суду:
👉- ВП ВС у справі № 543/775/17 безпідставно поєднала об’єкт справляння судового збору, визначений абз. 7 пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону, з іншим об’єктом, ставка судового збору для якого установлена п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону, створивши de facto нормативну конструкцію, яку жодна із цих норм Закону окремо не передбачає;
👉- у справах про адміністративні правопорушення саме держава, реалізуючи свої владні повноваження щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності, є ініціатором правової ситуації, коли особу залучають до судового провадження як адресата публічно владного примусу. Оскарження до суду постанови про адміністративне правопорушення можливе лише як реакція на публічно-владне втручання держави, яка ініціювала притягнення особи до відповідальності за адміністративне правопорушення. У такій ситуації судовий розгляд є не індивідуалізованою публічною послугою, за яку стягують судовий збір, а складовою реалізації обов’язку держави гарантувати право на судовий захист згідно з частиною другою статті 55 Конституції України;
👉- оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення є реалізацією гарантованого частиною другою статті 55 Конституції України права на оскарження в суді актів органів публічної влади. У справах про притягнення особи до адміністративної відповідальності суд виконує безумовний конституційний обов’язок здійснення судового контролю щодо органів публічної влади;
👉- вимогу сплатити судовий збір як умову доступу до суду в таких справах має унормувати законодавець із дотриманням приписів Конституції України та з урахуванням природи адміністративного судочинства;
👉- у сфері адміністративної відповідальності Закон прямо встановлює лише один спеціальний випадок справляння судового збору – у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення. Пункт 5 частини другої статті 4 Закону не містить припису, який визначав би ставку судового збору за подання заяви про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення;
👉- зазначення лише одного випадку справляння судового збору у справах про адміністративні стягнення свідчить про нормативну визначеність і те, що законодавець свідомо окреслив межі застосування відповідної норми Закону. Отже, відсутність припису щодо справляння судового збору за подання заяви про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення слід розуміти як свідоме обмеження сфери дії відповідної норми Закону;
👉- судовий збір, передбачений пунктом 5 частини другої статті 4 Закону, справляється з особи, вину якої встановлено судовим рішенням, і за своєю функціональною спрямованістю є додатковим майновим обтяженням, зумовленим фактом притягнення особи до відповідальності;
👉- сплата судового збору у справах про оскарження постанов про накладення адміністративного стягнення цими приписами Закону не передбачена.

❗❗❗Відтак, тепер можемо сміливо не сплачувати судовий збір при оскарженні постанови про накладення штрафів (в тому числі ТЦК та СП). Але все-таки радимо за текстом позову з посиланням на рішення Конституційного Суду України обґрунтовувати відсутність необхідності сплати судового збору.

📌З рішенням КСУ можна ознайомитись за посиланням https://ccu.gov.ua/docs/7963

✍️Матеріал підготувала юристка Владислава Овчаренко

24/06/2026

Електросамокати, які стали звичним засобом міської мобільності, породжують правові питання після ДТП: відшкодування шкоди, відповідальність водіїв, доказування ф...

27/05/2026

👨‍⚖️СУД НЕ МОЖЕ З ВЛАСНОЇ ІНІЦІАТИВИ ЗМЕНШУВАТИ РОЗМІР ВИТРАТ НА ПРАВОВУ ДОПОМОГУ

Мова йде про компенсацію витрат на адвоката за рахунок опонента, що програв справу.

👨‍⚖️22.01.2026 у справі № 372/6826/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, розглядаючи питання законності відмови суду апеляційної інстанції стягнути витрати на правову допомогу, надану в судах першої та апеляційної інстанцій, вирішив передати справу № 372/6826/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду: https://reyestr.court.gov.ua/Review/133782558?fbclid=IwY2xjawSCcm1leHRuA2FlbQIxMABicmlkETFaODdZTDVGUHB1cmJRVnNHc3J0YwZhcHBfaWQQMjIyMDM5MTc4ODIwMDg5MgABHknxPfU8aO3DJxnRmhfPy6UayqXjqkHp8NuzDcg1n5MPoWToLBQ6Rn1cQoUG_aem_3qOp76q4ofeqAGbn6uas4A.

🤔Підставою для передачі справи на розгляд ВП ВС була необхідність відступу від висновку щодо застосування п. 3 ч. 3 ст. 141 ЦПК в частині права суду з власної ініціативи суду зменшувати розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, за критерієм співмірності розміру цих витрат, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у cправі № 686/5757/23, та зробити висновок про те, що: «у розумінні умов частин четвертої - шостої статті 137 ЦПК та пункту 3 частини третьої статті 141 ЦПК зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, за цим критерієм не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи».

👨‍⚖️Однак, 25.03.2026 Велика Палата Верховного Суду своєю ухвалою повернула справу № 372/6826/24 на розгляд колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: https://reyestr.court.gov.ua/Review/135386593.

Таке рішення було обґрунтовано тим, що Велика Палата Верховного Суду у згаданій постанові не формулювала❌❌❌ правового висновку щодо можливості суду з власної ініціативи зменшувати розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, за критерієм співмірності розміру цих витрат, від якого просила відступити колегія суддів.

👨‍⚖️Після повернення справи до КЦС ВС останній виніс постанову (https://reyestr.court.gov.ua/Review/136667090), в якій констатував, що повідомлення суду до закінчення судових дебатів щодо попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат та подача доказів, які підтверджують такі витрати, протягом 5 днів після ухвалення судового рішення є підставою для стягнення витрат на правничу допомогу.
Верховний Суд врахував додані до клопотання позивача докази, що підтверджують розмір понесених ним судових витрат в суді апеляційної інстанції, а також те, що заяви про зменшення розміру таких витрат відповідач не подавав, та стягнув всю заявлену суму витрат на правничу допомогу, понесену в суді апеляційної інстанції.

❗❗❗В цьому аспекті також нагадуємо, що в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду констатувала, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

ВП ВС в зазначеній постанові акцентувала, що наведений висновок тісно пов’язаний з принципом змагальності, згідно якого саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

✊Отже, станом на сьогодні сталою залишається позиція Верховного Суду, в тому числі Великої Палати, що суд з власної ініціативи не має права зменшувати заявлену суму витрат на правову допомогу у разі відсутності відповідного клопотання іншої сторони.

✍️Матеріал підготувала юристка Владислава Овчаренко.

26/03/2026

Що спільного між лондонським ув’язненим, який провів за ґратами 39 років через помилку експерта, і висновком товарознавчої експертизи, методику якої надрукував не....

27/02/2026

Аналітична стаття - Статті - Зупинення провадження у справах про адмінправопорушення із застосуванням ст. 335 КПК - безкоштовний юридичний портал №1 в Україні - Прото...

31/01/2026

👨🏻‍⚖️Рішення ВС у справі № 947/39286/23 від 29.12.2025 https://t1p.de/0gbdc
📌 Щоб переглянути скорочену правову позицію у справі тисніть на помаранчевий значок щита

Роботодавець звернувся до суду з позовом про стягнення з водія як свого працівника матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП. За результатами апеляційного перегляду, відмовлено у задоволенні цього позову.

У касаційній скарзі роботодавець стверджував, що відповідно до подорожнього листа відповідачу під його підпис передано транспортний засіб з напівпричепом, а тому завдана ним шкода підлягає відшкодуванню на підставі ч.2 ст.134 КЗпП.

КЦС ВС заперечив касанту.

ВС зауважив, що встановивши, що відповідач, працюючи на посаді водія автотранспортних засобів, і під час виконання трудових обов'язків скоїв ДТП, завдав відповідачу майнової шкоди, врахувавши, що посада водія не належить до категорії працівників, з якими згідно зі ст.135-1 КЗпП України може бути укладений договір про повну матеріальну відповідальність, позивач не довів можливість покладення на відповідача повної матеріальної відповідальності за завдану шкоду, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що відповідач не може нести матеріальну відповідальність у повному розмірі за завдання шкоди.

При цьому, на переконання ВС, подорожній лист є документом для звітності, а не для фіксації передання майна чи цінностей, а тому він не може бути підставою для покладення матеріальної відповідальності.

ZAKONONLINE (https://t1p.de/mvcbf) - швидкий пошук судової практики



👉 З аналізом судової практики у сфері приватного права можна також ознайомитись на телеграм-каналі «Трохи про приватне право» Василя Крата, судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, за посиланням: https://t.me/glossema

Address

Улица Карла Либкнехта, 49
Dnipro
49069

Telephone

0505672918

Website

Alerts

Be the first to know and let us send you an email when Автоюрист posts news and promotions. Your email address will not be used for any other purpose, and you can unsubscribe at any time.

Contact The Practice

Send a message to Автоюрист:

Shortcuts

Share