27/08/2022
У зв’язку з необхідністю відступити від висновку щодо застосування ст. 382 «Невиконання судового рішення» КК у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні ВС, та з метою забезпечення єдності судової практики щодо встановлення того, чи є суб’єктом злочину, передбаченого ст. 382 КК, особа, до якої рішенням суду застосовано адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, виконання якого покладається на органи НП, кримінальне провадження передано на розгляд ОП
УХВАЛА 13 ЛИПНЯ 2022 РОКУ СПРАВА № 464/4690/20 ПРОВАДЖЕННЯ № 51-212 КМ22 ВЕРХОВНИЙ СУД КОЛЕГІЄЮ СУДДІВ ТРЕТЬОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ
Обов`язковість судового рішення, згідно зі ст.129 Конституції України, є однією з основних засад судочинства.
Як установлено у ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.
На підставі вищенаведеного, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати, а саме постанові Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 3 жовтня 2018 року у справі № 390/757/16-к (провадження № 51-1734 км 18), в якій зазначено, що диспозиція ч. 1 ст. 382 КК передбачає відповідальність, зокрема, за невиконання судового рішення особою (суб`єктом злочину), яка повинна його виконати, а не особою, яка повинна відбути покарання, та зробити висновок про те, що: 1) суб`єкт кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК, може бути як спеціальним, так і загальним; питання про визнання особи суб`єктом цього кримінального правопорушення необхідно вирішувати диференційовано з урахуванням конкретних фактичних обставин кримінального провадження 2) позбавлення спеціального права на підставі рішення суду, зокрема, права керування транспортними засобами, одночасно припиняє подальшу діяльність та реалізацію вказаного права особою, до якої застосовано цей вид адміністративного стягнення; 3) невиконання судового акта особою, щодо якої ухвалено рішення суду, що набрало законної сили, яка згідно такого рішення зобов`язана його виконати в частині відбування адміністративного стягнення, тим самим умисно вчиняє діяння, спрямовані на невиконання рішення суду, посягаючи на суспільні відносини у сфері правосуддя.
Керуючись ч. 2 ст. 434-1, ст. 434-2 КПК України, Суд
постановив:
Кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, Яворського С. М. на ухвалу Львівського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року щодо ОСОБА_1 передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду.
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: