26/05/2021
Позиція слідчого судді, які слідчі та процесуальні дії необхідно провести при розгляді матеріалів фінансового шахрайства (заволодіння на використання коштами на рахунку), порушену в межах підстав передбачених ч. 1 ст. 190 КК України.
Чи є неможливість встановлення місцезнаходження кримінального провадження, перешкодою для розгляду скарги щодо правомірності закриття такого провадження?
Адвокатом заявника (потерпілої особи) було подано скаргу про поновленя строку для оскарження рішення про закриття кримінального провадження та скасування рішення слідчого про закриття кримінальної провадження та про зобов'язання слідчого відновити досудове розслідування.
Таке провадження було відкрито за ч.1 ст.190 КК України, в зв’язку із викраденням телефону і завдяки отриманню доступу через нього до карткового рахунку потерпілої особи, використання її грошовими коштами на рахунку і навіть отримання овердрафту у банку.
Після реєстрації заяви та відкриття кримінального провадження з 2017 року жодних дій слідством не проводилось та через три місця за постановою слідства було закрито кримінальне провадження на підставі п.2 ч. 1 ст. 284 КПК України (встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення).
Слідчим суддею розглядаючи скаргу адвоката заявника (потерпілої особи) про закриття провадження було встановлено:
- правова природа аналізованого виду оскарження процесуального рішення слідчого чи прокурора, передбачає необхідність перевірки не лише дотримання процесуального порядку закриття кримінального провадження посадовими органами досудового розслідування, а й підстави його закриття;
- неможливість встановлення місця знаходження кримінального провадження слідчими органами, після його закриття не може бути підставою для нерозгляду скарги по суті;
- що виходячи із обставин цього кримінального правопорушення слідчим необхідно було, в тому числі не було допитано саму потерпілу щодо обставин, викладених у заяві про вчинення кримінального правопорушення; не було перевірено порядок відкриття та розпорядження рахунком в банку; не було витребувано та досліджено документи, які були підписано на розпорядження рахунку особи та документів по оформленню короткострокового кредиту у вигляді овердрафту.
Слідчий суддя також зазначив, що виходячі із практики Європейського суду, що державні органи завжди повинні добросовісно намагатись з`ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень (рішення у справі «Ассенов та інші проти Болгарії» (Assenov and Others v. Bulgaria), пп. 103 et seq.).
Крім того, вони (уповноважені державні органи) повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи, серед іншого, покази свідків та висновки судових експертиз (рішення у справах «Танрікулу проти Туреччини» (Tanrikulu v. Turkey) [ВП], заява № 23763/94, пп. 104 et seq., ECHR 1999-IV, та «Гюль проти Туреччини» (Gul v. Turkey), заява № 22676/93, п. 89, від 14 грудня 2000 року).
З Ухвалою слідчого судді можливо ознайомитись в повному обсязі за посиланням:
Слідчий суддя Солом`янського районного суду м. Києва Вишняк М.В., при секретарі Литвиненко Н.В.,
