09/02/2026
Землі водного фонду, зокрема земельні ділянки, що розташовані в межах прибережної захисної смуги водних об'єктів загальнодержавного значення, не можуть передаватись у приватну власність громадян. Розпорядження органів державної влади про передачу таких земельних ділянок у приватну власність та видані на їх підставі державні акти на право власності на земельні ділянки суперечать вимогам земельного та водного законодавства, а тому є недійсними. У разі встановлення факту, що земельні ділянки належать до земель водного фонду, вони підлягають витребуванню на користь держави з незаконного володіння приватних осіб
17 грудня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 у справі за позовом керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Макарівської селищної ради Бучанського району Київської області до Бучанської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсними розпорядження, державних актів на земельні ділянки та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.
На обґрунтування позову прокурор вказував, що земельні ділянки, які отримали ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 фактично розташовані в межах прибережної захисної смуги струмка Сильня та належать до водних об'єктів загальнодержавного значення, а відтак віднесені до категорії земель водного фонду і не можуть бути передані у приватну власність громадян.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову зазначив, що прокурор не надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження накладення спірних земельних ділянок на прибережну захисну смугу струмка Сильня, що підтверджується, зокрема, висновком експерта, наявним у матеріалах справи.
Суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції, рішення скасував, ухвалив нове рішення, яким задовольнив позов. Рішення суду мотивував тим, що наявна у матеріалах справи інформація, надана ЦГО імені Б. Срезневського, є належним і допустимим доказом на підтвердження факту знаходження природного водного об'єкта - струмка Сильня поряд зі спірними земельними ділянками та, як наслідок, спірні земельні ділянки відносяться до водних об'єктів загальнодержавного значення та належать до категорії земель водного фонду, а відтак не можуть бути передані у приватну власність громадян.
ВС погодився з висновками апеляційного суду з огляду на таке.
Землі під водними об'єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки) і каналами; іншими водними об'єктами; підземними водами та джерелами; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі, зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не можуть передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.
Під час розгляду справ про повернення земельних ділянок водного фонду першочергово підлягають встановленню обставини накладення таких земельних ділянок на землі водного фонду на час їх виділення у власність громадян, а у цій справі - на прибережну захисну смугу струмка Сильня.
Отже, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як таке, що не пов'язане з позбавленням володіння, порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов'язання повернути земельну ділянку потрібно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу, допоки триватиме порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду.
Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).
ВС виснував, що позов прокурора спрямований на захист суспільного інтересу та відновлення становища, яке існувало до порушення права держави на землю, яка знаходиться у межах прибережної захисної смуги струмка Сильня, тобто відноситься до земель водного фонду і не могла бути передана у приватну власність відповідно до вимог чинного законодавства України.
Повернення державі земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі органом місцевого самоврядування, своєю чергою, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки - належністю її до земель водного фонду.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 17 грудня 2025 року у справі N 370/702/21 (провадження N 61-8028св25)
